Результати пошуку

Травлення– це сукупність фізичних, хімічних і фізіологічних процесів, забезпечуючи обробку і перетворення харчових продукті хімічні сполуки, здатні засвоюватися клітинами організму. Джерело: Еко Життя Фізичні зміни їжі в її механічній обробці, роздрібленні, перемішуванні і розчиненні під впливом ферментів, які знаходяться в соках травних залоз. Ферменти розщеплють білки, жири, вуглеводи до більш простих хімічних сполук (амінокислоти, гліцерин, жирні кислоти, моносахариди). Вода, мінеральні солі, вітаміни поступають в кров в незмінному виді. Поживні речовини, що надходять в організм з їжею, є будівельним матеріалом і одночасно джерелом енергії, необхідної для підтримання життя організму. При розпаді та окисленні білків, жирів та вуглеводів виділяється різна, але стала для кожної речовини кількість енергії, що характеризує енергетичну цінність цих речовин. Характеристика харчових речовин Для підтримання своєї життєдіяльності людина повинна вживати їжу. Харчові продукти (хліб, м’ясо, риба, овочі, молоко тощо) містять всі необхідні для життя речовини: воду, мінеральні солі та органічні сполуки – білки, жири, вуглеводи та вітаміни, як рослинного, так і тваринного походження. Обмін білків. Білки їжі в травному тракті розщеплюються до амінокислот, останні всмоктуються в кров і транспортуються до всіх клітин тіла. В клітинах з них синтезуються білки, властиві лише для даного виду організмів, органа та тканини. Специфічність білків обумовлена кількістю та послідовністю амінокислот у молекулі білка. Інформація про структуру молекул білків організму знаходиться в закодованому вигляді в молекулах ДНК і за допомогою молекул РНК передається до рибосом, де відбувається синтез білків. Білки є складовою частиною цитоплазми, ядра та інших органоїдів усіх клітин тіла, а також плазми крові та тканинної рідини. В організмі відбувається постійна зміна, оновлення білків, причому кількість білків, що розпадаються, дорівнює кількості білків, які синтезуються. Це явище називається азотною рівновагою. Воно характерне для здорового дорослого організму. Тільки в молодому організмі, який росте, процеси асиміляції переважаються над процесами дисиміляції. тому загальна кількість білків, отже й маси тіла, зростає. З 20 амінокислот, що входять до складу білків, людський організм може синтезувати тільки половину. Решта, названа незамінними (наприклад, триптофан, лізин, лейцин та деякі інші), повинні надходити до організму з білками їжі. Білки, які містять всі незамінні амінокислоти, називаються повноцінними, а ті, у складі яких відсутня хоча б одна незамінна амінокислота, - неповноцінними. До перших належать переважно тваринні білки (молока, м’яса, яєць, риби тощо), до других – більшість рослинних білків. Харчування тільки неповноцінними білками може призвести до порушення обміну білків, і тоді азотова рівновага стане негативною. Людині щодоби потрібно 1 г білка на 1 кг ваги; найменша потреба білка при вуглеводній дієті – 22 г на добу. При достатній кількості вуглеводів і жирів людина може обходитись 35-40 г повноцінного білка, наприклад білка молока. З крові до кишкового тракту з соком надходять білки і полі пептиди. У людини за добу виділяється 25-30 г білка і значна кількість полі пептидів. Білковий обмін регулюється корою півкуль головного мозку через залози внутрішньої секреції. У підгорбковій частині проміжного мозку виявлено центр регуляції білкового обміну. Обмін жирів. Жир, що надходить до кишечника, під дією жирових ферментів розщеплюється на гліцерин і жирні кислоти, а потім з кров’ю розноситься по всьому організму. Частина жиру, потрапивши до клітин тіла, включається у складні біохімічні процеси, що супроводжують діяльність цих клітин, і стає їх складовим компонентом. Друга, більша, частина жиру відкладається в сполучнотканинній клітковині під шкірою, в сальнику та інших органах. Цей жир править за резерв органічних сполук і використовується організмом при недостатньому харчуванні. Жири є розчинником деяких вітамінів, а також можуть безпосередньо окислюватись до вуглекислого газу і води. Жир швидко обмінюється в організмі, він весь час розпадається і знову синтезується. Жир є матеріалом для складних сполук – ліпоїдів, що входять, як структурні елементи до складу цитоплазми. Обмін жирів і ліпоїдів регулюється корою півкуль головного мозку через проміжний мозок і вегетативну нервову систему, яка зумовлює розклад жиру в печінці. Гормони передньої частки гіпофіза, а також гормони статевих залоз, як і тироксин щитовидної залози, посилюють окислення жиру. 100 г жиру на добу цілком задовольняють потребу людини в жирі. При жирній їжі кількість жиру в крові може досягти 1%. Обмін вуглеводів. Вуглеводи потрапляють з кишечника в кров у вигляді моносахаридів – глюкози і фруктози. Переважна більшість глюкози відкладається про запас у вигляді глікогену, решта розноситься з кров’ю до всіх клітин тіла і там окислюється з виділенням енергії, що йде на різні фізіологічні процеси (скорочення м’язів, збудення нервових клітин тощо). Коли внаслідок використання глюкози клітинами її рівень у крові знижується, частина глікогену печінки перетворюється на глюкозу і виходить у кров. Таким чином вміст глюкози в крові підтримується на відносно сталому рівні – приблизно 0,12%. Вуглеводи – основне джерело енергії для всіх життєвих процесів в організмі. При нестачі вуглеводів у їжі вони можуть утворюватися з жирів і частково з білків. З другого боку, частина вуглеводів може перетворюватися на жири і відкладатися про запас. Центром регуляції вуглеводного обміну є проміжний мозок. Нестача цукру в крові збуджує через рецептори нервовий центр, звідти по відцентрових нервах надходять імпульси до печінки, де глікоген перетворюється у виноградний цукор, який і надходить у кров. Збільшення вмісту глюкози в крові до 0,1% припиняє розщеплення глікогену в печінці. На вуглеводний обмін впливають такі залози: підшлункова, частина надниркової, гіпофіз, щитовидна. Добова потреба людини у вуглеводах – 450 г. Обмін води і мінеральних речовин. Вода та мінеральні солі переходять з травного каналу в кров у незмінному стані. В ході обміну речовин вони також не зазнають істотних змін і енергетичного значення в організмі не мають. Значення води та мінеральних солей полягає в іншому. Всі хімічні перетворення, які відбуваються в нашому тілі, відбуваються лише у водних розчинах, тому вода обов’язково входить до складу всіх клітинних компонентів. В організмі людини вода становить близько 65% маси тіла. Особливо багато її в крові та лімфі (близько 90%). Навіть у кістках скелета містить до 20% води. Мінеральні солі потрібні для підтримання постійного складу внутрішнього середовища організму, транспорту кисню та вуглекислого газу кров’ю, виникнення фізіологічних процесів. Наприклад, кальцій бере участь у зсіданні крові, разом з фосфором входить до складу кісткової тканини. Залізо в складі гемоглобіну переносить кисень, йод є обов’язковим компонентом гормону щитовидної залози. Деякі солі входить до складу внутрішньоклітинних ферментів і беруть участь у складних хімічних процесах усередині клітин. Потреба у воді і мінеральних речовинах пояснюється щоденним виділенням цих речовин з організму. Водний баланс людини такий: питна вода – 1000 мл; вода, що надходить з їжею, - 1000 мл; вода від процесів окислення – 300 мл. Потреба у воді однорічної дитини становить 90 мл на 1 кг води, а дитини 12-13 років – 40-50 мл на 1 кг ваги. Вода та мінеральні солі виводяться з організму з сечею, потом і калом. Поповнюється кількість води в організмі за рахунок води, яку людина п’є і споживає з їжею. Мінеральні солі, що є в їжі, в основному задовольняють потреби організму. Тільки хлористий натрій необхідно додавати з їжею. Використана література: · “Довідник з біології” К.М.Ситника · “Фізіологія людини і тварин” С.Ю.Ярослав, М.Т.Ананенко.

