Результати пошуку

МІЖНАРОДНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ ГЛОБАЛЬНИХ ЗМІН КЛІМАТУ ЗЕМЛІ Pамкова Конвенція ООН з питань зміни клімату. 1990-ті були часом міжнародних досліджень та пошуків з питань довкілля. Що ми робимо з нашою планетою? Все більше і більше, ми усвідомлюємо, що Промисловий Переворот змінив назавжди відносини між людством і природою. Дійсну тривогу викликає ймовірність, що до середини або кінця наступного століття людські види діяльності змінять основні умови, які забезпечували процвітання житя на землі. Рамкова Конвенція Організації Об'єднаних Націй із Зміни Клімату є однією з серій недавніх угод, за допомогою яких країни світу об'єднуються разом, аби зустріти цей виклик. Інші договори регулюють забруднення океанів, поширення пустель, пошкодження озонового шару і стрімке зникнення рослинних і тваринних видів. Конвенція із Зміни Клімату фокусується на тому, що особливо турбує: ми змінюємо спосіб, яким сонячна енергія взаємодіє з та вертається від атмосфери нашої планети.Діючи таким чином, ми створюємо ризик зміни всесвітнього клімату. Між очікуваними наслідками є зростання середньої температури поверхні землі і зміни всесвітніх погодних стандартів, що є несумісним з існуванням життя а тому суперечить законодавству. Інший -- непередбачений – наслідки не підлягають управлінню.[4, c.1; 5, c.7] Вчені вбачають дійсну загрозу того, що клімат зміниться стрімко і суттєво протягом майбутніх десятиріччь і столітть. Коли ми спалюємо вугілля, нафту, природний газ, виділяються величезні об’єми вуглекислого газу в повітря. Коли ми знищуємо ліси, вуглець, який зберігається у деревах виділяється в атмосферу. Інші види діяльності, як наприклад, розведення великої рогатої худоби і вирощування рису виробляють метан, закис азоту та інші парникові гази. Якщо емісії продовжуватимуть збільшуватись, в порівнянні з поточними рівнями, то це вже напевне, що атмосферні рівні вуглекислого газу подвоються, щодо пре-індустріальних рівнів, протягом 21-го століття.І якщо жодних кроків не здійснять для сповільнення емісії парникових газів, то є доволі можливою перспектива потроєння даного рівня в термін до 2100 року. [19, c.52-60] У той час, як вчені сперечаються, аби зрозуміти більш чітко наслідки наших емісій парникових газів, країни по всьому світу об'єднуються, щоб конфронтувати проблему, а саме шляхом правового регулювання даних питань, як першочертових заходів. Конвенція визнає таку проблема, що вже є значним кроком. Не легким є для націй світу погодження спільного курсу дій, особливо тих, що зачіпають проблему, наслідки якої сумнівні і які будуть більш важливими для наших внуків, ніж для теперішньої генерації. Конвенція обговорювалася та підписувалася 165 країнами трохи більше ніж два роки, і більше 100 вже її ратифікували, а тому керуються нею як законом. Конвенція почала діяти 21 березня 1994. Дана Конвенція встановлює "необхідну мету" стабілізації " концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, який повинний запобігти небезпечному антропогенному ( який спонукається людьми) втручанню в систему клімату. " Мета не конкретизує, якою ця концентрація повинна бути тільки, що вона має бути на рівні, який не є небезпечним. Це підтверджує, що на даний момент немає впевненості науковців про те, який рівень є небезпечним. Вчені вважають, що це займе наступне десятиріччя (і наступну генерацію суперкомп’ютерів) перед тим, як сьогоднішні невпевненості (або багато з них) суттєво зменшуться. Ось чому мета даної Конвенції в основному не має жодного відношення до того як розвивається наука. Хоча, в той же час залишається гнучкою до змін у світлі наукових досягнень, які світова спільнота бажає прийняти. Незважаючи на невизначеність, дані проблеми просто волають про необхідність врегулювання: -Регіональні опади дощу можуть змінитися. -Клімат і сільськогосподарські зони може переміститися в напрямку до полюсів. - Розтоплення глетчерів і поширення морської води внаслідок потепління може підняти рівень моря, загрожуючи областям з низьким побережжям, а також малим островам. Конвенція встановлює рамки і процес для погодження специфічних дій -- пізніше. Дипломати, які складали Рамкову Конвенцію із зміни клімату вбачали в ній пускову подушку для потенційних подальших дій в майбутньому. Вони усвідомлювали, що це не було можливим в 1992 році для урядів світу домовитися про детальний план щодо стримання зміни клімату. Але шляхом створення загальних принципів та установ, та шляхом заснування процедури, за допомогою якої уряди могли регулярно зустрічатися, розпочався сам процес. Ключова вигода цього підходу полягає в тому, що дозволяє країнам почати обговорення питання ще перед тим як його буде фактично визнано проблемою. Навіть скептично настроєні країни визнають доцільність участі.