Любов Нечипорук, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри загальної і соціальної педагогіки та акмеології Рівненського державного гуманітарного університету. Рівненський державний гуманітарний університет (РДГУ)
Автор статті: Нечипорук Любов Іванівна
Любов Нечипорук, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри загальної і соціальної педагогіки та акмеології Рівненського державного гуманітарного університету
УДК 37.013.42 : 504
У статті розглядаються ціннісні орієнтири соціального здоров'я особистості в контексті напрацювань ноосферної освіти.
Ключові слова: соціальне здоров'я, гармонія, ноосферна освіта, ноосферна свідомість, ноосферне мислення, соціальна позиція.
В статье рассматриваются ценностные ориентиры социального здоровья личности в контексте наработок ноосферного образования.
Ключевые слова: социальное здоровье, гармония, ноосферное образование, ноосферное сознание, ноосферное мышление, социальная позиция.
The article deals with the values of social health in the context of the noosphere education.
Key words: social health, harmonia, noosphere education, noosphere values, noosphere conscious, social position.
Постановка проблеми. Людство на порозі XXI ст. переживає вкрай складний період свого розвитку. Негативні тенденції споживацького ставлення людини до природи впродовж багатьох століть зумовили глобальну зміну навколишнього середовища і призвели до руйнації гармонії світобудови, до нівелювання і втрати моральних орієнтирів життя. «Справжня проблема людського виду на цій стадії еволюції полягає в тому, що він нездатний в культурному відношенні йти в ногу й повністю пристосуватися до тих змін, які ж сам і вніс у цей світ», - заявив від імені членів Римського клубу А. Печчії [6, с. 183-184]. Такий прояв неузгодженості стрімких технологічних змін, зумовлених інтелектуальною могутністю людини, з духовно-світоглядним станом суспільства виявився і в негативних наслідках для здоров'я особистості та суспільства, зокрема соціального здоров'я. Людство високою ціною розплачується за ігнорування духовного начала свого життя: на індивідуальному рівні розплатою став такий спосіб життя, який приводить до зростання числа емоційних, психосоматичних захворювань, на соціальному рівні відсутність духовних цінностей веде до таких стратегій існування, які загрожують збереженню самого життя на нашій планеті. У нинішніх умовах актуалізується проблема пошуку нових ціннісних соціальних орієнтирів, що уможливить оптимальне поєднання, гармонію особистісних сенсів, діяльності і спілкування людини із соціумом як основи соціального здоров'я. Особливим напрямом такого пошуку є звернення до науково-філософської спадщини В. І. Вернадського про біосферу і еволюції її в ноосферу. Вчений визначає ноосферу як природний процес переходу біосфери в ноосферу, як стан гармонії в системі людина-суспільство-природа. І завданням освіти є підготовка людини до життя в планетній оболонці ноосфери як специфічному середовищі її розвитку, до життєдіяльності в нових соціоприродних умовах. Ідеї вчення про ноосферу є основою концепції стійкого розвитку суспільства, методологічним принципом стратегії виживання людства, а, отже, і збереження соціального здоров'я людини, людства загалом. Здоров'я, зокрема, соціальне здоров'я, набуває цінності для індивіда не тільки як особистісно необхідний компонент життєдіяльності, а й стає особливо значущою цінністю як умова виживання людства, його майбутнього.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема соціального здоров'я хвилювала людство протягом багатьох віків. Так, ще римський поет Децим Юній Ювенал писав: «Слід молитися, щоб розум був здоровим у тілі здоровому». Окремі аспекти соціального здоров'я розглядали Г. Песталоцці, Г. Сковорода, Л. Толстой, К. Ушинський та ін.