Вірусний гепатит А - гостра циклічна хвороба з переважно фекально-оральним механізмом передачі, що характеризується ураженням печінки і синдромом інтоксикації, збільшенням печінки і нерідко жовтяницею. Етіологія. Збудник - вірус гепатиту А - ентеро вірус типу 72, відноситься до роду Enterovirus сімейства Picornaviridae, діаметр 28 нм. Джерело: Еко Життя Геном вірусу представлений однонитчатим РНК. Передбачається наявність двох серотипів і декількох варіантів і штамів вірусу. Вірус гепатиту А стійкий у навколишнім середовищі: при кімнатній температурі може зберігатися декілька тижнів чи кілька місяців, а при 4 °C - кілька років. Вірус інактивіюється при температурі 100 °C протягом 5 хв., при 85 °С - протягом 1 хв. Чутливий до формаліну й УФО, відносно стійкий до хлору, не инактивіюється хлороформом і ефіром. Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі з без жовтяничної, субклінічної чи інфекції хворі в інкубаційному, продромальному періодах і початковій фазі періоду розпалу хвороби, у фекаліях яких виявляються вірус гепатиту А чи антигени вірусу гепатиту А. Найбільше епідеміологічне значення мають пацієнти зі стертими і безжовтяничними формами гепатиту А, кількість яких може в 2-10 разів перевищувати число хворих жовтяничними формами, а виявлення вимагає застосування складних вірусологічних і імунологічних методів, мало доступних у широкій практиці. Ведучий механізм зараження гепатитом А - фекально-оральний, реалізований через водяний, харчовий і контактно-побутовий шляхи передачі. Особливого значення набуває водяний шлях передачі інфекції, що забезпечує виникнення епідемічних спалахів гепатиту. Можливий “крово-контактний” механізм передачі вірусу гепатиту А в випадках порушення правил асептики при проведенні парентеральних маніпуляцій у період вирусеміїї у хворих гепатитом А. Наявність повітряно-краплинного шляху передачі точно не встановлена. Сприйнятливість до гепатиту А загальна. Найбільш часте захворювання реєструється у дітей старше 1 року (особливо у віці 3-12 років) і у молоді. Гепатиту А властиво сезонне підвищення захворюваності в літньо-осінній період. Відзначається також і циклічне підвищення захворюваності через 3-5, 7-20 років, що зв'язано зі зміною імунної структури популяції хазяїнів вірусу. Повторні захворювання гепатиту А зустрічаються рідко і зв'язано, імовірно, із зараженням іншим серологічним типом вірусу. Патогенез. Гепатит А – гостра циклічна інфекція, що характеризується чіткою зміною періодів. Після зараження вірусом гепатиту А з кишечнику проникає в кров, виникає вірусемія, що обумовлює розвиток токсичного синдрому в початковий період хвороби, з наступним надходженням у печінку. У результаті впровадження і реплікації вірус впливає на пряму цитолітичну дію на гепатоцити, розвиваються запальні і некробіотичні процеси переважно в перипортальній зоні печіночних часточок і портальних трактів. Унаслідок комплексних імунних механізмів реплікація вірусу припиняється, і він виводиться з організму людини. Хронічні форми інфекції, у тому числі і вірусоносія при гепатиті А розвиваються вкрай рідко. Клінічна картина. Гепатит А характеризується поліморфізмом клінічних проявів. Розрізняють наступні форми ступеня виразності клінічних проявів: субклінічну, стерту, безжовтяничну, жовтяничну. По тривалості: гостру і затяжну. По ступеню ваги захворювання: легку, середньої ваги, важку. Ускладнення: рецидиви, загострення, поразки жовчевивідних шляхів. Наслідки: видужання без залишкових явищ, із залишковими явищами – постгепатитний синдром, затяжна реконвалесценція, поразки желчовиводящих шляхів (дискинезія, холецистит). Профілактика. Проводиться комплекс санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, такий же як при інших кишкових інфекціях. Питна вода і харчові продукти, вільні від вірусу гепатиту А - застава зниження захворюваності. Необхідна перевірка якості водопровідної води на вірусне забруднення. Контактні особи обстежуються протягом 50 днів. У центрах хвороби проводиться дезінфекція хлоровмістними препаратами. Імунопрофілактика гепатиту А специфічного імуноглобуліну по 0,05 мол/кг маси тіла в/м чи нормального донорських. Активна імунопрофілактика гепатиту А не розроблена. Історія хвороби. Перші відомості про захворювання жовтухою відносяться до 18 століття. Найбільші спалахи хвороби фіксувались під час війн, стихійних явищ, неврожаїв. У 19 ст. Отримала назву катаральної жовтухи за пропозицією Р. Вірхова. Однак у 1883 році терапевт Боткін С. П. Встановив інфекційну природу захворювання. Список використаної літератури: Бунін К. В. Інфекційні хвороби, М., 1977

Грип – це хвороба, яка в більшості випадків починається раптово. Віруси грипу, як і всі інші вибагливі до живильного середовища. Вони можуть розвиватися лише в клітинах живих організмів. Їх відносять до абсолютних паразитів, що існують лише за рахунок іншого організму. Віруси розвиваються не в будь-яких клітинах, а тільки там, де для їх розвитку є сприятливі умови. Такі умови збудник грипу знаходить в клітинах слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і легень. Джерело: Еко Життя Під час розмови, кашлю та чхання вірус грипу потрапляє на слизові оболонки дихальних шляхів. За допомогою відповідних ферментів, які знаходяться на зовнішній поверхні білкової оболонки вірусу, він проникає в клітини дихальних шляхів і легень. Там вірус звільняється від свого ворсистого покривала – білкової оболонки. При цьому центральна його частина – рибонуклеїнова кислота – змушує клітину утворювати подібні їй частинки нуклеїнової кислоти. При грипі за дуже короткий час в інфікованих клітинах з’являється безліч таких частинок. Експериментальні дослідження показали, що в середовищі, в яке внесено лише кілька вірусних частинок за добу нагромаджуються мільярди їх. Коли кількість вірусів в організмі досягає відповідного рівня, людина захворює. Період від попадання вірусів в організм до появи перших ознак хвороби дістав назву інкубаційного. При грипі він триває від кількох годин до однієї-двох діб. Ті клітини, в які проникли віруси, через деякий час гинуть. У процесі їх розпаду звільняється велика кількість вірусів. Частина їх всмоктується в кров, викликаючи загальне отруєння організму, і розноситься в різні системи та органи, що при відповідних умовах призводить до ускладнень. Значна кількість вірусів під час розмови, кашлю та чхання потрапляє в зовнішнє середовище. В таких випадках збудники грипу разом з краплинами слизу попадають на відстань 2-3 м. Ось чому так швидко грип поширюється, особливо в місцях великого скупчення людей. Джерелом інфекції є хвора людина протягом усього гарячкового періоду і навіть за кілька годин до появи перших ознак захворювання. Хворий найбільш заразний в перші 3 дні хвороби. У міру одужання кількість вірусів в організмі з кожним днем зменшується, і з 5-7 дня захворювання людина перестає бути заразною. Проте у хворих з ускладненнями вірус може ще виявлятись на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів, у крові та харкотинні. Вірус грипу знаходили також у сечі та випорожненнях. Також людина може вказати не лише день, а й час захворювання. Короткочасний озноб змінюється підвищенням температури до 38-39­ ­оС і більше. Хворий з самого початку захворювання відчуває загальну слабкість, нездужання, ломоту та біль при рухах очима. При тяжкому перебігу хвороби можливі носові й інші кровотечі, нудота, блювання, запаморочення, іноді втрата свідомості, марення. У дітей в дуже тяжких випадках захворювання може супроводжуватись судорогами, порушенням дихання та ін. Через кілька годин, а частіше на наступний день з’являється відчуття дряпання в горлі, закладання носа, пізніше – нежить, біль у горлі, за грудьми, кашель, утруднення дихання. У більшості випадків у хворих на грип на 3-4-й день, рідше 5-й, температура знижується до нормальної, всі перелічені явища хвороби згасають. Невелика загальна слабкість залишається протягом кількох днів. Заходи запобігання захворюванню. Основним джерелом інфекції при захворювання на грип є хворий, тому перш за все необхідно його ізолювати, краще в окрему кімнату, або відгородити його ліжко завісою. Якщо захворювання починається тоді, коли людина перебувала в колективі – під час роботи чи навчання, негайна ізоляція хворого додому чи в лікувальний заклад, громадський транспорт використовувати не варто. Лікаря треба викликати додому, а перевозити хворих потрібно лише транспортом санітарної служби, яку можна викликати по телефону. Навіть хворим з легким перебігом грипу не слід їхати загальним транспортом, приходити на роботу, відвідувати громадські місця (їдальні, магазини, кіно). Якщо перші ознаки захворювання виникли під час перебування на роботі чи транспорті, хворий повинен максимально обмежити спілкування. Під час розмови рот і ніс необхідно прикривати носовою хусточкою. Особливо ретельно цього треба дотримуватись при кашлі та чханні, коли значно збільшується заразна зона навколо хворого. Хворим на грип не можна користуватися спільними речами (рушником, посудом і ін.), вітатись за руку, цілувати рідних та близьких, особливо дітей та людей старшого віку. Матері або інші члени родини, хворі на грип при догляді за дитиною повинні прикривати ніс та рот марлевою маскою, яку легко можна зробити в домашніх умовах. Для виготовлення її марлю відповідного розміру складають у 4 шари, а по ріжках пришивають тасьму. Користуватися маскою також необхідно всім, кому доводиться спілкуватися з населенням під час епідемії: продавцям, касирам та ін. Час від часу маску треба дезінфікувати. Після разового використання її слід прокип’ятити, або прогладити гарячою праскою. Після догляду за хворим, повернення додому з роботи чи з інших місць треба добре помити руки та обличчя з милом. Необхідно пам’ятати, що в повітрі приміщення, де знаходиться хворий, завжди є збудники хвороби – віруси. У повітрі вони не стійкі, і їх легко знешкодити доступними методами. Якщо систематично провітрювати кімнату, в якій перебуває хворий, концентрація вірусів у повітрі зменшується настільки, що можливість заразитися грипом практично зникає. Віруси значно довше зберігаються в краплинах слизу, що осіли на речах, які знаходяться в кімнаті та на підлозі. Разом з частинками пилу вони піднімаються в повітря, і, попадаючи на слизові оболонки дихальних шляхів здорових людей, спричиняють захворювання. Щоб запобігти цьому, приміщення треба прибирати вологим способом. Сприятливі умови для вірусу грипу створюються при попаданні його на носові хусточки, рушники, посуд. Щоб знешкодити ці речі, слід обробити їх гарячою водою, милом та облити чистий уже посуд окропом, а ще краще – прокип’ятити протягом 5 хвилин. Рушники, носові хусточки, та іншу білизну, якими користувався хворий спочатку виварити, потім випрати і лише після цього висушити. Якщо зразу після забруднення цього зробити з якоїсь причини не можна, таку білизну до прання слід зберігати в закритих целофанових мішках.

