Результати пошуку

​ Перелік основних нормативно-правових актів у сфері екологічного законодавства (перелік не є вичерпним та змінюється з розвитком системи екологічного законодавства, інші нормативно-законодавчі акти див. на офіційних сайтах Верховної ради України, Міністерства екології та природних ресурсів України) Закони України •Конституція України •Про охорону навколишнього природного середовища •Про відходи •Про управління відходами •Кодекс України "Про надра" •Бюджетний кодекс України •Земельний кодекс України •Лісовий кодекс України •Водний кодекс України •Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року •Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення •Про ветеринарну медицину •Про пестициди і агрохімікати •Про поводження з радіоактивними відходами •Про охорону атмосферного повітря •Про природно-заповідний фонд України •Про мисливське господарство та полювання •Про тваринний світ •Про рослинний світ •Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності •Про внесення зміни до статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) •Про оцінку впливу на довкілля •Про стратегічну екологічну оцінку •Про доступ до публічної інформації •Про звернення громадян •Про державну службу •Про очищення влади •Про запобігання корупції​ •Кримінальний кодекс України Укази Президента Указ №111/2021 Про Рішення ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року "Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації" Постанови Верховної Ради України Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Орхуська Конвенція Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України Постанова від 10.05.2022 №575 Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд Постанова від 14.08.2019 № 827"Деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря" Постанова від 14 вересня 2020 року № 824 "Про внесення змін у додатки 2 і 3 до Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля" Постанова від 16 грудня 2020 року №1272 "Про затвердження Порядку здійснення моніторингу наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров’я населення" Постанова від 13.12.2017 № 1026"Про затвердження Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля та Порядку ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля" Постанова від 13.12.2017 № 1010"Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля" Постанова від 13.12.2017 № 989"Про затвердження Порядку проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля" Розпорядження від 03.01.2013 № 22-р "Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013-2020 роки" Постанова від 07.11.2012 № 1030 "Про розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, а також за знищення чи погіршення середовища їх перебування (зростання) " Постанова від 23.05.2007 № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" Постанова від 16.05.2007 №733 "Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок" Постанова від 13.07.2000 № 1120 "Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями безпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів" Постанова від 03.08.1998 № 1216 "Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів" Постанова від 31.08.1998 № 1360 "Про затвердження порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів " Постанова від 07.05.1998 № 634 "Про затвердження Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища" Постанова від 30.03.1998 №391 "Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля" Постанова від 17.09.1996 № 1147 "Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів" Постанова від 27.07.1995 № 555 "Про затвердження Санітарних правил в лісах України" Постанова від 10.08.1992 №459 "Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення" Накази Міністерства екології та природних ресурсів України Наказ від 14.01.1999 № 12 "Про затвердження Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів" Наказ від 17.02.1999 № 41 "Про затвердження форми реєстрової карти об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та Інструкції щодо її складання" Наказ від 26.05.99 №116 "Про затвердження Інструкції щодо застосування порядку встановлення лімітів використання диких тварин, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення" Наказ від 03.09.2020 № 117 «Про затвердження Розміру плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля» Наказ від 30.05.2018 № 182 «Про затвердження Розміру плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля» Наказ від 10.08.2018 № 296 «Про затвердження Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування» Наказ від 18.07.2019 №260 «Про внесення змін до Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування» Наказ від 29.12.2018 № 465 «Зміни до Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування»

