Біосфера - оболонка Землі, склад, енергетика та організація якої зумовлені взаємодією її біотичних та абіотичних компонентів. Біосфера включає всі організми, їх залишки, зони атмосфери, гідросфери й літосфери, які населені та видозмінені цими організмами.
В процесі еволюції на Землі утворилась особлива оболонка - біосфера (грец. bios «життя»). Цей термін вперше ввів в 1875 році австрійський вчений Едуард Зюс.
Біосфера - оболонка Землі, склад, енергетика та організація якої зумовлені взаємодією її біотичних та абіотичних компонентів. Біосфера включає всі організми, їх залишки, зони атмосфери, гідросфери й літосфери, які населені та видозмінені цими організмами.
В 20 роки ХХ століття видатний російський вчений академік Володимир Іванович Вернадський (1853-1945) розробив «Учение о биосфере» - оболонці Землі, населеною живими організмами.
За уявленнями В. І. Вернадського, біосфера містить у собі живу речовину, утворену сукупністю організмів; біогенну речовину, яка створюється в процесі життєдіяльності організмів (гази атмосфери, кам'яне вугілля, нафта, торф, вапняки тощо); косну речовину, яка формується без участі живих організмів (магматичні гірські породи); біокосну речовину, що представляє собою спільний результат життєдіяльності організмів і небіологічних процесів (наприклад, грунту);а також радіоактивну речовину, речовину космічного походження (метеорити тощо) і розсіяні атоми. Усі ці речовини геологічно пов'язані між собою.
Сутність вчення В. І. Вернадського укладена у визнанні виняткової ролі «живої речовини», що перетворює вигляд планети. Сумарний результат його діяльності за геологічний період часу величезний. Саме живі організми вловлюють і перетворюють енергію Сонця і створюють нескінченну різноманітність нашого світу. Другим найголовнішим аспектом вчення В. І. Вернадського є розроблене ним уявлення про організованості біосфери, яка проявляється в узгодженому взаємодії живого і неживого, взаємної пристосовності організму і середовища.
Границі біосфери Землі проводяться по границям розповсюдження живих організмів, а це означає, що верхня її границя проходить на висоті озонового шару на висоті 20-25 км, а нижня границя проходить на тій глубині, де перестають зустрічатися живі організми.
Найважливішою частиною вчення Вернадського є уявлення про її виникнення та розвитку. Сучасна біосфера виникла не відразу, а в результаті тривалої еволюції в процесі постійної взаємодії абіотичних і біотичних факторів. Перші форми життя, мабуть, були представлені анаеробними бактеріями. Проте творча і перетворююча роль живої речовини стала здійснюватися лише з появою в біосфері фотосинтезуючих автотрофів - ціанобактерій і синьо-зелених водоростей (Прокаріотів), а потім і справжніх водоростей і наземних рослин (Еукаріотів), що мало вирішальне значення для формування сучасної біосфери. Діяльність цих організмів призвела до накопичення у біосфері вільного кисню, що розглядається як один з найважливіших етапів еволюції.
У стислому вигляді ідеї В. І. Вернадського про еволюцію біосфери можуть бути сформульовані наступним чином:
1) Спочатку сформувалася літосфера - провісник навколишнього середовища, а потім після появи життя на суші - біосфера.
2) Протягом усієї геологічної історії Землі ніколи не спостерігалися азойні геологічні епохи (тобто позбавлені життя). Отже, сучасне жива речовина генетично пов'язана з живою речовиною минулих геологічних епох.
3) Живі організми - головний фактор міграції хімічних елементів у земній корі, «по крайней мере, 90% по весу массы ее вещества в своих существенных чертах обусловлено жизнью» (В. Вернадський) 4)Грандіозний геологічний ефект діяльності обумовлений тим, що їх кількість нескінченно велика і діють вони практично протягом нескінченно великого проміжку часу. 5) Основним рушійним чинником розвитку процесів у біосфері є біохімічна енергія живої речовини.
Opmerkingen