Урбанізація – характерний процес нашого часу, обумовлений швидким збільшенням чисельності населення і числа міст, різким зростанням ролі великих міст, формуванням міських агломерацій і міського способу життя. Урбанізація створює специфічне середовище існування людини, яке відрізняється якісно новим поєднанням виробничих, соціально-побутових і екологічних умов. За деякими оцінками, у світі протягом одного тижня до міст переселяється більше мільйона чоловік. Особливо інтенсивно протікають процеси урбанізації в країнах, що розвиваються. До 2030 року практично все населення світу буде жити в селищах міського типу. Причиною урбанізації є соціально-економічні фактори. Поряд з позитивним впливом на життя міського населення, який визначається централізованими комунікаціями обслуговування, з ним поєднуються і негативні явища – забруднення середовища продуктами згорання при роботі теплоелектроцентралей, вібрація, зростання шуму. З ростом міст ускладнюється і їх промислово-господарський комплекс, що призводить до забруднення міського середовища відходами виробництва. Ступінь впливу міського середовища на здоров’я міських жителів безпосередньо пов’язаний з величиною міста, оскільки по мірі її зростання міське господарство ускладнюється – збільшується число вузлів опалення і водопостачання, розширюється міський транспорт та інші галузі обслуговування населення. Однією з найбільш важливих характеристик міського середовища, що обумовлюють його специфіку є мікроклімат міста, стан якого визначається головним чином ступенем його забруднення. Саме воно впливає на загальну освітленість, кількість поступаючої сонячної і ультрафіолетової радіації, іонізуюче випромінювання, вологість і кількість опадів, а також на частоту утворення туманів. Деякі з елементів мікроклімату міста спричиняють прямий вплив на здоров’я людини, інші – опосередкований, сприяючи формуванню якісно нових явищ (смог, стійке забруднення повітря), які потім починають виступати як самостійні фактори екологічного впливу. Одним з видів впливу міського мікроклімату на організм людини – температурний режим повітря. Значне підвищення середніх добових температур в центральних частинах міст виникає за рахунок накопичення в повітрі аерозолів, які перешкоджають нічному випромінюванню, активній акумуляції тепла кам’яними спорудами, пониженій в багатьох випадках вологості і за рахунок теплових виділень промислових об’єктів і транспорту. В цілому теплова енергія, що виділяється великим містом, досить велика і складає 3-5% об’єму енергії, яка отримується від Сонця. Часто в літній час в містах утворюються справжні “острови спеки”. Багато дослідників вважають, що з їх утворенням може співпадати підвищення загальної смертності населення. В атмосфері міста кількість ядер конденсації приблизно в 10 разів, а газових забруднювачів в 5-25 разів більше, ніж в сільській місцевості. Крім безпосереднього впливу різних забруднювачів, включаючи аерозолі, на здоров’я людей, вони істотно змінюють мікроклімат міст внаслідок зниження інсоляції, загальної освітленості і особливо інтенсивності ультрафіолетової радіації. Величина ультрафіолетової радіації в містах зменшується через задимленість в середньому на 15-20% (взимку – на 30, влітку – на 5%), а в містах з металургійними підприємствами її втрати зростають до 35%. Тривалість сонячного освітлення скорочується на 5-15%. Денне освітлення змінюється вечірнім на 30 хв. раніше, ніж в сільській місцевості. Зменшення величини сонячної радіації негативно впливає на фізіологічний стан людей, підвищуючи втому, зорове напруження, роздратованість. Світловий голод підвищує D- авітаміноз і зменшує стійкість до простудних і інфекційних захворювань, погіршує обмін речовин, самопочуття і настрій, знижує працездатність. Чим більше місто, тим більше зростає розсіювання ультрафіолетових променів і значна частина людей не отримує необхідної кількості ультрафіолетового опромінення. Із зменшенням кількості ультрафіолетової радіації зростає бактеріальна забрудненість повітря. Зменшений приток сонячного світла сповільнює процес фотосинтезу зеленими насадженнями і виділення ними кисню. У хворих хронічною пневмонією в мокроті найчастіше виявляється стафілококова і стрептококова флора. Через більш високу температуру в містах знижується відносна вологість повітря взимку на 2 і влітку на 8%. Наявність в атмосфері великої кількості забруднювачів сприяє збільшенню хмарності і кількості опадів на 5-10%, а також числа днів з туманом взимку на 100 і влітку на 30%. В зв’язку з більш високими температурами атмосферний тиск в місті нижчий, ніж на оточуючій його території. Швидкість вітру в ньому в порівнянні з сільською місцевістю також знижується на 20-30%. Безвітряних днів в містах на 5-20% більше, ніж за їх межами. Ослаблення вітрової вентиляції створює умови для стійкої забрудненості міського повітря. Водоносні горизонти під містами сильно виснажені в результаті безперервних відкачувань свердловинами і колодязями та, крім того, забруднені на значну глибину. Жителі великих міст вже давно п’ють воду набагато гіршої якості, ніж у селах. Останнім часом у СНД , зокрема в Україні, в більшості таких міст якість питної води не відповідає санітарним нормам (немає можливості як слід очищати величезні об’єми води за браком відповідних технологій та коштів). Забруднення води є причиною багатьох захворювань. Найбільшу небезпеку розповсюдження через воду становлять такі інфекції, як холера, дизентерія, черевний тиф, сибірська виразка, гепатит, туберкульоз. Якість грунту в містах, ураховуючи і приміську зелену зону, постійно погіршується. Грунти урбанізованих територій піддаються тим же шкідливим впливам, що й міські повітря і гідросфера, хоча грунт і володіє певною можливістю біологічного самоочищення – розщеплює і мінералізує відходи, що в нього потрапили. Грунти великих міст мають підвищену кислотність, містять мало поживних речовин, переущільнені, витоптані. До погіршення механічного складу і властивостей грунту веде забруднення побутовими і промисловими відходами, вуличним сміттям. Значний вплив на грунтові процеси спричиняють загазованість і запиленість міст. Важливою проблемою є шумове забруднення міського середовища. Оскільки джерелами шуму є різні промислові підприємства, транспорт, різні установи сфери обслуговування і сама життєдіяльність населення, найбільша його інтенсивність характерна для міст, а всередині них ступінь його виявлення вар’ює в залежності від географії і сили джерел шуму. До умов специфічності середовища сучасного міста відноситься біологічна дія електромагнітного поля (ЕМП), яке створюється різними радіо- і телепередавачами, електрифікованими транспортними лініями і лініями електропередач. У зв’язку з тим, що ЕМП в тому чи іншому ступені впливають на всі функції організму людини, встановлені гранично допустимі рівні електромагнітної енергії для різних діапазонів хвиль і введені санітарно-захисні зони від дії ЕМП в населених пунктах. Джерелом вібрації у містах є автотранспорт, різні працюючі механізми, метрополітен неглибокого залягання. Актуальною проблемою міста є утилізація твердих побутових відходів. Накопичення відходів та нечистот – джерело інфекції та виплоджування комах і гризунів – переносників інфекцій. Кількість твердих побутових відходів залежить від багатьох характеристик міста. Вважається, що в середньому на одного жителя за рік накопичується 250 кг сміття (США – 715 кг, в Швеції – 480 кг, Москві – 270 кг). У житловому фонді міст та селищ міського типу України щорічно накопичується близько 40 млн. куб. м сміття, яке знешкоджується на 655 міських звалищах та 4 сміттєспалювальних. Регулярне видалення відходів та сміття – основна вимога гігієни населеного пункту. Всі тверді відходи вивозяться спеціалізованим транспортом в спеціально відведені місця для знезараження і утилізації три рази на тиждень, а у великих місцях – щоденно. В Україні практикується планово-регулярне вивезення сміття тобто його вивозять в певні строки незалежно від накопичення. Вивезення вмісту контейнерів з сміттям на спеціальні полігони (сміттєзвалища) екологічно і економічно невигідно. Наприклад, в Москві територія таких звалищ займає 108 га. Щорічно в Росії під полігони для зберігання і подальшої мінералізації сміття щорічно відчужується 10 тис. га придатних для сільськогосподарських потреб земель. Найбільш ефективним методом утилізації побутових відходів є механізовані методи переробки на спеціальних заводах. Для міста з населенням 300 тис. жителів достатньо сміттєпереробної станції з продуктивністю 25-30 тис. тонн за рік. Ефективним методом утилізації сміття є його спалювання. В Україні лише 12% твердих побутових відходів знешкоджується на сміттєспалювальних заводах (в