(Чи, якщо розглядати з іншого боку, їм було б скрутно бути поза цим.) Це забезпечує законність питання, і щось на зразок міжнародного тиску пера для забезпечення серйозного сприйняття мети. [25, c.34-50] Конвенція є розроблена таким чином, щоб дозволити країнам ослабити або підсилити договір відповідно до нових наукових досягнень. Наприклад, вони можуть погодити здійснення більш специфічних дій (як, наприклад, зменшення емісії парникових газів до певної величини) за допомогою прийняття "поправок" або "протоколів" до Конвенції. Конвенція забезпечує дії, незважаючи на невпевненість внаслідок недавнього розвитку в міжнародному праві та дипломатії, яку називають "застережним принципом." Згідно традиційного міжнародного права, взагалі діяльність не може бути обмежена або заборонена, поки прямий причинний зв'язок між діяльністю і особливою шкодою не буде доведений. Але багато екологічних проблем, таких як пошкодження озонового шару і забруднення океанів, не можуть бути конфронтовані, якщо вимагається кінцевий доказ причини та наслідку. У відповідь, міжнародне суспільство поступово усвідомило прийняття застережного принципу, згідно якого ті види діяльності, які загрожують серйозним або неповоротним пошкодженням, можуть бути обмежені або навіть заборонені поки не встановиться абсолютна наукова впевненість про їхні наслідки. [3, c.4-10] -Конвенція вживає попередніх заходів, які ясно створюють відчуття часу. Країни, які ратифікували Крнвенцію -- називаються "Сторонами Конвенції" в дипломатичному жаргоні -- погодилися враховувати зміну клімату в таких сферах, як сільське господарство, енергетика, природні ресурси і діяльності, пов’язані з морським побережжям. Вони погоджуються розвивати національні програми для сповільнення зміни клімату. Конвенція заохочує їх співпрацювати різими способами, щоб зменшити емісії парникових газів, особливо внаслідок таких видів діяльності як енергетика, транспорт, індустрія, сільське господарство, лісове господарство та управління відходами, які разом виробляють приблизно всі емісії парникових газів. -Конвенція заохочує наукові дослідження щодо зміни клімату. Вона вимагає збирання даних, дослідження, і спостереження за кліматом, а також створила "допоміжний орган" з "наукових та технологічних порад", щоб допомогти урядам вирішити те, що має виконуватися наступним. Кожна країна, яка є стороноюКонвенції, повинна також вести список" винахідників" парникових газів, національні джерела (як наприклад, фабрики і транспорт) і "поглиначів" (ліси і інші природні екосистеми, що абсорбують парникові гази з атмосфери). Ці списки необхідно буде поновлювати регулярно і оприлюднювати. Інформація, яку вони надаватимуть, торкатиметься таких питань як - якими видами діяльності випускаються, скільки кожного газу буде достатньо у викидах для зміни контролю і визначення наслідків заходів, здійснених, щоб контролювати емісії. Існує фундаментальна несправедливість щодо проблеми зміни клімату, яка накаляється у вже неспокійних відносинах між багатими і бідними народами світу. Країни з високими життєвими рівнями здебільшого відповідальні за підвищення парникових газів. Ці ранні індустрії -- Європа, Північна Америка, Японія і декілька інших – створили своє багатство частково шляхом викидів в атмосферу величезних кількостей парникових газів ще за довго до того як ймовірні наслідки були зрозумілі. Тепер країни, що розвиваються, побоюються повідомлення, що вони повинні скоротити свої власні індустріальні види діяльності -- що межа безпечності атмосфери є цілком витраченою. Згідно Конвенції - це покладає левову частку відповідальності за зміну клімату, з якою треба боротися, -- і левову частку чеку -- на багаті країни. Конвенція звертає увагу на те, що найбільша частина історичних і поточних емісій походить з розвинених країн. ЇЇ першим основним принципом є те, що ці країни повинні виступити ініціатором боротьби із зміною клімату та зворотнім впливом цієї зміни. Специфічні зобов'язання в Конвенціїі, які стосуються фінансових і технологічних питань, торкаються тільки 24 розвинених країн, які входять до Організації Економічного Співробітництва і Розвитку (OECD – за вийнятком Мексіки, яка приєдналася до OECD в 1994). Вони погоджуються підтримати ті види діяльності, які пов’язані