Соціальний компонент здоров'я є предметом вивчення різних наукових дисциплін. Вирізняються особливості його визначення у філософії соціального здоров'я як складника цілого - культури, а особистісне здоров'я - як компонент особистісної культури, здоров'я нації - як компонент національної культури, як чинник соціальної реалізації особистості; соціологією соціальне здоров'я тлумачиться як здоров'я суспільства чи спільнот, соціальний ресурс, необхідний для успішної соціалізації і соціальної адаптації, система взаємодії соціальних суб'єктів на принципах поваги, гідності і честі, визнання і дотримання соціальних прав особистості; психологія соціального здоров'я розглядає його як таке, що залежить від особливостей соціального розвитку людини, від рівня рівноваги, гармонії особистості і соціального середовища; медицина соціального здоров'я вивчає його в контексті дотримання екологічних, гігієнічних норм.
Висвітленню сутності здоров'я та різних його аспектів присвячені праці М. Амосова, Г. Брехмана, Е. Булич, В. Войтенко, В. Казначеєва, Ю. Лисицина, А. Щедріної; М. Гончаренко, Г. Зайцева, І. Кульневич, С. Свириденко, В. Оржеховської, Л. Татарникової та ін. Дослідження свідчать, що збереження здоров'я може відбуватися на біологічному (фізіологічному), психологічному, соціальному та духовному рівнях. На думку М. Амосова, К. Вентцеля, М. Гончаренко, В. Кулініченка, К. Курика, М. Моєсеєва, Д. Лихачова, Є. Помиткіна, Т. Тюріної та ін., визначальна роль належить саме духовній складовій здоров'я людини, її моральності, рівню розвитку свідомості, осмисленості життя та культури особистості, її ставленню до власного здоров'я, що є провідною ідеєю концепції ноосфери. Однак слід констатувати, що проблеми теоретичного обґрунтування та практичного втілення в навчально-виховний процес школи технологій формування та розвитку соціального здоров'я молодого покоління в нових реаліях становлення ноосферного суспільства лише починають розроблятися в царині сучасних досліджень.
Метою статті є соціально-педагогічний аналіз формування ціннісних орієнтацій соціального здоров'я особистості в контексті напрацювань ноосферної освіти.
Виклад основного матеріалу. Аналіз наукових досліджень з проблеми соціального здоров'я уможливлює вирізнення інтегрального соціально-педагогічного критерію для його оцінювання -гармонійність відносин особистості із соціальним оточенням та стан міжособистісних стосунків і самосприйняття особистості (гармонія (від грецьк. harmonia - зв'язок, стрункість, співрозмірність частин, протилежність хаосу, відповідність, логічність, рівновага, погодженість), що орієнтує на осмислення світу й людини з позиції їх внутрішнього зв'язку, впорядкованості, взаємодії). Так, Н. Приступою соціальне здоров'я розглядається як стан гармонії особистісних сенсів людини, взаємовідносин її з іншими людьми і діяльність, що сприяє не тільки самоактуалізації особистості, але й позитивному розвитку інших людей, гуманізації соціуму, суспільства і культури загалом [7]. З соціально-педагогічної позиції здоров'я також розглядається як гармонійна єдність біологічних, психологічних і соціальних якостей людини, що надає їй змогу адаптуватися до умов мікро-, макро-, мезо- і мегасередовища, а також вести продуктивне в соціальному плані життя.