м. Києві, Дніпропетровську, Харкові і Севастополі). Велике навантаження цих підприємств і відсутність попереднього сортування відходів призводить до значних порушень технологічного режиму. В поєднані з недостатньо ефективними системами очистки димових газів це створює умови для забруднення повітря, в тому числі високотоксичними і канцерогенними речовинами. Певні проблеми існують і з утилізацією та захороненням золи і шлаків сміттєспалювального виробництва. Концентрація промислових підприємств у великих і малих містах створює ще одну проблему - накопичення промислових відходів. У розвинених країнах на 1 жителя утворюється 400-600 кг промислових відходів, а з урахуванням відходів найкрупніших галузей це показник становить 4-6 тонн. Високими є і темпи приросту об’ємів відходів на душу населення. Цей показник для промислових відходів складає 4-6 % на рік. Як екологічно небезпечний чинник, промислові відходи є одним з найбільш значних факторів забруднення навколишнього середовища. Розміщення промислових відходів потребує вилучення значних площ землі, а транспортування і зберігання їх стає важким тягарем для підприємств і народного господарства. Основними джерелами промислових відходів в Україні є: сталеплавильне виробництво, виробництво мінеральних добрив, титано-магнієве виробництво, енергетика, глиноземні шлами, гальванічні виробництва, коксохімічне виробництво та залізо- і марганцеворудне виробництво. Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація та низький технологічний рівень промисловості України висунули її в число країн з мало не найбільшим абсолютним обсягом утворення і накопичення промислових відходів. Щороку в поверхневих сховищах складується понад 1,5 млрд. тонн твердих відходів. Загальний обсяг їх накопичення на території України за мінімальними оцінками досягає 23-25 млрд. тонн, з них приблизно 2 % відносяться до категорії високо токсичних. Площа земель, зайнята відходами, становить близько 130 тис.га. На квадратний кілометр площі їх припадає понад 41 тисяча тонн, а на одного жителя – 480 тонн. На території України знаходиться 2754 полігони, з загальним об’ємом близько 2500 млн. куб.м для зберігання промислових відходів. 63% цих полігонів з різних причин не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам (ненадійна гідроізоляція, не дотримується санітарно-захисна зона, відсутні належні шляхи під’їзду). Багато полігонів відбудовані з відхиленнями від проекту. В Україні зберігається знешкодженими близько 180 тис. відпрацьованих ртутних ламп; гальванічні шлами в значних обсягах потрапляють у каналізаційні стоки; до сих пір не винайдена технологія зберігання радіоактивних відходів, яка б гарантувала їх повну безпеку; відсутні спеціалізовані заводи з переробки токсичних промислових відходів; загалом утилізується не більше третини загальної кількості відходів, при цьому частка вторинної сировини в загальному споживанні ресурсів в Україні не досягає і 20 %. Аналіз матеріалів санітарно-епідеміологічної служби свідчить не тільки про майже суцільне порушення норм та санітарних правил на сховищах підприємств, де зберігаються токсичні відходи, але також про відсутність на місцях нормативно-технічної документації і, в результаті, конкретних рекомендацій щодо поводження з токсичними відходами. Не існує також даних щодо стану середовища і ризику для здоров’я населення в районах сховищ, а звідси і відсутні заходи щодо попередження токсичної дії відходів. Висока щільність людей в містах, обумовлюючи емоційний стрес, спричиняє поряд з іншими факторами вплив на серцево-судинні захворювання, хвороби нервової системи та інші патологічні стани. Висока концентрація людей в місті є передумовою виникнення епідемій грипу та інших інфекційних захворювань. Помилки в міському плануванні можуть викликати явище під назвою “туга нових міст” – підвищення захворюваності жителів нових міських районів, де умови середовища життя об’єктивно начебто набагато кращі, ніж ті, в яких жили переселені люди раніше. “Туга нових міст” найчастіше пов’язана з багатоповерховим будівництвом, відсутністю колишніх тісних контактів між жителями, відривом від звичайного соціально-психологічного середовища. Це явище можна назвати ще своєрідною ностальгією по звичним умовам існування. Чи є шляхи охорони міського середовища від локального забруднення ? Так вони є і їх багато. Перш за все, це перехід на безвідходні і маловідходні технології. Вони включають в себе комплекс заходів по зниженню втрат при виробництві сировини, палива і енергії, максимальні ефективність і економічність Їх застосування; повторне використання відходів в даному чи іншому технічному процесі або безпечне повернення їх в навколишнє середовище. Створення таких технологій пов’язане з розробкою принципово нових засобів виробництва, повною перебудовою традиційної технології і т.п. Одним з основних напрямів в розвитку безвідходної і маловідходної технологій є утилізація викидів, комплексне використання сировини і матеріалів, створення виробництва з замкненим циклом, без викидів в атмосферу та скидання стічних вод особливо шкідливих речовин. Для очистки викидів споруджуються різні очисні споруди – фільтри-уловлювачі для газоподібних речовин і пилу. Багато з пристроїв для очищення викидів від токсичних газів, засновані на абсорбційному чи адсорбційному принципі. Якби всі хімічні підприємства збирали відходи виробництва, одержали б багато тисяч тонн таких цінних речовин, як азотна і сірчана кислоти, сірчаний ангідрид, фтор і багато інших. Деяких побічних продуктів (наприклад, сірки) можна зібрати стільки, що не треба було б їх видобувати в рудниках. У виробництві кольорових металів, наприклад, використовується в середньому 1% руди, все інше йде у відходи. До ефективних заходів оздоровлення повітряного басейну належать винесення виробництв з найбільш шкідливими викидами за межі міст, ліквідація дрібних котелень і створення централізованих котелень з високими трубами, широке використання газового, низькосірчистого і малозольного видів палива. У містобудівництві планування проводять з використанням моделювання атмосферної дифузії, забруднень повітря і повітряних течій в аеродинамічних трубах, що дозволить оптимально розмістити житлові будинки від джерел забруднення. Для зменшення впливу вихлопних газів від автомобілів вживається багато заходів. В 1960-роки в США на автомобілях установили пристрої, які знижують викид шкідливих речовин. Щоб відфільтрувати шідливі речовини, сьогодні широко використовують газові нейтралізатори, при яких двигун не повинен працювати на етильованому бензині.Але зростання числа автомашин по всьому світу та обмежене використання нейтралізаторів в країнах, що розвиваються, агльмують виреішення цієї проблеми. Мережа державної екологічної служби повинна відстежувати і приводити кількість викидів шкідливих речовин з вихлопними газами у відповідність з нормами. Якщо говорити про Україну, то це, по-перше, часто-густо робиться формально,суто візуально. На вимогу екологів такими нейтралізаторами обладнано всі автомобілі іноземних марок. Та наш етильований бензин їх просто виводить з ладу. І тоді вони висять під днищами іномарок лише про людське око. По-друге, наші норми застарілі. Якщо вся Європа перейшла на обмеження викидів ще після першої світової війни, а тотально – після другої, якщо, скажімо вміст СО в Європі не може становити вище 1,6%, а в Америці взаглі 1%, то за нашим Держстандартом 17.2.03.87 вміст СО допускається аж у 3%. До речі, у нас створено вітчизняний бензиновий каталізатор-перетворювач «Титан».Він зменшує викиди отрути в 1,5-3 рази, економить від 10до26% палива, збільшує потужність двигуна до 15%, тобто виконує триєдине завдання. Відкриття отримало високу оцінку, прийняте рішення 2003 року обладанати всі автомобілі в Україні каталізаторами «Титан», три заводи освоїли випуск продукції. Та тільки до сих пір доленосне рішення пробуксовує. Повільна їзда – ще один спосіб скоротити викиди вихлопних газів. В деяких країнах, коли рівень забруднення стає дуже високим, від водіїв вимагається знизити швидкість або навіть взагалі забороняється їздити. Багато міст, у тому числі Афіни і Рим, прийняли заходи, щоб обмежувати рух при певних умовах. У деяких містах, щоб скоротити вуличний рух, знижені ціни на проїзд в автобусі. В інших – водіям, які за символічну плату залишають машину на стоянці, їздити на автобусі дозволяється безкоштовно. Є міста, де цілі дорожні смуги відведені виключно для автобусів і таксі, щоб дати цим видам транспорту більше свободи руху. В Нідерландах активно пропагується як зручний вид транспорту – велосипед. В декількох німецьких містах велосипедистам дозволяється їхати по вулиці з односторннім рухом в протилежному напрямі. Перспективним напрямом є розробка екологічно чистих видів автомобільного транспорту. Запропоновані електромобілі, автомобілі на сонячних батареях, на водневому топливі та ін. Більшість з них ще недосконалі та досить дорогі. Дослідження продовжуються, і очікується подальший прогрес. Ефективним заходом природного очищення повітря в місцях його забруднення є зелені насадження. Кілька переконливих фактів. Один гектар міських зелених насаджень поглинає за 1 год 8 кг вуглекислого газу, тобто стільки, скільки його виділяє за той самий час 200 чоловік. За підрахунками, 1 га 20-річних соснових насаджень (при щорічному прирості деревини 5 куб.