із зміною клімату в країнах, що розвиваються шляхом надання фінансової підтримки до і помимо фінансової допомоги, яку вони вже надавали цим країнам. Специфічні зобов'язання, які стосуються зусиль по обмеженню емісії парникових газів і збільшення застосування природних поглиначів, покладаються на країни OECD також як і на 12 "з перехідною економікою" (Центральна і Східна Європа і колишній Радянський Союз). Хоч переговори залишили мову переговорів менш ніж зрозумілою, та загально прийнятим є те, що OECD і країни з перехідною економікою повинні принаймні намагатися повернути той рівень емісії парникових газів до 2000 року, який вони мали в 1990. -Конвенція визнає, що бідніші народи мають право економічного розвитку. В ній зазначається, що частка всесвітніх емісій парникових газів в країнах, що розвиваються ростиме по мірі розширення своїх індустрій для вдосконалення соціальних та економічних умов для своїх громадян. Це підтверджує вразливість бідніших країн до наслідків зміни клімату. Один з основних принципів Конвенції полягає в тому, що специфічні потреби і обставини країн,що розвиваються, повинні розглядатися щодо будь-яких дій, які здійснюються. Це застосовується зокрема до тих, чиї крихкі еко-системи надзвичайно вразливі до впливів зміни клімату. Конвенція також визнає, що країни, які залежать від прибутку від вугілля і нафти зустрінуться лицем до лиця з труднощами, якщо енергетика вимагатиме змін. Міжнародні договори, які регулюватимуть відповідальність і є тим, чи не єдиним впливом, який можуть мати бідніші країни на багатші. Наступною проблемою є надмірне споживання. Оскільки людське населення продовжує рости, вимоги, які людські істоти ставлять до довкілля, ростуть. Вимоги стають все більшими, через те, що число людей стрімко зростає і вони також хочуть жити кращим життям. Більше і краща якість провізії, більше і чистіша вода, більше електрики, холодильників, автомобілів, будинків та кімнат, земель, на яких розміщують будинки і кімнати… -Дана Конвенція підтримує концепцію "сталого розвитку." Якимось чином людство повинне навчитися як полегшити бідність для величезної і зростаючої кількості людей без знищення природного довкілля, від якого залежить все людське життя. Якимось чином необхідно знайти шлях аби розвиватися економічно у спосіб, який буде сталим протягом довгого періоду часу.Спірним (камень преткновения) для цього виклику між екологами і міжнародними бюрократами є "сталий розвиток". Хитрість полягає в тому аби знайти методи для хорошого існування в той час, коли критичні природні ресурси використовуватимуться не швидше, ніж, вони замінюватимуться. На жаль, міжнародне суспільство пішло набагато дальше у визначенні проблем, які формулюються сталим розвитком, ніж у їх вирішенні.[23, c.218-230] - Договір вимагає розвитку і розподілу екологічно здорових технологій та ноу-хау. Технологія очевидно відіграватиме головну роль щодо зміни клімату. Якщо ми зможемо знайти практичні шляхи для використання чистіших джерел енергії, як наприклад сонячна енергія, то ми зможемо зменшити споживання вугілля і нафти. Технологія може зробити індустріальні процеси більш ефективними, очищення води більш життєздатним, сільське господарство більш продуктивним за рахунок тієї ж кількості ресурсів, які інвестуються. Така технологія повинна бути широко доступною -- нею повинні ділитися багатші і більш науково передові країни з біднішими країнами, які мають велику потребу в ній. Конвенція відзначає потребу виховувати людей свідомими про зміну клімату та наслідки цього. Світ -- клімат і всі існуючі речі -- є замкненою системою; що ми робимо має наслідки, які зрештою повертаються, щоб вплинути на нас. Що веде ... В 21-му столітті і далі зміна клімату матиме тривалі наслідки. Один гігантський астероїд впав 65 мільйон років тому і то був кінець для динозаврів. При зіткненні із зумовленою людиною зміною клімату, люди мають мислити в рамках десятиліть, а то і століть. Велика кількість наслідків переміщень клімату не буде очевидною для двох або трьох генерацій. У майбутньому, кожний чутиме про – і житиме з -- цією проблемою. Рамкова Конвенція приймає це до уваги. Вона націлена на наступне століття, так само як і на це. Вона засновує установи, щоб підтримати зусилля по здійсненню довго-термінових зобов'язань і, щоб контролювати довго-термінові зусилля по мінімізації -- і пристосуванню до -- зміни клімату. Конференція Сторін, в якій представленими є всі ті країни, які ратифікували договір, є верховним органом Конвенції. Вони збиралися вперше в березні 