У контексті сучасних досліджень соціального здоров'я вирізняється і такий напрям, як екологія людини (І. Єрмаков, В. Козак, М. Курик, Б.Лихачов, О. Микитюк та ін). Як гармонійне поєднання «...відповідно розвинених свідомості та її емоційно-психічних станів,... що гарантує входження в природу, життя суспільства, забезпечує їх збереження» розглядає екологію особистості Б. Лихачов [4]. В. Козак, М. Курик визначають екологію людини як гармонію триєдиного: біологічного, фізичного тіла, екологію психосоматики особистості та індивідуальної свідомості, духовного «я», яке усвідомлює себе духовно-соціальною особистістю [3]. На цьому акцентує увагу А. Субетто, вважаючи, що «...здоров'я й гармонія є певною мірою тотожними категоріями і взаємодоповнюють одне одного, надаючи можливість глибше оцінити зв'язок здоров'я людини, глобального здоров'я людства, гармонії, краси і творчості в ноосферному суспільстві» [10]. Його думку поділяє В. Спартін, який вважає, що гармонійний розвиток, стабільність людства, залежить насамперед від його здоров'я, і спрямованість на здоровий спосіб життя - невід'ємна риса ноосферної особистості. Вона не може не турбуватися про підтримку високого рівня свого здоров'я, а це означає, що обов'язково прагнутиме до того, щоб і безпосереднє середовище її проживання було здоровим - екологічно, соціально, морально. Тому обов'язок кожного члена загальнолюдської спільноти, на його думку, - підтримувати і зміцнювати здоров'я людства - здоров'я фізичне, розумове, моральне, соціальне. А оскільки здоров'я людства загалом залежить від здоров'я природи, то природно, що турбота про здоров'я біосфери - імперативна мета людства, найважливіший людський обов'язок [9].
Критерій гармонійного поєднання соціальних якостей покладений в основу визначення показників соціального здоров'я особистості, запропонований А. Байковою. Отже, на її думку, гармонізація показників соціально-психологічної адаптованості, соціальної спрямованості і самоактуалізації особистості - це:
- адаптованість особистості як погодженість особистісних тенденцій із вимогами навколишнього середовища, реалістична, об'єктивна оцінка себе і оточуючої дійсності, позитивне самоприйняття (позитивна «Я-концепція») у поєднанні із позитивним прийняттям інших;
- рівень осмислення життя, відкритість реальній практиці діяльності і відносин, розуміння своїх проблем і прагнення вирішити їх, особистісна активність, саморозвиток і самореалізація в соціальних сферах у поєднанні із сприйняттям свого життя як цікавого емоційного насиченого процесу, соціальна компетентність і громадянська позиція, креативність в саморозвитку та самореалізації;
- наявність сенсожиттєвих орієнтацій, пов'язаних із позитивним розвитком соціуму і суспільства загалом, сприйняття себе як особистості, яка має свободу вибору і відповідальності за свої дії і вчинки, позитивний духовний внесок в інших і тим самим в соціум, сприйняття обраної професії як засобу саморозвитку і самореалізації через внесення свого вкладу в розвиток суспільства [1].
Проблему формування соціального здоров'я особистості, що виявляється у гармонійних стосунках із самим собою, природою, суспільством, успішно розв'язує ноосферна освіта. Вона спрямована на природовідповідне навчання й виховання цілісного мислення, екологічної свідомості і духовно-моральної сфери особистості, озброєння її ефективним інструментом для самостійного вибору свого місця в системі Природа - Суспільство, вміннями ставити цілі, вибирати морально допустимі засоби їх досягнення та бачити наслідки своєї діяльності (за Н. Масловою).
У контексті збереження і зміцнення соціального здоров'я особистості дедалі більшої значущості набувають ноосферні духовні цінності: Життя, Істина, Добро, Совість, Віра, Чесність, Творчість, Співпереживання, Любов як способи гармонійного поєднання людини із закономірними основами природи, Всесвіту. Без них світогляд людини XXI ст. вже не може бути повноцінним, оскільки її життєдіяльність невіддільна від могутньої взаємодії із середовищем існування. Слова Д. Ліхачова «Ми не виживемо фізично, якщо загинемо духовно» свідчать про їх значущість для здоров'я людини. Ці цінності є основою ноосферної свідомості особистості як орієнтири дотримання таких соціальних норм співжиття, ставлень до себе, інших, природи, що уможливлює гармонійну життєдіяльність, збереження себе і довкілля. В. Спартін виокремлює провідні її складники: наукова свідомість - готовність вирізняти межі своєї компетентності, отримувати й переосмислювати знання, застосовувати їх у життєвій практиці; феноменологічна - ставлення до всіх природних і соціальних об'єктів (і до планети) як до живих організмів; екологічна - розуміння органічної єдності світу й неможливість звершення дії в одному компоненті системи без впливу на інші, усвідомлення руйнівних наслідків вторгнення у складні системи; гуманістична - розуміння цінностей кожної культури, кожної особистості і кожного природного організму, бережне ставлення до тваринного й рослинного світу, живої й неживої природи; вселенська (глобальна) - розуміння взаємозв'язку регіональних і глобальних проблем, готовність до дій з метою їх подолання; самовизначення особистості як ноосферної людини - єдність знання, переконань і життєвої практики, розуміння відповідальності за світ живої й неживої природи [9].