м) поглинає за рік 9,35 тонн вуглекислого газу і виділяє 7,25 тонн кисню. Ще ефективніші дубові насадження: в них за рік на 1 га поглинається 18 тонн вуглекислого газу і виділяється 13,.98 тонн кисню (Медина, 1977). Листя багатьох дерев і кущів поглинає деякі гази, на них осідає 70% пилу і аерозолів. При забрудненні повітря випарами бензину, гасу та інших легкозаймистих речовин краще висаджувати березу карельську, вербу плакучу, клен гостролистий, дуб зимовий – вони зменшують окислюваність повітря. А такі рослини, як тополя пірамідальна, слива декоративна, айва, навпаки, підвищують окислюваність повітря. Айва ефективна в районах із задимленим повітрям. Там же будуть корисними насадження білої акації, тополі канадської, шовковиці білої та ін. Для оцінки стану атмосфери проводиться контроль забруднення. Одиницями вимірювання є одиниці концентрації домішок, які містяться у повітрі. В основному визначають вагову концентрацію в міліграмах на кубічний метр. Основним критерієм якості повітря є гранично допустима концентрація (ГДК) домішок в атмосфері – максимальна концентрація домішок, яка при періодичному впливі або впродовж тривалого часу не спричиняє шкідливого впливу на людину і навколишнє середовище в цілому. ВООЗ установила чотири рівня забруднення повітря: відсутність впливу; подразнення; хронічні захворювання; гострі захворювання. При встановленні ГДК приймають самий низький рівень забруднення. Гранично-допустимий викид в атмосферу (ГДВ) – науково-технічний норматив, який встановлюється з умови, що вміст забруднюючих речовин в приземному шарі повітря від джерела або їх сукупності не перевищував нормативів якості повітря для населення, а також для рослинного і тваринного світу. Прогноз забруднення атмосфери здійснюється з метою визначення очікуваного рівня забруднення повітря. Для цього використовують результати теоретичних і експериментальних досліджень закономірностей розповсюдження домішок від різних джерел в залежності від метеорологічних факторів. Для отримання інформації про стан повітряного басейну створена мережа пунктів і станцій контролю.. Регулярно проводиться інвентаризація викидів – облік основних джерел забруднення атмосфери, кількості і складу викидів. Для визначення і реєстрації концентрації окремих домішок, які містяться в атмосферному повітрі використовують автоматичні газоаналізатори. Вони дозволяють отримувати безперервні за часом характеристики забруднення повітря і виявляти максимальні концентрації, які не фіксуються при періодичних відбирання проб повітря. Надійним способом очищення питної води від збудників вище перелічених інфекцій є хлорування. В більшості європейських міст застосовується для знезараження води озон. Обидва способи мають свої переваги і свої недоліки. При організації водопостачання міст необхідно передбачити створення надійних охоронних зон водозаборів, водосховищ зменшення їх забруднення промисловими викидами за рахунок використання фільтрів очищення стічних вод, застосування оборотного водопостачання. Можна успішно вирішувати і екологічні проблеми пов’язані з утилізацією побутових відходів. В деяких країнах тверді побутові відходи розглядають як комплексну сировину і тому вони не спалюються. Підраховано, що до їх складу входить 20-40% макулатури, 2-3% чорних і кольорових металів, 25-40% харчових відходів, 1-5% пластмас, 4-6% скла, 4-6% текстилю. Так, Італійська фірма “Сарайн Чекіні” з 1800 тон сміття щоденно повертає суспільству 50 тон чорних металів і 25 тон паперових волокон (що рівноцінно врятуванню 400 тис. дерев). З харчових відходів там виготовляють гранульоване органічне добриво, а з пластиків – полімерну плівку. В Японії залізнодорожні білети і білети на метрополітен перероблюються на туалетний папір і картонні коробки. З 5 тонн білетів отримується, наприклад, 9 тисяч 130-метрових рулонів туалетного паперу. Завдяки спеціальному методу терморозчинення старих автомобільних покришок, з 1 тонни резини отримається 600 кг нафти, і 300 кг попутного газу. Сажа – це наповнювач для пластмас, газ – топливо, а з нафти можна виробити приблизно 200 літрів бензину, 200 літрів солярки і 200 літрів мазуту. Рентабельність при цьому складає більш 50%. . Американська фірма “Nike” приймає старі, поношені кроссовки і виготовляє з них резинові покриття для бігових доріжок і тенісних кортів. В Японії налагоджено спосіб переробки пластмас в бензин, газ чи дизельне топливо. Одним з раціональних методів знезараження і утилізації побутових відходів є їх біотермічна переробка на компост, який потім використовується як біотопливо в захищеному грунті та як органічне топливо на полях. Як добриво можна використовувати і термічно висушений осадок міських стічних вод. В деяких країнах на міських звалищах обладнані спеціальні установки по отриманню і використанню біогазу, який утворюється у відходах в результаті мікробіологічних процесів. Проблему промислових відходів слід розглядати як сукупність екологічної та ресурсної складових. Підгрунтям для прийняття рішення має бути техніко-економічний аналіз проблеми. Екологічний напрям має передбачати насамперед проведення детального моніторингу та класифікації відходів, визначення ступеня їх токсичності та впливу на навколишнє середовище. Відповідно до цього й розробляти технології складування й зберігання відходів, оцінювати можливості їх знешкодження та нейтралізації. Для аналізу екологічної небезпеки доцільно використати узагальнюючий показник, наприклад, коефіцієнт екологічної небезпеки, який ураховує клас небезпечності та умови розміщення – наявність спеціально обладнаних площ, контейнерів для складування тощо. Ресурсний напрям передбачає оцінку відходів саме як джерела сировини: тобто йдеться мова про визначення вмісту цінних компонентів у конкретних відходах, порівняння можливих технологій їх вилучення та кошторисів переробки та доставки. Для цього треба мати систематизовану інформацію щодо наявності й передбачуваного утворення відходів та знати чи є попит у такій сировині і в яких конкретно підприємств у регіоні. Тобто, необхідно створити кваліфіковану базу даних споживачів цих відходів. Технічний напрям аналізу пердбачає створення баз даних щодо ефективних маловідхідних та екологічно чистих технологій по галузях, технологій утилізації та знешкодження відходів, впровадження інформаційної системи їх обліку та використання. Вирішенню багатьох екологічних проблем може сприяти широке використання підземного простору для розміщення об’єктів міського будівництва. З освоєнням підземного простору підвищується ефективність використання земель, покращуються санітарно-гігієнічні умови. Загострення проблем раціонального планування структури міст та розвиток ландшафтної архітектури призвело до виникнення нового напрямку в екології – біоурбаністики або аркології. Це екологічна архітектура, яка займається питаннями забудови міст з максимальним урахуванням екологічних факторів, збереженням і розширенням зелених зон, оптимізації умов праці і проживання міського населення. В основні завдання аркології входить: максимально ураховувати екологічні і соціологічно-екологічні потреби конкретної людини від його народження до глибокої старості; наблизити людей до природи (створення поблизу житлових масивів зелених зон відпочинку; позбавлення їх від монотонності міського простору (будівництво будинків різної конфігурації, забарвлення та ін); правильне розподілення населення по площі (не більше 100 чоловік на 1 га, будівництво мікрорайонів на 30 тис. чоловік з співвідношенням мало – і багатоповерхового будівництва в пропорції 7:3); збереження не менше 50 % простору населеного міста для зелених насаджень; ізолювання населення від трас руху транспорту; створення умов для спілкування між людьми та ін. Таким чином, урбоекосистема - дуже складна система, в якій біологічні процеси, індустріально-технічні і соціальні умови повинні розвиватися без протиріч одне до одного, і в цілому забезпечувати оптимальні умови життя людині. Зрозуміло, що самі по собі ці умови не створюються. Потрібні зусилля, розумне і дальновидне відношення до екологічних проблем міського середовища.