СЛОВНИК ДЕЯКИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ Аварія ядерного реактора – пошкодження ядерного реактора, в результаті чого наступає неконтрольоване забруднення повітря, грунту і води радіоактивними ізотопами. Адсорбція – вбирання будь-якої речовини з газоподібного середовища або розчину поверхневим шаром рідини або твердого тіла, відбувається під дією молекулярних сил поверхні речовин. Алергія – форма імунологічної відповіді, яка вивявляється в підвищеній чутливості організму до різних антигенів (алергенів) Альбедо Землі – відношення сонячної радіації, яка відбивається Землею (з її атмосферою) в світовий простір, до сонячної радіації, яка поступила на межу атмосфери. Антигени – речовини, які організмом сприймаються як чужорідні і викликають специфічну імунну відповідь Антиоксидант – сполука, що знижує активність оксилювальних процесів у клітині Антропогенне навантаження – міра прямого і непрямого впливу діяльності людини на природу в цілому або на її окремі компоненти. Антропогенне навантаження – міра прямого і непрямого впливу діяльності людини на природу в цілому або на її окремі компоненти. Антропогенний ландшафт – ландшафт, змінений і перетворений діяльністю людини, з агроценозами, житловими, технічними і транспортними спорудами. Антропогенний ландшафт – ландшафт, змінений і перетворений діяльністю людини, з агроценозами, житловими, технічними і транспортними спорудами. Апобіосфера – високі шари атмосфери (за 60-80 км над Землею), куди ніколи, навіть випадково, не піднімаються живі організми, а біогенні речовини – заносяться лише в дуже незначних кількостях Артебіосфера – простір людської експансії в навколоземному космосі. А. вкл. штучні супутники Землі, пілотовані і автоматичні літальні апарати. Архітектурна екологія – екологія внутрішнього середовища помешкань. Баубіологія – вплив архітектурного оточення на стан здоров’я людини і застосування екологічних знань при будівництві нових будинків та створення нових робочих місць. Баубіологія – наука про вплив архітектурного оточення на стан здоров’я людини і застосування екологічних знань при будівництві нових будинків та створення нових робочих місць. Біоакумуляція – накопичення речовин (техногенних забруднювачів) в організмах зростаючих трофічних рівнів Біоакумуляція – накопичення речовин (техногенних забруднювачів) в організмах зростаючих трофічних рівнів Біогенна речовина – речовина, що її виробляють живі організми Біогенні елемети – хімічні елементи, які необхідні для синтеза органічних сполук автотрофними організмами. Біогеохімічний цикл – кругообіг хімічних елементів з неорганічних сполук через рослинні і тваринні організми (органічні речовини) знову у вихідний стан Біоиндикатори – високочутливі живі організми, які мають хорошу адаптацію і багатоманіття фізіологічнихвластивостей, відображають будь-які зміни природного фону і діють як ’’рання попереджуюча система”. Біокібернетика – розділ кібернетики, який займається дослідженням способів передачі і переробки інформації і управління як в окремих організмах, так і у великих екологічних системах. Біологічні ритми – циклічні коливання біологічних процесів і явищ Біом – сукупність видів рослин і тварин, які складають живе населення певного району. До нього близький термін біота (див.), який застосовується до більш великих ділянок поверхні Землі. Біомаса – сукупність організмів в популяції або в біогеоценозі в момент спостереження. Характеризується ваговими одиницями. Розрізняють фітомасу і зоомасу. Біорізноманіття – 1) варіабельність живих організмів на всіх рівнях організації: генетичному, видовому і більш високих таксономічних, включаючи різноманіття місцеіснувань і екосистем (ландшафтів); 2) велика кількість видів живих організмів. Біота – історично складена сукупність рослин і тварин, об’єднаних загальною областю поширення. Біотичний потенціал – внутрішньовластива популяційна здатність до збільшення чисельності при стабільному віковому складі і оптимальних умовах середовища Благополуччя екологічне – нормальне відтворення основних ланок екологічної системи Благополуччя екологічне – нормальне відтворення основних ланок екологічної системи Виховання екологічне – основа і невід’ємна частина частина екологічної культури, процес безперервного, систематичного і цілеспрямованного підвищення рівня свідомого і бережного відношення до навколишнього середовища, організований шляхом впливу на почуття людей, їх свідомість, поглядів і уявлення. Гемобластози – загальна назва злоякісних процесів кровотворної системи Геоекологія – розділ екології, що досліджує екосистеми (геосистеми) високих ієрархічних рівнів до біосфери включно Глобальна екологія – розділ екології , який вивчає біосферу в цілому , тобто екологічну систему , яка охоплює всю земну кулю. Розробляє прогнози можливих змін біосфери під впливом діяльності людини при різних варіантах господарського розвитку. Гляціологія – наука про льодовики. Дампінг – захоронення відходів в океані і його морях. Деградація середовища – погіршення стану