Така ціннісна визначеність свідомості розглядається як сформованість ціннісної життєвої позиції (моральна орієнтація, суб'єктивна активність і відповідальність особистості за свій вибір, показник моральної зрілості, що визначає характер всієї її життєдіяльності). Ми виокремили соціальну позицію, що ґрунтується на ноосферній основі, як соціально зумовлену систему моральних понять, яка мотивує сенс особистісної позиції в житті суспільства, держави, світу, відчуття власної сутності, своєї місії в соціальній системі минулого й сьогодення, розуміння себе як життєдіяльнісної частини живої природи. Сформувати таку позицію - це означає допомогти школяреві піднятися на такий рівень світосприйняття й світоставлення, який би сприяв його гармонійному розвитку відповідно до законів розвитку Природи й суспільства, став би основою його соціального здоров'я.
Показником соціального здоров'я особистості є тип її мислення. Як вважає Н. Маслова, негармонійна, обмежена, хвора людина виявляє неприродну, патологічну якість, яка проявляється у антропосферному неекологічному мисленні.
При цьому вирізняються лівопівкулева (точні науки, раціоналізм) і правопівкулева (гуманітарні, творчі напрямки) орієнтації і проміжні варіанти. Гармонійна, універсальна, здорова людина демонструє природне, біосферовідповідне мислення, що є ціліснодинамічним, екологічним мисленням. На думку Н. Маслової, «...екологічне мислення (гармонійне, природне, біосферне, цілісне, здорове) визначається погодженістю з природними законами Всесвіту, оскільки в миследіяльність залучені водночас ліва і права півкулі головного мозку. Людина із ноосферним мисленням стане правильно розуміти своє місце в природі і свою еволюційну роль, виконуючи біосферну функцію підтримки запасу рівноваги природних систем» [5, с. 257].
Ноосферна освіта пропонує форми і методи формування ноосферного мислення, зокрема, йдеться про REAL-методику - релаксаційно-активну технологію, в якій етапи релаксації (накопичення інформації, робота правої творчої півкулі) чергуються з етапами активності (тренування лівої півкулі: логіка, аналіз, структурування інформації). Вона уможливлює формування логіки мислення у процесі пізнання Людини і Світу: змістом його є осмислення, а результатом - усвідомлення свого буття у світі, потреби у пошуку сенсу життя, який повинен збігатися із сенсом життя всього людства, випливати з нього і бути з ним тісно пов'язаним (за М. Моєсеєвим).
Ноосферна освіта напрацювала певні практичні технології, форми і методи формування гармонійної особистості, що є основою соціального здоров'я. Так, усвідомлення й відчуття гармонії в навчально-виховному процесі школи досягається шляхом осмислення школярами наслідків різного роду їх взаємодії із собою, іншими людьми, природою, через уміння побудувати конструктивний діалог, спроектувати наслідки своїх дій, вчинків щодо оточуючого світу в сфері загальнолюдських стосунків, стосунків природа - людина, я - я, що ведуть до гармонії чи до дисгармонії. Таку гармонізацію індивідуальних, етнокультурних та вселюдських форм буття забезпечує діалог, що є всезагальним засобом оптимальної організації й управління на всіх рівнях розвитку життєдіяльності на Землі - від біологічного рівня до соціального й особистісного (діалог Я - Я, Я - Інші, Я - Культури, Я - Природа, Я - Універсум). Діалог культур у навчально-виховному процесі є основою формування адекватного сприйняття, розуміння, позитивного ставлення й оцінки представників груп, народів, їхнього стилю життя, морального світу, взаємного прийняття соціальних цінностей і норм.