​ Перелік основних нормативно-правових актів у сфері екологічного законодавства (перелік не є вичерпним та змінюється з розвитком системи екологічного законодавства, інші нормативно-законодавчі акти див. на офіційних сайтах Верховної ради України, Міністерства екології та природних ресурсів України) Закони України •Конституція України •Про охорону навколишнього природного середовища •Про відходи •Про управління відходами •Кодекс України "Про надра" •Бюджетний кодекс України •Земельний кодекс України •Лісовий кодекс України •Водний кодекс України •Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року •Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення •Про ветеринарну медицину •Про пестициди і агрохімікати •Про поводження з радіоактивними відходами •Про охорону атмосферного повітря •Про природно-заповідний фонд України •Про мисливське господарство та полювання •Про тваринний світ •Про рослинний світ •Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності •Про внесення зміни до статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) •Про оцінку впливу на довкілля •Про стратегічну екологічну оцінку •Про доступ до публічної інформації •Про звернення громадян •Про державну службу •Про очищення влади •Про запобігання корупції​ •Кримінальний кодекс України Укази Президента Указ №111/2021 Про Рішення ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року "Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації" Постанови Верховної Ради України Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Орхуська Конвенція Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України Постанова від 10.05.2022 №575 Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд Постанова від 14.08.2019 № 827"Деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря" Постанова від 14 вересня 2020 року № 824 "Про внесення змін у додатки 2 і 3 до Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля" Постанова від 16 грудня 2020 року №1272 "Про затвердження Порядку здійснення моніторингу наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров’я населення" Постанова від 13.12.2017 № 1026"Про затвердження Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля та Порядку ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля" Постанова від 13.12.2017 № 1010"Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля" Постанова від 13.12.2017 № 989"Про затвердження Порядку проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля" Розпорядження від 03.01.2013 № 22-р "Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013-2020 роки" Постанова від 07.11.2012 № 1030 "Про розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, а також за знищення чи погіршення середовища їх перебування (зростання) " Постанова від 23.05.2007 № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" Постанова від 16.05.2007 №733 "Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок" Постанова від 13.07.2000 № 1120 "Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями безпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів" Постанова від 03.08.1998 № 1216 "Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів" Постанова від 31.08.1998 № 1360 "Про затвердження порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів " Постанова від 07.05.1998 № 634 "Про затвердження Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища" Постанова від 30.03.1998 №391 "Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля" Постанова від 17.09.1996 № 1147 "Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів" Постанова від 27.07.1995 № 555 "Про затвердження Санітарних правил в лісах України" Постанова від 10.08.1992 №459 "Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення" Накази Міністерства екології та природних ресурсів України Наказ від 14.01.1999 № 12 "Про затвердження Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів" Наказ від 17.02.1999 № 41 "Про затвердження форми реєстрової карти об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та Інструкції щодо її складання" Наказ від 26.05.99 №116 "Про затвердження Інструкції щодо застосування порядку встановлення лімітів використання диких тварин, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення" Наказ від 03.09.2020 № 117 «Про затвердження Розміру плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля» Наказ від 30.05.2018 № 182 «Про затвердження Розміру плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля» Наказ від 10.08.2018 № 296 «Про затвердження Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування» Наказ від 18.07.2019 №260 «Про внесення змін до Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування» Наказ від 29.12.2018 № 465 «Зміни до Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування»

СЛОВНИК ДЕЯКИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ Аварія ядерного реактора – пошкодження ядерного реактора, в результаті чого наступає неконтрольоване забруднення повітря, грунту і води радіоактивними ізотопами. Адсорбція – вбирання будь-якої речовини з газоподібного середовища або розчину поверхневим шаром рідини або твердого тіла, відбувається під дією молекулярних сил поверхні речовин. Алергія – форма імунологічної відповіді, яка вивявляється в підвищеній чутливості організму до різних антигенів (алергенів) Альбедо Землі – відношення сонячної радіації, яка відбивається Землею (з її атмосферою) в світовий простір, до сонячної радіації, яка поступила на межу атмосфери. Антигени – речовини, які організмом сприймаються як чужорідні і викликають специфічну імунну відповідь Антиоксидант – сполука, що знижує активність оксилювальних процесів у клітині Антропогенне навантаження – міра прямого і непрямого впливу діяльності людини на природу в цілому або на її окремі компоненти. Антропогенне навантаження – міра прямого і непрямого впливу діяльності людини на природу в цілому або на її окремі компоненти. Антропогенний ландшафт – ландшафт, змінений і перетворений діяльністю людини, з агроценозами, житловими, технічними і транспортними спорудами. Антропогенний ландшафт – ландшафт, змінений і перетворений діяльністю людини, з агроценозами, житловими, технічними і транспортними спорудами. Апобіосфера – високі шари атмосфери (за 60-80 км над Землею), куди ніколи, навіть випадково, не піднімаються живі організми, а біогенні речовини – заносяться лише в дуже незначних кількостях Артебіосфера – простір людської експансії в навколоземному космосі. А. вкл. штучні супутники Землі, пілотовані і автоматичні літальні апарати. Архітектурна екологія – екологія внутрішнього середовища помешкань. Баубіологія – вплив архітектурного оточення на стан здоров’я людини і застосування екологічних знань при будівництві нових будинків та створення нових робочих місць. Баубіологія – наука про вплив архітектурного оточення на стан здоров’я людини і застосування екологічних знань при будівництві нових будинків та створення нових робочих місць. Біоакумуляція – накопичення речовин (техногенних забруднювачів) в організмах зростаючих трофічних рівнів Біоакумуляція – накопичення речовин (техногенних забруднювачів) в організмах зростаючих трофічних рівнів Біогенна речовина – речовина, що її виробляють живі організми Біогенні елемети – хімічні елементи, які необхідні для синтеза органічних сполук автотрофними організмами. Біогеохімічний цикл – кругообіг хімічних елементів з неорганічних сполук через рослинні і тваринні організми (органічні речовини) знову у вихідний стан Біоиндикатори – високочутливі живі організми, які мають хорошу адаптацію і багатоманіття фізіологічнихвластивостей, відображають будь-які зміни природного фону і діють як ’’рання попереджуюча система”. Біокібернетика – розділ кібернетики, який займається дослідженням способів передачі і переробки інформації і управління як в окремих організмах, так і у великих екологічних системах. Біологічні ритми – циклічні коливання біологічних процесів і явищ Біом – сукупність видів рослин і тварин, які складають живе населення певного району. До нього близький термін біота (див.), який застосовується до більш великих ділянок поверхні Землі. Біомаса – сукупність організмів в популяції або в біогеоценозі в момент спостереження. Характеризується ваговими одиницями. Розрізняють фітомасу і зоомасу. Біорізноманіття – 1) варіабельність живих організмів на всіх рівнях організації: генетичному, видовому і більш високих таксономічних, включаючи різноманіття місцеіснувань і екосистем (ландшафтів); 2) велика кількість видів живих організмів. Біота – історично складена сукупність рослин і тварин, об’єднаних загальною областю поширення. Біотичний потенціал – внутрішньовластива популяційна здатність до збільшення чисельності при стабільному віковому складі і оптимальних умовах середовища Благополуччя екологічне – нормальне відтворення основних ланок екологічної системи Благополуччя екологічне – нормальне відтворення основних ланок екологічної системи Виховання екологічне – основа і невід’ємна частина частина екологічної культури, процес безперервного, систематичного і цілеспрямованного підвищення рівня свідомого і бережного відношення до навколишнього середовища, організований шляхом впливу на почуття людей, їх свідомість, поглядів і уявлення. Гемобластози – загальна назва злоякісних процесів кровотворної системи Геоекологія – розділ екології, що досліджує екосистеми (геосистеми) високих ієрархічних рівнів до біосфери включно Глобальна екологія – розділ екології , який вивчає біосферу в цілому , тобто екологічну систему , яка охоплює всю земну кулю. Розробляє прогнози можливих змін біосфери під впливом діяльності людини при різних варіантах господарського розвитку. Гляціологія – наука про льодовики. Дампінг – захоронення відходів в океані і його морях. Деградація середовища – погіршення стану або руйнування навколишнього природного або антропогенного середовища, яке тягне за собою деградацію його живих (біотичних) компонентів Деградація середовища – погіршення стану або руйнування навколишнього природного або антропогенного середовища, яке тягне за собою деградацію його живих (біотичних) компонентів Дезактивація – знешкодження радіоактивного чи хмічного забруднення поверхні грунту чи предметів Демографічний вибух – динамічний ріст кількості людей, що заселяють територію даної держави або віднесений до всієї земної кулі Демографічний вибух – динамічний ріст кількості людей, що заселяють територію даної держави або віднесений до всієї земної кулі Дефоліант – речовина, що застосовується для знищення листя рослин Дефоліант – речовина, що застосовується для знищення листя рослин Дифузія в атмосфері – масообмін в атмосфері. Д.