1995 і після цього щорічно. Це підвищить і забезпечить здійснення Конвенції і, якщо доцільно, підсилить її. Конференція Сторін здійснюватиме свою діяльність разом з двома допоміжними органами, один для наукових і технологічних порад, а інший для виконання. Конференція Сторін може також здійснювати додаткові домовленості в майбутньому, щоб допомогти забезпечити потреби Конвенції. Конвенція також відображає розсудливу точку зору про те, як світ функціонуватиме, з політичної точки зору, в майбутньому, і припущення про те, як проблеми можуть найкраще бути вирішеним протягом наступного століття. Це базується скоріше на кооперативному, ніж конфронтаційному підході – вона підсумовує, що країни можуть успішно пробувати вирішувати проблеми, як наприклад, зміна клімату, тільки якщо вони працюватимуть разом, як команда. І це є розробленим так, щоб добре працювати в багато-полярному світі, в якому багато країн мають вплив та владу, щоб застосувати тиск для переконання інших підтримувати їхні обов'язки. Як можемо ми вибороти перше місце для балансу з природними умовами, який дозволяє нам існувати? Це і є те питання, яке людство значною мірою ігнорувало до данного моменту, поки не опинилося в небезпеці. Відтепер це буде викликом, з яким нам можливо необхідно буде стикатися поки існуватиме людський рід. ​ Кіотський протокол. Група Берлінського мандату, утворена КС1 проводила свої засідання 1995-1997 роках з метою досягнення прогресу з питань спрямованих на уникнення зміни клімату. Після інтенсивних переговорів, делегати КСЗ, що відбулася в Кіото, Японія в грудні 1997, погодилися прийняти Протокол до Рамкової Конвенції з питань зміни клімату, який встановлює зобов'язання кількісних обмежень або зменшення викидів з боку розвинутих країн, перелік яких міститься у Додатку В до Протоколу (Сторони Додатку В). Протокол стосується шести парникових газів(ПГ), найважливішими з яких є двоокис вуглецю та метан. В доповнення до зобов'язання кількісних обмежень або зменшення викидів. Кіотський Протокол містить положення, що дозволять набуття та передачу кількості викидів ПГ у вигляді кредитів здобутих в рамках спеціальних проектів захисту клімату або шляхом списання викидів (так звані Кіотські механізми). За цим Протоколом розвинені країни та країни з перехідною економікою беруть на себе зобов'язання по зменшенню викидів парникових газів. Ці країни, визначені в РКЗК як країни Додатку І, беруть на себе зобов'язання зменшити викиди шести парникових газів на 5% в порівнянні з базовим 1990 роком на період з 2008 по 2012, з окремими зобов'язаннями для кожної з цих країн. Протоколом також передбачено запровадження трьох механізмів, щоб допомогти країнам Додатку І виконувати їхні зобов'язання - торгівля викидами, проекти спільного впровадження між країнами Додатку І та механізми чистого розвитку (CDM) - спільні проекти країн Додатку І та країн, що не входять до нього. У відповідності зі Статтею 6 Протоколу, Сторони, перелічені у Додатку 1 до UNFCCC (Сторони Додатку І), можуть передавати до. або набувати віл. будь-якої іншої Сторони Додатку І одиниці зменшення викидів, що утворюються в результаті проектів, спрямованих на зменшення джерел викидів або збільшення ліквідації поглиначів ПГ у будь-якому секторі економіки. Цей механізм часто називають механізмом спільного впровадження (СВ) зобов'язань Сторін UNFCCC. За допомогою механізму чистого розвитку (МЧР), що впроваджується Статтею 12 КП, Сторони Додатку І можуть набувати гарантовані зменшення викидів, що накопичуються в результаті запровадження проектів, що допомагають Сторонам, що не містяться у Додатку І (іншими словами країни, що розвиваються та нові промислово-розвинуті країни) досягнути стійкого розвитку. Сторони Додатку І можуть застосовувати одиниці зменшення викидів набутих у результаті СВ та гарантовані зменшення викидів набуті в результаті МЧР з метою досягнення відповідності зі взятими на себе згідно КП обмеженнями викидів та/або зменшеннями викидів. Ці два механізми (МЧР та СВ) відрізняються від торгівлі викидами, передбаченими Статтею 17, що закликає Конференцію Сторін UNFCCC визначити основи, моделі, правила та керівні принципи торгівлі викидами між Сторонами Додатку В (іншими словами передача та набуття обсягів призначених Сторонам переліченим у Додатку В до протоколу, за звичай так званий "допустимий продаж"). У додаток до цих Кіотських механізмів. Стаття 4 передбачає додаткові гнучкі механізми для Сторін Додатку 1, що домовились виконувати свої зобов'язання кількісних обмежень або зменшення викидів спільно (інакше вони ще називаються "bubble", очікується, що ці механізми застосовуватимуться Європейським Союзом).