top of page
Біологія та Екологія
Результати пошуку
Type
Category
16 items found for ""
- Біологічні основи здорового способу життяIn Це цікаво !!!·24 квітня 2024 р.Здоров'я та благополуччя людини мають міцне біологічне підґрунтя. Дотримання здорового способу життя, що включає збалансоване харчування, регулярну фізичну активність, достатній сон та відпочинок, а також уникнення шкідливих звичок, є запорукою довголіття та високої якості життя. Усвідомлення біологічних процесів, що відбуваються в організмі, допоможе зробити правильний вибір на користь здоров'я та попередити розвиток багатьох захворювань. Інвестиції в здоров'я сьогодні забезпечать міцний фундамент для активного та щасливого життя в майбутньому. Яка ваша думка щодо цього питання? Що допоможе зберегти здоров'я? Які поради можете дати?5439
- Леб'язька філія КЗ "Зачепилівський ліцей"In Все починається з малого !!!·21 січня 2023 р.https://lebagefil.wixsite.com/lebfilia225
- Друзі вітаю Вас на форумі !!!In Все починається з малого !!!·15 листопада 2022 р.Діліться думками. До постів та коментарів можна додавати гіфки, відео, #хештеги та багато іншого. Опублікуйте свій перший коментар. Як Вам фото ?2126
- Короткий словник гістологічних термінівIn Це цікаво !!!·21 січня 2023 р.Агранулоцити – (греч. а – частка заперечення, лат. granulum – зернистість, греч. kytos – клітина) лейкоцити, що не містять в цитоплазмі специфічної зернистості (лімфоцити, моноцити). Акросома – (греч. acros – високий, крайній, греч. soma – тіло) – невелика щільна гранула, що містить літичні ферменти, утворює передню частину головки сперматозоїда. Аксон (нейрит) – (греч. ахоn – вісь) відросток нейрона, який проводе нервовий імпульс від тіла нервової клітини. Аліментарний – (лат. alimentum – їжа, живлення) – тип живлення яйцеклітини, що розвивається, за рахунок клітин фолікулярного епітелію: а) нутриментальний тип живлення здійснюють клітини-годувальники; б) фолікулярний тип живлення – транспорт живильних речовин до овоцита забезпечують клітини фолікулярного епітелію. Аллантоїс – (греч. allantos – ковбаса) – судинна оболонка ембріонів рептилій, птахів, ссавців тварин і людини, що утворюється як ковбасоподібний виріст задньої кишки. У рептилій і птахів забезпечує дихання зародка і є його сечовим міхуром. Амніон – (греч. amnion – чаша) – внутрішня зародкова оболонка вищих тварин (амниота), що обмежує заповнену рідиною порожнину, усередині якої знаходиться зародок. Анімальний полюс яйцеклетки – (лат. animal – тварина) – область яйцеклітини, що містить цитоплазму, вільну від жовтка. Апікальний відділ клітини – (лат. apex – верхівка) верхній відділ клітини. Апокрінові залози – (греч. аро – верх, krino – відокремлюю) залози, у яких в процесі секреції відбувається відторгнення верхніх відділів, клітин які їх утворюють. Аппозиційний ріст – (лат. appositio – додаток) – ріст тканин шляхом відкладення нових шарів на раніше утворену поверхню; спостерігається в процесі розвитку хряща і кістки. Астроглія – (греч. astron – зірка, glia – клей) – разновидность нейроглії. Складається із зірчастих клітин ектодермального походження. Виконує опорно-трофічну функцію. Ахроматинове веретено – (греч. а – частка заперечення, chroma – колір) – микротубулярна структура веретеноподібної форми, яка погано забарвлюється. Входить до складу мітотичного апарату клітини. Базофіли – (греч. basis – основа, phileo – спорідненість) лейкоцити, в цитоплазмі яких є специфічна (що забарвлюється основними фарбниками) зернистість. Бластомери – (греч. blaste – образование, meros – частина) – клітини, що утворюються при дробленні яєць. Бластомеры не ростуть, тому величина зародка на стадії дроблення відповідає розміру яйця. Бластодерма – (греч. blaste – освіта, derma – шкіра) – стінка бластули. Бластопор – (греч. blaste – освіта, poros – отвір) – отвір (первинний рот) в тілі зародка на стадії гаструлы. За допомогою бластопора бластоціль сполучається з навколишнім середовищем. Бластоцель – (греч. blaste – освіта, coel – порожнина) – порожнина (первинна порожнина тіла) в тілі зародка на стадії бластули. Бластула – (греч. blaste – освіта) – стадия розвитку зародка (одношаровий зародок). Вегетативний полюс яйця – (лат. vegetativus – рослинний) область яйця, в якій зосереджений жовток. Вториннороті – тварини, в эмбриогенезе яких рот утворюється на протилежному бластопору кінці тіла (голкошкірі, хордові і ін.) Гамети – (греч. gametes – супруг, gamete – дружина) – статеві клітини (яйцеклітини і сперматозоїди). Ганглій нервовий – (греч. ganglion – вузол) орган, лежачий поза центральною нервовою системою. Складається з нейронів, нервових волокон, нейроглії і рихлої сполучної тканини. Гастроцель – (греч. gaster – шлунок, coel – порожнина) – первина травна порожнина зародка на стадії гаструли. Гаструла – (греч. gaster – шлунок) – стадия розвитку зародка, що характеризується у вищих тварин закладкою трьох зародкових листків і наявністю гастроцеля. Гемоцитобласти – (греч. haima – кров, kytos – клітина, blaste – освіта) –клетини, з яких в кровотворних органах утворюються формені елементи крові. Гіалін – (греч. hyalos – стекло) – напівпрозора щільна речовина білкової природи, що входить до складу основної речовини гіалінового хряща. Гонади – (греч. gone – сім'я) органи статевої системи (сім’янники і яєчники), в яких відбувається розвиток статевих клітин. Гранулоцити – (греч. granulum – зерно, kytos – клітина) лейкоцити (нейтрофіли, еозинофіли, базофіли), в цитоплазмі яких знаходиться специфічна зернистість. Гістіоцити – (греч. hystos – тканина, kytos – клітина) клітини рихлої сполучної тканини, здатні до амебоїдних рухів і до фагоцитозу. При запаленні перетворюються на макрофагів. Голокрінові залози – (греч. holos – увесь, krino – відокремлюю) – залози, секреторна діяльність яких пов'язана із загибеллю секретуючих клітин. Делямінація – (лат. de – відділення, розшарування, lamina – пластинка) – спосіб гаструляции у птахів, який відбувається за допомогою розшарування зародкового матеріалу на екто- і энтодерму. Дендріти – (греч. dendron – дерево) – гілчасті відростки-нейрона, які проводять нервовий імпульс до тіла клітини. Дерма – (греч. derma – шкіра) – сполучнотканинна частина шкіри хребетних тварин і людини. Десмосоми – (греч. desmos – зв'язок, soma – тіло) – ультраструктурні утворення, що забезпечують щільне і механічно міцне з'єднання клітин одна з одною. Дерматом – (греч. derma – шкіра, tome – розчленовування на частини) –дорзальний відділ соміта, з якого розвивається сполучнотканинна частина шкіри. Діафіз – (греч. diaphisis – середній) – средня частина довгої трубчастої кістки. Діплосома – (греч. diplos – подвійний, soma – тіло) органоїд загального значення. Синонім – клітинний центр. Складається з двох центріолей, орієнтованих перпендикулярно один одному. Бере участь у формуванні веретена ділення, вій, джгутиків. Дискобластула – (греч. diskus – плоский, blaste – утворення) – стадія ембріогенезу птахів, на якій зародок має вид розпластаного на жовтку диска. Зигота (zygote – об'єднання в пару) – стадія одноклітинного зародка, що утворюється в результаті злиття чоловічої і жіночої гамет. Імміграція – (лат. іmmigrare – являтися) – способ гаструляції, що полягає в переміщенні окремих клітин стінки бластули в її порожнину. Інвагінація – (лат. in – в, vagina – піхва) спосіб гаструляции, що здійснюється шляхом впинання і занурення вегетативної частини бластули в бластоціль. Каріолімфа (нуклеоплазма, ядерний сік) – (греч. karion – ядро, limpha – влага) – напіврідке середовище, в якому знаходяться ядерні структури. Колаген – (греч. kolla – клей, genesis – утворення) – білок, що входить до складу волокон рихлої і щільної сполучної, хрящової і кісткової тканин. Кортікальна реакція – (греч. cortex – кора) реакція поверхневої частини яйця на запліднення. Кутикула – (лат. cuticula – оболонка) структура з мікроворсинок на апікальній поверхні клітин кишкового і деяких різновидів ниркового епітелію. Забезпечує вибірковість всмоктування. Лейкоцити – (греч. leukos – білий, kytos – клітина) безбарвні клітини крові. Лізосоми – (греч. lisis – розчиняю, soma – тіло) – органели загального значення, що містять набір гідролітичних ферментів.Забезпечують внутріклітинне перетравлення вмісту піно- і фагоцитозних бульбашок, віджилих органел клітини. Вміст органел може виводитися з клітини (остеогенез і ін. процеси). Лімфоцити – (греч. lympha – волога, kytos – клітина) – разновидність незернистих лейкоцитів, що функціонують в імунній системі організму. Макроглія – (греч. makros – великою, glia – клей) різновид нейроглії, представлена відносно крупними клітинами відросчатої форми, що виконують опорну і трофічну функції. Макрофаги – (греч. makros – великою, phagos – що пожирає) – клітини сполучної тканини, здатні до фагоцитозу (моноцити, гістіоцити). При запаленні фагоцитують тіла загиблих мікрофагів і залишки зруйнованих тканинних структур. Мезаксон – (греч. mesos – середній, ахоn – вісь) подвійний листок плазмалеми Шванівської клітини, на якому підвішений осьовий циліндр, занурений в цитоплазму цієї клітини. Мезенхима – (греч. mesos – середній, enchyma – влите, налите) – сполучна тканина, з якої в ранньому ембріогенезі розвиваються тканини внутрішнього середовища, гладка і серцева м'язова тканина. Мезодерма – (греч. mesos – середній, derma – шкіра) – третій зародковий листок. Формується між екто- і ентодермою на стадії гаструли. Мезотелій – (греч. mesos – середній, thele – сосок) – одношаровий плоский епітелій мезодермального походження (листки спланхнотома). Покриває серозні оболонки (очеревину, плевру). Мерокринові залози – (греч. meros – частина, частка, krino – відокремлюю) – залози, секреторні клітини яких виділяють секрет без руйнування клітинного тіла. Мікроглія – (греч. mikron – малий, glia – клей) різновид нейроглії. Розвивається з мезенхими. Володіє фагоцитарною активністю. Мікрофаги – (греч. mikron – маленький, phagos – що пожирає) нейтрофіли, які фагоцитуюють у вогнища запалення. Міотом – (греч. myos – м'яз, tome – утворюю) – часть соміта, з якого розвивається поперечносмугаста м'язова тканина. Міофібріли – (греч. myos – м'яз, лат. fibrilla – волокно) фібрилярне (нитчасте) утворення, що забезпечує скорочення м'язових структур. Мітохондрія – (греч. mitos – нитка, chondros – зернятко, крупиця) –двомембранна органела загального значення, що виконує функцію енергозабезпечення клітини. Моноцити – (греч. monos – один, kytos – клітина) – одна з форм незернистих лейкоцитів. Володіють здатністю перетворюватися на макрофаги. Невропор – (с греч. neuron – нерв, poros – отвір) – отвір у трубчастій нервовій системі у зародків хордових. Нейроглія – (греч. neuron – нерв, glia – клей) – постійний компонент нервової тканини, представлений клітинами з опорною, трофічною і захисною функцією. Нейрон – (греч. neuron – нерв) нервова клітина. Нейрофібріла – (греч. neuron – нерв, лат. fibrilla – волокно) нитчаста структура нервової клітини, що виконує опорну функцію. Нейрула – (греч. neuron – нерв) – остання стадія ембріогенезу, що характеризується розвитком нервової пластинки і закладкою осьових органів. Овуляція – (лат. ovum – яйце) – розрив Граафова пухирця і вихід овоцита I порядку в черевну порожнину. Олігодендроглія – (греч. oligos – малий, dendron – дерево, glia – клей) різновид нейроглії, що має трофічну функцію. Розвивається з ектодерми. Остеобласти – (лат. os – кістка, греч. osteon – кістка, blaste – утворення) клітини, що беруть участь в процесах побудови, розвитку, перебудови і регенерації кісткової тканини. Остеокласти – (греч. osteon – кістка, klao – руйную) багатоядерні клітини, які руйнують хрящова і кісткова тканини в процесі їх розвитку і перебудови. Остеон або Гаверсова система – (греч. osteon – кістка) – структурний елемент кісткової тканини, що складається з системи кісткових пластинок у вигляді порожнистих циліндрів різного діаметру, концентрично розташованих навколо кровоносних судин. Остеоцити – (греч. osteon – кістка, kytos – клітина) – дифференційовані відросчатої форми клітини кісткової тканини. Плацента – (лат. placenta – коржик), – дитяче місце або послід, орган ссавців, зв'язуючий зародок з організмом матері. Через плаценту зародок отримує кисень і живильні речовини і виділяє діоксид і продукти розпаду в кровоносну систему матері. Періост – (греч. peri – оболонка, osteon – кістка) окістя. Перихондр – (греч. peri – біля, chondros – хрящ) надхрящница. Провізорні органи – (нім. provisorisch – тимчасовий) пристосовні органи, характерні для зародкової і личинкової стадій розвитку організму. Замінюють відсутні у зародка системи внутрішніх органів і забезпечують можливість ембріогенезу. Ретикулоендотеліальна система – система клітинних елементів сполучної тканини, що виконують в організмі захисну функцію (за І.І. Мечниковим – макрофагічна система). Сарколемма – (греч. sarcos – м'ясо, lemma – оболонка) плазмолема поперечносмугастого м'язового волокна. Саркоплазма – (греч. sarcos – м'ясо, plasma – освіта) цитоплазма поперечносмугастого м'язового волокна. Синкаріон – (греч. sin – разом, karyon – ядро) – стадія запліднення, на якій відбувається злиття чоловічого і жіночого пронуклеусів. Склеротом – (греч. scleros – твердий, tome – розчленування на частини) частина соміту, з мезенхіми якого розвиваються опорні тканини. Солітарний – (лат. solitaris – самотній) тип живлення яєць без участі спеціалізованих клітин. Соміти – (греч. soma – тіло) первинні сегменти мезодермы, що виникають на стадії її диференціювання. Спланхнотом – (греч. splanchnia – внутренности, tome – розчленування на частини) – вентральний відділ мезодерми, що перетворюється у вистилання целома і інші структури. Тонофібрілли – (греч. tonos – напруга, fibra – нитка) нитчасті структури цитоплазми, які входять в опорно-руховий апарат клітини. Трофобласт – (греч. trophe – живлення, blastos – освіта) – стінка бластоцисти ссавців. Руйнує слизисту оболонку матки для занурення (імплантації) в неї зародка та перетворення в хоріон. Фібрілли – (лат. fibra – волокно) – тонкі волокнисті структури цитоплазми (міофибрили, нейрофібрили, тонофібрили) і міжклітинної речовини (еластичні, колагенові, ретикулярні). Фіброцит – (лат. fibra – волокно, kytos – клетка) – дифференційована клітинна форма рихлої і щільної волокнистої сполучної тканини. Фолікули – (лат. folliculus – мішечок) гістологічні структури пухирчастоподібної форми. Хондробласти – (греч. chondros – хрящ, blaste – зачаток) – . малодиференційовані хрящові клітини. Хондрокласти – (греч. chondros – хрящ, klao – руйную) – багатоядерні клітини, що руйнують хрящову тканину при її перебудові. Хондроцити – (греч. chondros – хрящ, kytos – клітина) зрілі хрящові клітини, які утворюють основну речовину хряща. Хорда – (греч. chorde – струна) подовжній скелетний тяж (спинна струна), добре виражений у ланцетника, круглоротих і