або руйнування навколишнього природного або антропогенного середовища, яке тягне за собою деградацію його живих (біотичних) компонентів Деградація середовища – погіршення стану або руйнування навколишнього природного або антропогенного середовища, яке тягне за собою деградацію його живих (біотичних) компонентів Дезактивація – знешкодження радіоактивного чи хмічного забруднення поверхні грунту чи предметів Демографічний вибух – динамічний ріст кількості людей, що заселяють територію даної держави або віднесений до всієї земної кулі Демографічний вибух – динамічний ріст кількості людей, що заселяють територію даної держави або віднесений до всієї земної кулі Дефоліант – речовина, що застосовується для знищення листя рослин Дефоліант – речовина, що застосовується для знищення листя рослин Дифузія в атмосфері – масообмін в атмосфері. Д.в.а. дозволяє передбачити межі розповсюдження забруднювачів в атмосфері. Доза гранично допустима – максимальна кількість шкідливого агенту, проникнення якого в організм ще не завдає йому шкоди Доза токсична – мінімальна кількість шкідливого агенту, що спричиняє помітне отруєння організму Еврибіонти – озганізми, які здатні переносити значні зміни умов навколишнього середовища. Ейкумена (ойкумена)– частина земної поверхні, заселена і використовувана людьми Екологізація навчальних дисциплін – привнесення в практику викладання різнх дисциплін елементв екологічного підходу, який орієнтує в першу чергу на дослідження і відображення відношень і взаємодії організмів і, зокрема, людини з навколишнім середовищем методами конкретної дисципліни. Екологічна безпека – стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної ситуації, виникнення небезпеки для людей Екологічна безпека – стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної ситуації, виникнення небезпеки для людей Екологічна експертиза – оцінка екологічної ефективності варіантів планових і проектних рішень і їх відповідності існуючим екологічним нормам і правилам Екологічна експертиза – оцінка екологічної ефективності варіантів планових і проектних рішень і їх відповідності існуючим екологічним нормам і правилам Екологічна катастрофа – повне порушення екологічної рівноваги в природних живих системах, яке виникає в результаті прямої чи опосередкованої людської діяльності Екологічна катастрофа – повне порушення екологічної рівноваги в природних живих системах, яке виникає в результаті прямої чи опосередкованої людської діяльності Екологічна криза – ситуація, яка виникає в екологічних системах (біогеоценозах) в результаті порушення рівноваги під впливом природних стихійних явищ або впливу антропогенних факторів Екологічна криза – ситуація, яка виникає в екологічних системах (біогеоценозах) в результаті порушення рівноваги під впливом природних стихійних явищ або впливу антропогенних факторів Екологічна культура суспільства –самостійна частина загальнолюдської культури, система національних і загальнолюдських цінностей, яка виражає і візначає характер відношень між суспільством, людиною і природою в процесі створення і освоєння матеріальних і духовних цінностей, міру і спосіб включеності людини в діяльність по стійкому підтриманню навколишнього природного середовища з метою прогресивного розвитку суспільства, ступінь відповідальнсті людини перед суспільством і суспільства перед людиною за стан природи і раціональне використання природних ресурсів. Розвиток Е.к.с. реалізуеться через систему екологічної освіти, виховання і інформування. Екологічна онкологія – розділ онкології, що вивчає вплив екологічних факторів на виникнення і розвиток пухлин Екологічна політика – комплексний підхід, що обумовлює шлях і засоби впливу суспільства на природу. Екологічна чистота продукції – ступінь відповідності споживчих властивостей продукції, що виробляється, вимогам екологічної безпеки Екологічна чистота продукції – ступінь відповідності споживчих властивостей продукції, що виробляється, вимогам екологічної безпеки Екологічних рух – громадська діяльність, напрямлена на оздоровлення навколишнього середовища. Е.р. виник як реакція на поглиблення кризових процесів в біосфері (забруднення, порушення екологічної рівноваги, зменшення здатності самовідновлення природних систем і т.д.) і націлений на захист і збереження природних основ життєзабезпечення суспільства, в т.