[7, c.8-12] Вважається, що Кіотські механізми можуть стати цікавим інструментом для країн. що розвиваються і нових промислово-розвинутих країн, так само як і для країн Додатку І в центральній та східній Європі і країн колишнього Радянського Союзу. які можуть володіти великим потенціалом для впровадження зменшення викидів ПГ. Інструменти, в особливості ті, що створюють зменшення викидів за допомогою інвестиційних проектів, можуть не тільки призвести до модернізації існуючих основних фондів для виробництва і споживання енергії, але також можуть створити фінансовий прибуток для приймаючої держави у вигляді додаткових фінансових потоків. В рамках сприяння ринкових інструментів для зменшення викидів ПГ. Світовий Банк допомагає своїм країнам-клієнтам усвідомити можливості та переваги, що можуть бути отримані ними в разі участі у ринку зменшення викидів ПГ. Національні Стратегічні Дослідження шляхом ЗВС (заходи, що впроваджуються спільно)/СВ/МЧР сприяють вивченню країнами можливих національних стратегійскорочення ПГ, таким чином зосереджуючись на спеціальному середовищі та інтересах країн партнерів. Дослідження розміщені в рамках програми Світового Банку, з посиланням на програму Національних Стратегічних Досліджень (НСД) зі Зміни Клімату, що була розпочата у вигляді спільної ініціативи з Швейцарією, Фінляндією, Німеччиною, Австралією та іншими країнами-донорами одночасно з залученням коштів Світового Банку. Більш ніж 15 країн вже беруть участь у програмі НСД. Загалом, передбачається, що буде охоплено близько 20-25 країн, з яких у 10-15 країнах, що розвиваються, планується застосування МЧР. НСД в Україні вважається одним з найважливіших серед загальної програми НСД. Кожне дослідження головним чином проводиться національними експертами з відповідної держави-партнера під загальним керівництвом керуючої комісії (Міжвідомчої комісії) в якій беруть участь головні зацікавлені державні установи, а також представники Світового Банку і уряду(ів) - донору цього дослідження. Світовий Банк у цих дослідженнях виконує дорадчу та сприяючу роль. Банк надає допомогу у складанні проекту Умов проведення (TOR) запропонованого дослідження; надає часткову міжнародну експертизу як внесок в дослідження; а також Банк організовує двостороннє фінансування кожного дослідження з боку донорів. ​ Структура органів ООН з питань зміни клімату Конференція сторін, допоміжні органи і Бюро обслуговуються секретаріатом, чий мандат в загальному викладений в статті 8 Конвенції. Головні функції секретаріату – здійснювати організацію засідань органів Конвенції, допомогати Сторонам в здійсненні їхніх зобов'язань, забезпечити підтримку триваючих переговорів і їх координацію з секретаріатами інших відповідних міжнародних органів, таких як Глобальна Екологічна Допомога (GEF) і Міжурядова Панель по Зміні Клімату (IPCC). Специфічні завдання секретаріату включають підготовку службових документів для Конференції Сторін і допоміжних органів, координації в-глиб оглядів національних зв’язків сторін Додатку Iі компіляція даних інвентаря парникових газів. З часу прийняття Кіотського Протоколу необхідною стала технічна робота (наприклад по механізмах, методологіях і зміні використання землі та лісового господарства), яка веде до збільшення необхідності технічної експертизи всередині секретаріату. Секретаріат Конвенції також обслуговуватиме Протокол.[12] Секретаріат інституційно є з'єднаним з Організацією Об'єднаних Націй і управляється згідно Правил і Регулювань Організації Об'єднаних Націй. Він, на даний момент, наймає приблизно 100 чоловік штату з усього світу. Голова секретаріату - Виконавчий Секретар призначається Генералальним Секретарем Організації Об'єднаних Націй шляхом консультування з Конференцією Сторін через їхнє Бюро і на даний момент утримує ранг Асистента Генерального Секретаря. Виконавчий Секретар доповідає Генеральному Секретарю через Під- Генерального Секретаря, який очолює Відділ Управління адміністративним і фінансовими справами, і через Під-Генерального Секретаря, який очолює Відділ Економічних і Соціальних Справ по іншим справам. Теперішній Виконавчий Секретар, Майкл Замміт Кутаджар (Мальта), очолював секретаріат відколи його було засновано в 1991. З серпня 1996, секретаріат розміщується в Бонні, Німеччина. Він перемістився з попереднього місцезнаходження - Женеви, Швейцарія, за пропозицією Німечини, яка була затверджена КонференцієюСторін 