в.а. дозволяє передбачити межі розповсюдження забруднювачів в атмосфері. Доза гранично допустима – максимальна кількість шкідливого агенту, проникнення якого в організм ще не завдає йому шкоди Доза токсична – мінімальна кількість шкідливого агенту, що спричиняє помітне отруєння організму Еврибіонти – озганізми, які здатні переносити значні зміни умов навколишнього середовища. Ейкумена (ойкумена)– частина земної поверхні, заселена і використовувана людьми Екологізація навчальних дисциплін – привнесення в практику викладання різнх дисциплін елементв екологічного підходу, який орієнтує в першу чергу на дослідження і відображення відношень і взаємодії організмів і, зокрема, людини з навколишнім середовищем методами конкретної дисципліни. Екологічна безпека – стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної ситуації, виникнення небезпеки для людей Екологічна безпека – стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної ситуації, виникнення небезпеки для людей Екологічна експертиза – оцінка екологічної ефективності варіантів планових і проектних рішень і їх відповідності існуючим екологічним нормам і правилам Екологічна експертиза – оцінка екологічної ефективності варіантів планових і проектних рішень і їх відповідності існуючим екологічним нормам і правилам Екологічна катастрофа – повне порушення екологічної рівноваги в природних живих системах, яке виникає в результаті прямої чи опосередкованої людської діяльності Екологічна катастрофа – повне порушення екологічної рівноваги в природних живих системах, яке виникає в результаті прямої чи опосередкованої людської діяльності Екологічна криза – ситуація, яка виникає в екологічних системах (біогеоценозах) в результаті порушення рівноваги під впливом природних стихійних явищ або впливу антропогенних факторів Екологічна криза – ситуація, яка виникає в екологічних системах (біогеоценозах) в результаті порушення рівноваги під впливом природних стихійних явищ або впливу антропогенних факторів Екологічна культура суспільства –самостійна частина загальнолюдської культури, система національних і загальнолюдських цінностей, яка виражає і візначає характер відношень між суспільством, людиною і природою в процесі створення і освоєння матеріальних і духовних цінностей, міру і спосіб включеності людини в діяльність по стійкому підтриманню навколишнього природного середовища з метою прогресивного розвитку суспільства, ступінь відповідальнсті людини перед суспільством і суспільства перед людиною за стан природи і раціональне використання природних ресурсів. Розвиток Е.к.с. реалізуеться через систему екологічної освіти, виховання і інформування. Екологічна онкологія – розділ онкології, що вивчає вплив екологічних факторів на виникнення і розвиток пухлин Екологічна політика – комплексний підхід, що обумовлює шлях і засоби впливу суспільства на природу. Екологічна чистота продукції – ступінь відповідності споживчих властивостей продукції, що виробляється, вимогам екологічної безпеки Екологічна чистота продукції – ступінь відповідності споживчих властивостей продукції, що виробляється, вимогам екологічної безпеки Екологічних рух – громадська діяльність, напрямлена на оздоровлення навколишнього середовища. Е.р. виник як реакція на поглиблення кризових процесів в біосфері (забруднення, порушення екологічної рівноваги, зменшення здатності самовідновлення природних систем і т.д.) і націлений на захист і збереження природних основ життєзабезпечення суспільства, в т.ч. підвищення ефективності діяльності державних природоохоронних органів. Екологічні обмеження – нормативні акти розвитку і розміщення виробничих сил, в рамках яких повинно здійснюватися їх функціонування по територіям і екосистемам країни. Екологічні регламенти – кількісні обмеження діяльності людей на дотримання діючих екологічних нормативів. Екологічні регламенти – кількісні обмеженя діяльності людей на дотримання діючих екологічних нормативів. Економіка природокористування – розділ економіки, який вивчає питання екологічної оцінки природних ресурсів і такої ж оцінки збитків від забруднення середовища Екорозвиток – екологічно орієнтований соціально-економічний розвиток, при якому зростання благополуччя людей не супроводжується погіршенням середовища існування і деградацією природних систем Екотехніка – технічні заходи по охороні, відновленню і покращенню якості навколишнього середовища. Ембріотоксичний – здатний викликати пошкодження ембріона Енвайронментологія – наука про загальну раціоналізацію прирродокористування Етика екологічна – вчення про повинне у відношеннях людини, його господарської діяльності і природи. Засноване на внутрішніх самоочевидних моральних принципах. Захворюваність – поширеність хвороб серед населення і його окремих груп Зона екологічного лиха – територія, де в результаті техногенної або природної катастрофи виникла загроза екологічного ураження людей через деградацію природного середовища існування Зона екологічного лиха – територія, де в результаті техногенної або природної катастрофи виникла загроза екологічного ураження людей через деградацію природного середовища існування Імунітет – здатність організму захищати власну цілісність і біологічну індивідуальність. Один з виявів І. – несприйнятливість до інфекційних захворювань Імунологія – наука, яка вивчає захисні властивості організму Інформування екологічне (екологічна пропаганда) – розповсюдження вичерпної достовірної екологічної інформації, ідей охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів з метою формування у людей екологічної свідомості (підвищення рівня екологічної культури). Канцерогенез – процес виникнення та розвитку злоякісного новоутворення Канцерогенний – здатний викликати злоякісні пухлини Карцинома – злоякісна пухлина, що походить з епітеліальної тканини Констеляція – сукупна дія кількох факторів середовища Концентрація гранично допустима – кількість шкідливої речовин7и в навколишньому середовищі, яка практично не впливає на здоров’я людини і не спричинює несприятливих наслідків у її потомства Ксенобіотик – будь-яка чужерідна речовина для живого організму, яка може викликати порушення біотичних процесів або його загибель Ксенобіотик – будь-яка чужерідна речовина для живого організму, яка може викликати порушення біотичних процесів або його загибель Ландшафтна екологія – розділ екології, що досліджує природні (існуючі або потенціально можливі) складові ландшафту Летальний фактор – фактор, що викликає загибель Лімфатична система – сукупність судин, які збирають лімфу з тканин і органів і відводять її у венозну систему Макроекологія – наукова дисципліна, в якій на основі систематичного підходу найбільш крупні узагальнення "«ласичної екології"»об’єднані з екологією людини, наукою про навколишнє середовище і проблемами взаємовідношень людини і природи Метаболіти – продукти обміну речовин у живому організмі Метаболіти – продукти обміну речовин у живому організмі Мислення екологічне – діалектико-матеріалістичний розгляд явищ з урахуванням форм впливу людства на природу й зворотнього впливу природи на людей і їхнє господарство Моделювання екологічне – імітація екологічних явищ за допомогою лабораторних, логічних і експерименальних моделей для оцінювання їх параметрів. Моніторинг – система спостереження і контролю за станом навколишнього середовища, складається із спостереження, оцінки стану і прогнозу можлвих змін. М. Здійснює спостереження за антропогенними змінами та за малозміненою природою (для порівняння). В системі моніторингу розрізняють три рівня: санітарно-токсичний, екологічний і біосферний. Моніторинг – система спостереження і контролю за станом навколишнього середовища, складається із спостереження, оцінки стану і прогнозу можливих змін. М. Здійснює спостереження за антропогенними змінами та за малозміненою природою (для порівняння). В системі моніторингу розрізняють три рівня: санітарно-токсичний, екологічний і біосферний. Моніторинг навколишнього середовища – слідкування за станом навколишнього середовища і попередження про виникаючі кризові екологічні ситуації, які шкідливі або небезпечні для людей та інших живих організмів Мутагенез – процес виникнення мутацій; розрізняють індукований, тобто спричинений дією зовнішнього чинника, та спонтанний (самодовільний) Мутація – пошкодження гена (генів), що передаються нащадкам клітин, в яких вони виникли Навколишнє середовище (довкілля) – 1) сукупність на даний момент фізичних, хімічних, біологічних характеристик, а також соціальних факторів, здатних викликати прямий чи віддалений вплив на живі істоти і діяльність людини; 2) сукупність всіх умов, в яких існують живі організми. Навколишнє середовище (довкілля) – 1) сукупність на даний момент фізичних, хімічних, біологічних характеристик, а також соціальних факторів, здатних викликати прямий чи віддалений вплив на живі істоти і діяльність людини; 2) сукупність всіх умов, в яких існують живі організми. Ноогеніка (геотехнія) – природно-технічна дисципліна, яка розробляє принципи і методи раціонального втручання в природні процеси з метою створення оптимальних взаємовідношень між суспільством і природою Ноосфера – сфера розуму. Сучасне поняття введено В.