ч. підвищення ефективності діяльності державних природоохоронних органів. Екологічні обмеження – нормативні акти розвитку і розміщення виробничих сил, в рамках яких повинно здійснюватися їх функціонування по територіям і екосистемам країни. Екологічні регламенти – кількісні обмеження діяльності людей на дотримання діючих екологічних нормативів. Екологічні регламенти – кількісні обмеженя діяльності людей на дотримання діючих екологічних нормативів. Економіка природокористування – розділ економіки, який вивчає питання екологічної оцінки природних ресурсів і такої ж оцінки збитків від забруднення середовища Екорозвиток – екологічно орієнтований соціально-економічний розвиток, при якому зростання благополуччя людей не супроводжується погіршенням середовища існування і деградацією природних систем Екотехніка – технічні заходи по охороні, відновленню і покращенню якості навколишнього середовища. Ембріотоксичний – здатний викликати пошкодження ембріона Енвайронментологія – наука про загальну раціоналізацію прирродокористування Етика екологічна – вчення про повинне у відношеннях людини, його господарської діяльності і природи. Засноване на внутрішніх самоочевидних моральних принципах. Захворюваність – поширеність хвороб серед населення і його окремих груп Зона екологічного лиха – територія, де в результаті техногенної або природної катастрофи виникла загроза екологічного ураження людей через деградацію природного середовища існування Зона екологічного лиха – територія, де в результаті техногенної або природної катастрофи виникла загроза екологічного ураження людей через деградацію природного середовища існування Імунітет – здатність організму захищати власну цілісність і біологічну індивідуальність. Один з виявів І. – несприйнятливість до інфекційних захворювань Імунологія – наука, яка вивчає захисні властивості організму Інформування екологічне (екологічна пропаганда) – розповсюдження вичерпної достовірної екологічної інформації, ідей охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів з метою формування у людей екологічної свідомості (підвищення рівня екологічної культури). Канцерогенез – процес виникнення та розвитку злоякісного новоутворення Канцерогенний – здатний викликати злоякісні пухлини Карцинома – злоякісна пухлина, що походить з епітеліальної тканини Констеляція – сукупна дія кількох факторів середовища Концентрація гранично допустима – кількість шкідливої речовин7и в навколишньому середовищі, яка практично не впливає на здоров’я людини і не спричинює несприятливих наслідків у її потомства Ксенобіотик – будь-яка чужерідна речовина для живого організму, яка може викликати порушення біотичних процесів або його загибель Ксенобіотик – будь-яка чужерідна речовина для живого організму, яка може викликати порушення біотичних процесів або його загибель Ландшафтна екологія – розділ екології, що досліджує природні (існуючі або потенціально можливі) складові ландшафту Летальний фактор – фактор, що викликає загибель Лімфатична система – сукупність судин, які збирають лімфу з тканин і органів і відводять її у венозну систему Макроекологія – наукова дисципліна, в якій на основі систематичного підходу найбільш крупні узагальнення "«ласичної екології"»об’єднані з екологією людини, наукою про навколишнє середовище і проблемами взаємовідношень людини і природи Метаболіти – продукти обміну речовин у живому організмі Метаболіти – продукти обміну речовин у живому організмі Мислення екологічне – діалектико-матеріалістичний розгляд явищ з урахуванням форм впливу людства на природу й зворотнього впливу природи на людей і їхнє господарство Моделювання екологічне – імітація екологічних явищ за допомогою лабораторних, логічних і експерименальних моделей для оцінювання їх параметрів. Моніторинг – система спостереження і контролю за станом навколишнього середовища, складається із спостереження, оцінки стану і прогнозу можлвих змін. М. Здійснює спостереження за антропогенними змінами та за малозміненою природою (для порівняння). В системі моніторингу розрізняють три рівня: санітарно-токсичний, екологічний і біосферний. Моніторинг – система спостереження і контролю за станом навколишнього середовища, складається із спостереження, оцінки стану і прогнозу можливих змін. М. Здійснює спостереження за антропогенними змінами та за малозміненою природою (для порівняння). В системі моніторингу розрізняють три рівня: санітарно-токсичний, екологічний і біосферний. Моніторинг навколишнього середовища – слідкування за станом навколишнього середовища і попередження про виникаючі кризові екологічні ситуації, які шкідливі або небезпечні для людей та інших живих організмів Мутагенез – процес виникнення мутацій; розрізняють індукований, тобто спричинений дією зовнішнього чинника, та спонтанний (самодовільний) Мутація – пошкодження гена (генів), що передаються нащадкам клітин, в яких вони виникли Навколишнє середовище (довкілля) – 1) сукупність на даний момент фізичних, хімічних, біологічних характеристик, а також соціальних факторів, здатних викликати прямий чи віддалений вплив на живі істоти і діяльність людини; 2) сукупність всіх умов, в яких існують живі організми. Навколишнє середовище (довкілля) – 1) сукупність на даний момент фізичних, хімічних, біологічних характеристик, а також соціальних факторів, здатних викликати прямий чи віддалений вплив на живі істоти і діяльність людини; 2) сукупність всіх умов, в яких існують живі організми. Ноогеніка (геотехнія) – природно-технічна дисципліна, яка розробляє принципи і методи раціонального втручання в природні процеси з метою створення оптимальних взаємовідношень між суспільством і природою Ноосфера – сфера розуму. Сучасне поняття введено В.