1. Кожні два роки, Виконавчий Секретар пропонує Бюджет Програми, який розглядається Допоміжним органом по імплементації (SBI), який потім, в свою чергу рекомендує Бюджет Програми для схвалення Конференцією Сторін. Для поточного періоду 2000-2001, Бюджет Програми для секретаріату складає приблизно US$12 мільйонів за рік і фінансується за рахунок внесків Сторін, їхні частки формуються відповідно до оціночної шкали ООН. Уряд Германії (приймаюча країна секретаріату) забезпечує подальший щорічний вклад до запланованих інших видатків, в даний момент, який дорівнює DM 1.5 мільйону, а також щорічний вклад DM 3.5 мільйона, щоб підтримати витрати конференції, зустрічних допомог і відповідних вимог для подій в Бонні (Фонд "Бонна "). Також є додаткові добровільні вклади, що також фінансують участь країн, що розвиваються (приблизно US$1.8 мільйона на рік) і додаткові види діяльності (приблизне середнє число US$3 мільйона на рік). Структура секретаріату відповідно підтримується таким чином, щоб гарантувати, що вона реагує на змінювані потреби процесу зміни клімату. Секретаріат на даний момент поділяється на шість програм, кожна очолюється "Координатором", головними сферами відповідальності яких є: Напрям Виконання і Управління (EDM): EDM, офіс Виконавчого Секретаря, підтримує Виконавчого Секретаря в повному управлінні секретаріатом, в розвитку політики і в гарантії відповідності роботи секретаріата. Виконавчий Секретар дає поради органам Конвенції і їхньому Бюро, посилює партнерство з іншими організаціями. Виконавчому Секретарю допомагає Замісник, визначений з поміж Координаторів інших програм. Наука і Технологія (S&T): S&T має справу з методологічними, науковими і технологічними аспектами процесу Конвенції, здійснюючи таким чином підтримку допоміжному органу з наукових та технологічних питань. Здійснення (IMP): IMP є основною програмою асистування країн щодо здійсненні їхніх зобов'язань і є відповідальною за підтримку допоміжного органу з виконання. IMP компілює та синтезує Національні Зв'язки і дані інвентаря, координує В-Глиб Огляди Національних Зв'язків країн Додатку I, допомогає країнам, що розвиваються у їх діяльностях щодо побудови потенціалу і гарантує зв'язок з фінансовим механізмом Конвенції (керований Глобальною Екологічною Допомогою). IMP також відповідальна за підтримку переговорів за системою надання відповіді згідно Протоколу та уразливість країн, що розвиваються, до зміни клімату. Планування, Координація і Невідкладні Питання (PCEI): Ця програма забезпечує підтримку переговорів щодо розробки механізмів Кіотського Протоколу і є відповідальною за аналіз нових і перехресних питань. Вона також підтримує Виконавчого Секретаря в стратегічному плануванні, і в контролі відповідності самостійної підготовчої роботи секретаріату Конференції Сторін. Інше ключове завдання полягає у підтримці здійснення Спільноздійснюваних видів діяльності (AIJ). Міжурядові та Конференційні Справи (ICA): Основною діяльністю секретаріату є організація засідань Конференції Сторін,допоміжних органів неформальних зборів, як наприклад, воркшопи. ICA організовує самостійний регламент засідань Конференції Сторін, забезпечує збори Бюро Конференції Сторін і підтримує Президента Конференції Сторін. Крім того, забезпечує підхожі місця зустрічі для засідань Конференції Сторін і допоміжних органів, координує виробництво і розповсюдження офіційних документів,а також здійснює всі логічні заходи щодо забезпечення перекладу на шість мов ООН, акредитування делегатів та відповідних служб. До того ж, має відповідальність за відносини зі Сторонами. Інформація і Адміністративні Послуги (IOAS): Розповсюджує інформацію про зміну клімату і процес Конвенції, включаючи службові документи, дані і засоби громадської інформації. Ключова мета роботи - підняти громадську правосвідомість щодо зміни клімату і створити можливість існування мережі, обмінної інформації і технологій зв'язку. IOAS є активною в налагодженні зв'язків з іншими Об’єднаними націями та міжурядовими органами, які залучені до роботи, пов’язаній із зміною клімату (наприклад, Програма ООН з навколишнього середовища (UNEP), Програма Розвитку ООН (UNDP), Конференція ООН з Торгівлі і Розвитку (UNCTAD), Організація ООН з Індустріального Розвитку(UNIDO), Конвенція по Біологічному Різноманіттю тощо). IOAS також відповідальна за адміністрацію і фінансове управління секретаріату, тобто управління фінансовими ресурсами і штатом; підтримання зв'язку з Об'єднаними Націями і Урядом приймаючої країни щодо адміністративних питань.