Показником спрямованості особистості на діалогічний стиль спілкування із собою та іншими є толерантність (терпимість до різних думок, неупереджене ставлення до людей і подій; у широкому значенні - стійкість до багатоманіття світу, етнічних, соціальних, культурних і світоглядних відмінностей). Виховання толерантності набуває нині планетарного значення як умова соціального здоров'я суспільства й особистості, виживання всіх і кожного в умовах глобальних криз та загрози знищення життя на планеті, безумовна необхідність, вимога ноосферного становлення цивілізації. Діалогічний стиль співжиття ноосферного суспільства ґрунтується на емоційному здоров'ї, адже розвиток особистості в цілому відбувається в діалогічному емоційному контакті із іншими, собою, природою (Т. Кириленко, Е. Носенко, Н. Разенкова, М. Яновська, D. Coleman та ін.). Емоційне здоров'я особистості як компонент соціального розглядаються І. Шванєвою яко показник гармонійної єдності людини, планети, Космосу, прагнення до збереження душевного здоров'я, гармонійного світовідчуття й оптимального рівня життєзабезпечуючих особистісних емоційних реакцій [11]. Як засіб його формування Г. Сікорська пропонує ввести у освітній простір школи курси автогностики (комплексна дисципліна, що забезпечує учнів знаннями про фізіологію й психологію кожного як індивідуальності і як людини - родової істоти), оскільки «...автогностика допоможе пізнати ... свою психофізіологічну специфіку, вибирати відповідну стратегію й технологію самонавчання, зміст своєї освіти й стратегію побудови своїх життєвих програм», - вважає вона [8]. Це уможливлює залучення в навчально-виховний процес школи біоадекватних освітніх технологій, механізмів релаксації й рефлексії, різноманітних форм здоров'язберігаючої діяльності, спрямованих на формування здорового стилю життя, що є невід'ємною рисою ноосферної особистості.
Критерієм соціального здоров'я особистості є гармонійне поєднання внутрішніх і зовнішніх якостей особистості, знання про природу людини, вміння й навички спілкування, етично допустимого в конкретній ситуації, здатність організовувати свою поведінку, вміння формулювати свої бажання та вимоги, з повагою ставитися до себе та інших - асертивність, що розуміється як природність і незалежність від зовнішніх впливів і оцінок, здатність самостійно регулювати власну поведінку і відповідати за неї (за В. Каппоні, Т. Новаком, С. Стаутом та ін.).
Виокремлені показники соціального здоров'я є орієнтиром організації роботи педагогів, спрямованої на забезпечення гармонізації зовнішніх зв'язків підростаючого покоління із соціумом, на формування конструктивної зовнішньої і внутрішньої соціально спрямованої активності школярів, попередження відхилень від соціально значущого рівня соціального здоров'я в умовах переходу суспільства на ноосферний шлях розвитку.
Висновки. Ноосферна освіта пропонує принципово новий підхід до вирішення завдань формування соціального здоров'я особистості, орієнтує її на досягнення такої моральної довершеності, яка полягає у досягненні морально-психологічної, духовної рівноваги із соціоприродним середовищем і особистісним Я, до гармонії із собою, іншими, природою. Зважаючи на це, вважаємо за необхідне більш глибоке дослідження чинників, що впливають на процес формування соціального здоров'я особистості і суспільства XXI ст., вивчення шляхів оптимізації його збереження і зміцнення в світлі ноосферної концепції В. І. Вернадського на методологічному, теоретичному й практичному рівнях.
Comments