І. Вернадським (1931) для позначення стану еволюції біосфери, який характеризується провідною роллю розумної свідомості людського суспільства в її розвитку. В епоху Н. діяльность людини не протиоречить розвитку природи. Освіта екологічна – 1) цілеcпрямований, безперервний і комплексний процес навчання і виховання громадян з метою формування у них екологічної культури, взаємодії в системі " людина- суспільство- природа " ; процес, напрямлений на формування цінносних орієнтацій і норм поведінки ( соціально цінного досвіду ) в області культурного природокористування і охорони навколишнього середовища; процес і результат засвоєння систематичних знань, умінь і навичок в області впливу на навколишнє середовище, стану навколишнього середовища і наслідків змін навколишнього середовища. Термін введений на конференції, організованій Міжнародним союзом охорони природи ( МСОП ) в 1970 р.; 2) духовне, моральне удосконалення людей шляхом розповсюдження і правильного використання екологічних знань. Освіта екологічна безперервна - реалізація екологічної освіти на протязі всього життя людини, оскільки саме воно в змозі забезпечити подолання екологічної кризи і забезпечити коеволюцію біосфери і людства. Охорона природи – система державних, громадських, адміністративно-господарських, техніко-виробничих, економічних і юридичних заходів, напрямлених на підтримання сприятливих для життя умов, раціональне використання, збереження і відтворення природних ресурсів Землі і навколоземного космічного простору в інтересах задоволення матеріальних і духовних потреб існуючих і майбутніх поколінь людей. Панбіосфера – шари атмосфери, вся гідросфера, частина літосфери, де постійно або тимчасово присутні живі організми Патогенність – здатність мікроорганізмів викликати захворювання інших організмів Патологія – розділ медицини, що досліджує патологічні утворення і процеси в організмі людини Плетобіосфера – один з термінів визначення найбільш діяльного горизонту біосфери, «плівки життя» Полютант – речовина, яка забруднює навколишнє середовище Полютант – речовина, яка забруднює навколишнє середовище Принцип збалансованого природокористування – розміщення і розвиток матеріального виробництва на певній території повинно здійснюватися у відповідності з її екологічною стійкістю по відношенню до техногенних впливів Природне середовище – вся сукупність елементів живої (біотичні фактори) і неживої (абіотичні фактори) природи Природокористування – сфера суспільно-виробничої діяльності, напрямленої на задоволення потреб людства шляхом використання природних ресурсів Просвіта екологічна – духовне, моральне удосконалення людей шляхом розповсюдження і правильного використання екологічних знань. Пухлина – патологічний надлишковий розвиток тканин, щ оскладаються з якісно перетоврених клітни організму, що втратили диференціацію Радіобіологія – наука, що вивчає дію усіх видів іонізуючих випромінювань на живі організми, їх угруповання і біосферу в цілому. Радіобіологія – наука, що вивчає дію усіх видів іонізуючих випромінювань на живі організми, їх угруповання і біосферу в цілому. Радіоекологія – розділ екології, що вивчає відношення живих організмів і біологічних систем різних рівнів до впливу іонізуючого випромінювання. Районування – процес диференціації території і інтеграції географічної оболонки Землі або її ділянок, а також природних і соціально-екологічних процесів взаємодії суспільства і природи. Рак – злоякісна пухлина, що розвивається з епіталіальної тканини. Походження терміна пов’язано, мабуть, із тим, що при цьому захворюванні спостерігається проростання пухлини в навколишні тканини тілами, що нагадують клітини раку. Розрізняють Р. альвеолярно-клітинний, гранулюючий, залозистий, великоклітинний. Рак – злоякісна пухлина, що розвивається з епіталіальної тканини. Походження терміна пов’язано, мабуть, із тим, що при цьому захворюванні спостерігається проростання пухлини в навколишні тканини тілами, що нагадують клітини раку. Розрізняють Р. альвеолярно-клітинний, гранулюючий, залозистий, великоклітинний. Режим природно-антропогенний – поєднання природних і антропогенних факторів, що створює нові екологічні умови існування живих оранізмів та їх угруповань Резерват – загальна назва територій усіх типів, що охороняются. Резистентність – стійкість організму до впливу різноманітних факторів Рекреація – відновлення здоров’я та працездатності людей за рахунок відпочинку на природі Рекреація – відновлення здоров’я та працездатності людей за рахунок відпочинку на природі Рециклінг – можливо повне повернення використаних речовин і матеріалів в циклічних виробничих процесах для повторного використання Рециклінг – можливо повне повернення використаних речовин і матеріалів в циклічних виробничих процесах для повторного використання Рівень забруднення – ступінь забруднення навколишнього середовища Рівні біологічної організації – основні, взаємообумовлені типи біологічних систем, які відрізняються за принципами організації (молекулярний, клітинний, організменний, популяційно-видовий, біоценотично-біосферний) Саркома – злоякісна пухлина, що походить із сполучної тканини Система екологічної освіти – достатня для реалізації цілей і задач безперервної екологічної освіти сукупність необхідних і взаємодіючих організаційних форм, що включає інфраструктуру екологічної освіти, кадрове забезпечення, нормативно - правове регулювання, науково- методичне забезпечення і економічну складову. Скринінг – оцінка і контроль потенційно шкідливих ефектів, які можуть бути викликані промисловими (особливо енергетичними) відходами Скринінг – оцінка і контроль потенційно шкідливих ефектів, які можуть бути викликані промисловими (особливо енергетичними) відходами Словник деяких екологічних термінів Созологія – наука про причини і наслідки антропогенних змін в біосфері Стація – 1) місця існування особин, сім’ї або виду тварин. Може збігатись з середовищем біоценозу, фітоценозу; 2) місце існування популяції; 3) частина біотопу з певними вузькими умовами життя. Наприклад, вологі, мокрі, свіжі або сухі заплавні луки Стенобіонти – організми, які переносять незначні коливання умов середовища Стійкий розвиток – такий розвиток суспільства, при якому покращуються умови життя людини, а вплив на навколишнє середовище залишається в межах господарської ємкості біосфери, так що не руйнується природа основа функціонування людства. Стратегія екологічної освіти – система пріорітетних цілей, ідей, принципів, яка складає основу державної політики в області екологічної освіти і визначаюча основні напрями її реалізації, екологізації способу життя і формування екологічної культури суспільства. Тератогенний – здатний викликати розвиток спотворень органів або частин тіла у ембріона і, відповідно, у новонародженого організму Техногенна екосистема – функціональна система живих організмів і середовища, що виникла або значно змінилася під впливом техногенних факторів Техногенні зміни – зміни екосистем, викликані засобами індустрії, так чи інакше пов’язані з розвитком промисловості: забруднення повітря, води й грунту, відходи виробництва, утворення незвичайних грунтових поверхонь, первинних екотопів (териконів, кар’єрів, відвалів порожніх порід, різних насипів тощо). Мають характер первинних сукцесій та депресивно-демутаційних змін Техносфера – 1) частина біосфери, охоплена впливом технічних засобів і споруд; 2) сучасний етап еволюції біосфери, на якому в її зміні велику роль відіграє науково-технічний прогрес людства Техносфера – штучно перетворений простір планети, який знаходиться під впливом продуктів діяльності людини Токсиканти – отруюючі речовини Токсиканти – отруюючі речовини Токсичність – отруйність Токсобність – ступінь забруднення водойми токсичними речовинами Токсобність – ступінь забруднення водойми токсичними речовинами Толерантність – здатність організму витримувати відхилення факторів середовища від оптимальних Трансформація антропогенна – зміни під впливом антропогенних факторів Трансформація антропогенна – зміни під впливом антропогенних факторів Урбоекосистема – нестійка природно-антропогенна система, яка склалася на урбанізованій території з архітектурно-будівельних об’єктів і різко змінених екосистем Фенологія – наука про сезонні явища в природі, строки їх настання та причини, які визначають ці строки Фіторемедіація – новий метод очищення навколишнього середовища, який пов’язаний з висаджуванням в зонах забруднення рослин – гіперакумуляторів важких металів Фонове забруднення атмосфери – забруднення атмосфери на великій відстані від джерела. Фонове забруднення атмосфери – забруднення атмосфери на великій відстані від джерела Ценопопуляція – сукупність особин одного виду в межах угруповання Якість навколишнього середовища – відносне поняття, яке відбиває суб’єктивно-об’єктивний вплив навколишнього середовища на людину. Критерієм якості є здоров’я людини. Якість навколишнього середовища – відносне поняття, яке відбиває суб’єктивно-об’єктивний вплив навколишнього середовища на людину. Критерієм якості є здоров’я людини