Ecology - a science that investigates the functioning of systems and structures of the supra-organismal level (ecosystems or biogeocenoses) in their interaction with each other and a set of environmental factors. Ecology covers a wide range of theoretical and practical issues: the study of different levels of biological organization - from individual organisms through populations and groups to ecosystems, principles and regularities of their structure, functioning, development, regulatory and adaptive mechanisms; explores the essence of processes of exchange and transformation of substances and energy; conducts a search for natural laws of organization of life on our planet. The term "ecology" was proposed by E. Haeckel in 1866. The expansion of the subject of ecology led to the appearance in the literature of a number of new definitions of it, in particular, the well-known ecologist Yu. Odum gives such an interpretation as - an interdisciplinary area of knowledge about the structure and functioning of multilevel systems in nature and society in their interconnection. This is a rather broad definition, but it more than others corresponds to today's understanding of ecology. Today there are many classification schemes of ecology as a science. The most successful classification of the main directions of modern ecology, proposed in 1995 by the famous Ukrainian ecologists G. O. Bilyavskyi and V. M. Brovdiy, seems to us to be the most successful (scheme 1). It preserves the classical interpretation of this science, in the center of which are living organisms and their natural systems at all levels of organization. Based on the range of issues that ecology solves today, the authors divide it into theoretical (fundamental) and applied. The task of theoretical ecology is the improvement and further development of fundamental research at all levels of the organization of living matter. Applied ecology covers with its research all practical aspects of human activity, analyzes its results, outlines ways, directions and methods of preventing damage caused by the economic activity of man and society as a whole to the surrounding natural environment and to the person himself. The classification scheme is generalized, it covers almost all aspects of modern ecology. If necessary, it is easy to supplement it with possible new branches of theoretical and applied areas of ecological research. Modern ecology, indeed, has turned into an integrated multidisciplinary science, acquires features of an actual worldview, turns into a doctrine of a new strategy and tactics of human behavior in the biosphere. Today, the solution of environmental problems has become one of the global criteria for the humanity of society, the level of its technical and scientific developments. Modern ecology, which investigates the effect of anthropogenic factors in the biosphere, belongs to the type of sciences that arose at the junction of many scientific directions (it has a special connection with sciences that are focused on the study of crisis situations in the biosphere). It reflects both the globality of modern problems facing humanity and various forms of integration of methods, directions and scientific research. The transformation of ecology from a purely biological discipline into a field of knowledge that also included social and technical sciences, into a field of activity based on the solution of a number of extremely complex political, ideological, economic, ethical and other issues, gave it a significant place in modern life, made it a kind of node in which different directions of science and human practice are united. Ecology is increasingly becoming one of the human sciences and in a certain sense interests many scientific directions, in this science they find points of contact between fundamental and applied research, between theoretical developments and their practical application. We are forced to admit that an alarming ecological situation has developed in many regions of our country as a result of incompetent management, consumerism towards natural resources, merciless exploitation of natural resources, as well as the prevalence of technocratic thinking. The importance of protecting the natural environment as a condition for the survival of humanity and every person is now being realized by our society. But, unfortunately, it is not ready for the consistent and unconditional implementation of nature protection measures, and not only because of the lack of funds necessary for this, but also as a result of the lack of environmental literacy and ecological culture and the lack of formation of ecological thinking among the population. The role of ecology is huge in setting up environmental education and raising people of a new generation. They must have a clear idea that natural resources are limited and the production technology of any product must meet such requirements, from an ecological point of view, as minimal consumption of materials and energy. They must know the laws of nature well, understand the interrelationships of natural phenomena, be able to predict and evaluate the consequences of interfering with the natural course of many processes. They should have an  ¢¢environmental outlook¢¢, that is, an awareness of the priority of solving environmental problems when implementing any projects, developing modern technologies,  creating machines and mechanisms , with all forms of management, as well as a firm conviction that without confidence in the harmlessness of this or that activity for the environment, it should not be implemented. The production activity of people must gradually change the basis. The new economic modernization will focus on the creation of industries that do not destroy the equilibrium state of the biosphere and harmoniously fit into its biogeochemical cycles. It is impossible to overcome the ecological crisis only by technical means. Moreover, it is impossible to maintain a state of equilibrium if society does not change itself, its spirituality, but relies only on technical solutions. Humanity is waiting for a long and very difficult process of simultaneous transformation of nature and society, and the decisive importance in its duration will be the formation of a civilization that meets the new needs of man, reconciled with the new realities of the surrounding nature.