деяких риб; у решти хребетних тварин і людини виникає в ембріогенезі, потім заміщається хребтом. Хоріон – (греч. chorion – закріплення) – зовнішня оболонка зародка ссавців, що виникає з трофобласту і поза зародкової мезодерми. За рахунок занурення вторинних ворсинок хориона в слизисту оболонку матки здійснюється контакт зародка з організмом матері. Хроматин – (греч. croma – колір) надмолекулярний комплекс ДНК і білків. Структура хроматина забезпечує як спіралізацію молекули ДНК (гетерохроматин), так і деспіралізацію її (еухроматин). Гетерохроматин добре забарвлюється основними забарвниками і добре видний в світловому мікроскопі. Целом – (греч. coel – порожнина) – вторинна порожнина тіла тварин. Виникає при закладці мезодерми. Перетворюється в черевну, грудну і навколосерцеву порожнини. Ектодерма – (греч. ektos – зовні, derma – шкіра) – зовнішній зародковий листок. Закладається на стадії гаструли. Ендотелій – (греч. endon – всередині, thele – сосок) структура, утворена пластом плоских клітин рихлої сполучної тканини. Вистилає внутрішню поверхню серцево-судинної системи. Ентодерма – (греч. endon – всередині, derma – шкіра) – внутрішній зародковий листок. Формується на стадії гаструли. Еозинофіл – (греч. eos – уранішня зоря, fileo – спорідненість) – різновид зернистих лейкоцитів, в цитоплазмі яких є крупна зернистість, добре забарвлюється еозином. Епітелій – (греч. epi – приставка, що означає «зверху», thele – сосок) – тканина організму багатоклітинних тварин, яка розташована на межі із зовнішнім середовищем та вистилає порожнисті органи. Виконує функцію виділення, бар'єрну, захисну, залозисту та інші. Епіфізи – (греч. epiphysis – приросток) потовщені кінці довгої трубчастої кістки. Епідерміс – (греч. epi – приставка, що означає «зверху», derma – шкіра) – поверхневий шар шкіри ссавців тварин і людини. Утворений багатошаровим, поліморфним, ороговівщим епітелієм. Ерітробласти – (греч. erytros – червоний, blaste – утворюю) незрілі еритроцити, які містять ядро. Еритроцити – (греч. erytros – червоний, kytos – клітина) формені елементи крові, що містять гемоглобін і що втратили ядро. Здійснюють транспорт кисню до тканин і видалення з них діоксиду.1111
- Біологічні основи здорового способу життяIn Це цікаво !!!24 квітня 2024 р.Дякую, погоджуюся з вами!🌸1
- Біологічні основи здорового способу життяIn Це цікаво !!!24 квітня 2024 р.Цей вислів відображає глибоке розуміння важливості біологічних аспектів здорового способу життя. Дотримання збалансованого режиму харчування, фізичної активності, а також уваги до сну та відпочинку є ключовими елементами для забезпечення оптимального функціонування організму та підтримки здоров'я на тривалий термін.11
- Біологічні основи здорового способу життяIn Це цікаво !!!24 квітня 2024 р.На мою думку для збереження здоров'я важливо дотримуватися здорового способу життя11
- Знайшов !!!In Це цікаво !!!·21 січня 2023 р.https://znayshov.com/ МВС запрошує громади долучитися до проєкту "Спеціаліст із безпеки в освітньому середовищі"203
- Золота осінь...In Це цікаво !!!·23 січня 2023 р.104
- Великий антистресовий гід: вправи, техніки, порадиIn Це цікаво !!!·28 січня 2023 р.Стаття:https://osvitoria.media/opinions/velykyj-antystresovyj-gid-vpravy-tehniky-ta-porady/ Як реагують на стрес діти: відчувають страх, часто плачуть; мають проблеми зі сном, бачать нічні жахи; часто розповідають про травматичний досвід іншим або згадують його під час гри; надмірно турбуються про свою безпеку, бояться розлучатися з батьками; мають порушення уваги, гірше навчаються, іноді спостерігається затримка розвитку; гостро реагують на незначні подразники: засмучуються через невеличкі травми, лякаються гучних звуків.103
bottom of page