​ Перелік основних нормативно-правових актів у сфері екологічного законодавства (перелік не є вичерпним та змінюється з розвитком системи екологічного законодавства, інші нормативно-законодавчі акти див. на офіційних сайтах Верховної ради України, Міністерства екології та природних ресурсів України) Закони України •Конституція України •Про охорону навколишнього природного середовища •Про відходи •Про управління відходами •Кодекс України "Про надра" •Бюджетний кодекс України •Земельний кодекс України •Лісовий кодекс України •Водний кодекс України •Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року •Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення •Про ветеринарну медицину •Про пестициди і агрохімікати •Про поводження з радіоактивними відходами •Про охорону атмосферного повітря •Про природно-заповідний фонд України •Про мисливське господарство та полювання •Про тваринний світ •Про рослинний світ •Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності •Про внесення зміни до статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) •Про оцінку впливу на довкілля •Про стратегічну екологічну оцінку •Про доступ до публічної інформації •Про звернення громадян •Про державну службу •Про очищення влади •Про запобігання корупції​ •Кримінальний кодекс України Укази Президента Указ №111/2021 Про Рішення ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року "Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації" Постанови Верховної Ради України Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Орхуська Конвенція Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України Постанова від 10.05.2022 №575 Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд Постанова від 14.08.2019 № 827"Деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря" Постанова від 14 вересня 2020 року № 824 "Про внесення змін у додатки 2 і 3 до Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля" Постанова від 16 грудня 2020 року №1272 "Про затвердження Порядку здійснення моніторингу наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров’я населення" Постанова від 13.12.2017 № 1026"Про затвердження Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля та Порядку ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля" Постанова від 13.12.2017 № 1010"Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля" Постанова від 13.12.2017 № 989"Про затвердження Порядку проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля" Розпорядження від 03.01.2013 № 22-р "Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013-2020 роки" Постанова від 07.11.2012 № 1030 "Про розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, а також за знищення чи погіршення середовища їх перебування (зростання) " Постанова від 23.05.2007 № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" Постанова від 16.05.2007 №733 "Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок" Постанова від 13.07.2000 № 1120 "Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями безпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів" Постанова від 03.08.1998 № 1216 "Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів" Постанова від 31.08.1998 № 1360 "Про затвердження порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів " Постанова від 07.05.1998 № 634 "Про затвердження Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища" Постанова від 30.03.1998 №391 "Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля" Постанова від 17.09.1996 № 1147 "Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів" Постанова від 27.07.1995 № 555 "Про затвердження Санітарних правил в лісах України" Постанова від 10.08.1992 №459 "Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення" Накази Міністерства екології та природних ресурсів України Наказ від 14.01.1999 № 12 "Про затвердження Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів" Наказ від 17.02.1999 № 41 "Про затвердження форми реєстрової карти об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та Інструкції щодо її складання" Наказ від 26.05.99 №116 "Про затвердження Інструкції щодо застосування порядку встановлення лімітів використання диких тварин, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення" Наказ від 03.09.2020 № 117 «Про затвердження Розміру плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля» Наказ від 30.05.2018 № 182 «Про затвердження Розміру плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля» Наказ від 10.08.2018 № 296 «Про затвердження Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування» Наказ від 18.07.2019 №260 «Про внесення змін до Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування» Наказ від 29.12.2018 № 465 «Зміни до Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування»

Biological sciences Biology is a complex science that includes many directions. The subject of studying some biological sciences must be remembered. Botany is the science of plants; Zoology is the science of animals; Bacteriology is the science of bacteria; Mycology is the science of mushrooms; Lichenology is the science of lichens; Virology is the science of viruses; Anthropology - disciplines devoted to the study of man; Morphology – studies the external structure and shape of organisms; Anatomy studies the internal structure and form of organisms; Physiology is the science of the functions of living organisms and their parts; Molecular biology, biochemistry and biophysics are disciplines that study the molecular level of life organization; Cytology is the science of cells; Histology is the science of tissues; Developmental biology is a science that studies the patterns of individual development; Genetics is the science of heredity and variability; Ecology is a science that studies the way of life of organisms and their interaction with the environment; Evolutionary theory is a section of biology dedicated to the study of the laws of the historical development of living things; Systematics is a science whose main task is the classification of living things; Paleontology is a science that studies the remains of fossil organisms. While studying biology, you will meet all the listed sciences and thus it will be easier to remember them. Science, the main task of which is the classification of living things, is: morphology, anatomy, systematics, and mycology. Morphology and anatomy study the structure of living things, and mycology studies fungi. The subject of study of lichenology is: bacteria, lichens, fungi, plants. Bacteria are the subject of study of bacteriology (department of microbiology), fungi are studied by mycology, and plants are studied by botany. Learn more: https://biology.ed-era.com/