І. Вернадським (1931) для позначення стану еволюції біосфери, який характеризується провідною роллю розумної свідомості людського суспільства в її розвитку. В епоху Н. діяльность людини не протиоречить розвитку природи. Освіта екологічна – 1) цілеcпрямований, безперервний і комплексний процес навчання і виховання громадян з метою формування у них екологічної культури, взаємодії в системі " людина- суспільство- природа " ; процес, напрямлений на формування цінносних орієнтацій і норм поведінки ( соціально цінного досвіду ) в області культурного природокористування і охорони навколишнього середовища; процес і результат засвоєння систематичних знань, умінь і навичок в області впливу на навколишнє середовище, стану навколишнього середовища і наслідків змін навколишнього середовища. Термін введений на конференції, організованій Міжнародним союзом охорони природи ( МСОП ) в 1970 р.; 2) духовне, моральне удосконалення людей шляхом розповсюдження і правильного використання екологічних знань. Освіта екологічна безперервна - реалізація екологічної освіти на протязі всього життя людини, оскільки саме воно в змозі забезпечити подолання екологічної кризи і забезпечити коеволюцію біосфери і людства. Охорона природи – система державних, громадських, адміністративно-господарських, техніко-виробничих, економічних і юридичних заходів, напрямлених на підтримання сприятливих для життя умов, раціональне використання, збереження і відтворення природних ресурсів Землі і навколоземного космічного простору в інтересах задоволення матеріальних і духовних потреб існуючих і майбутніх поколінь людей. Панбіосфера – шари атмосфери, вся гідросфера, частина літосфери, де постійно або тимчасово присутні живі організми Патогенність – здатність мікроорганізмів викликати захворювання інших організмів Патологія – розділ медицини, що досліджує патологічні утворення і процеси в організмі людини Плетобіосфера – один з термінів визначення найбільш діяльного горизонту біосфери, «плівки життя» Полютант – речовина, яка забруднює навколишнє середовище Полютант – речовина, яка забруднює навколишнє середовище Принцип збалансованого природокористування – розміщення і розвиток матеріального виробництва на певній території повинно здійснюватися у відповідності з її екологічною стійкістю по відношенню до техногенних впливів Природне середовище – вся сукупність елементів живої (біотичні фактори) і неживої (абіотичні фактори) природи Природокористування – сфера суспільно-виробничої діяльності, напрямленої на задоволення потреб людства шляхом використання природних ресурсів Просвіта екологічна – духовне, моральне удосконалення людей шляхом розповсюдження і правильного використання екологічних знань. Пухлина – патологічний надлишковий розвиток тканин, щ оскладаються з якісно перетоврених клітни організму, що втратили диференціацію Радіобіологія – наука, що вивчає дію усіх видів іонізуючих випромінювань на живі організми, їх угруповання і біосферу в цілому. Радіобіологія – наука, що вивчає дію усіх видів іонізуючих випромінювань на живі організми, їх угруповання і біосферу в цілому. Радіоекологія – розділ екології, що вивчає відношення живих організмів і біологічних систем різних рівнів до впливу іонізуючого випромінювання. Районування – процес диференціації території і інтеграції географічної оболонки Землі або її ділянок, а також природних і соціально-екологічних процесів взаємодії суспільства і природи. Рак – злоякісна пухлина, що розвивається з епіталіальної тканини. Походження терміна пов’язано, мабуть, із тим, що при цьому захворюванні спостерігається проростання пухлини в навколишні тканини тілами, що нагадують клітини раку. Розрізняють Р. альвеолярно-клітинний, гранулюючий, залозистий, великоклітинний. Рак – злоякісна пухлина, що розвивається з епіталіальної тканини. Походження терміна пов’язано, мабуть, із тим, що при цьому захворюванні спостерігається проростання пухлини в навколишні тканини тілами, що нагадують клітини раку. Розрізняють Р. альвеолярно-клітинний, гранулюючий, залозистий, великоклітинний. Режим природно-антропогенний – поєднання природних і антропогенних факторів, що створює нові екологічні умови існування живих оранізмів та їх угруповань Резерват – загальна назва територій усіх типів, що охороняются. Резистентність – стійкість організму до впливу різноманітних факторів Рекреація – відновлення здоров’я та працездатності людей за рахунок відпочинку на природі Рекреація – відновлення здоров’я та працездатності людей за рахунок відпочинку на природі Рециклінг – можливо повне повернення використаних речовин і матеріалів в циклічних виробничих процесах для повторного використання Рециклінг – можливо повне повернення використаних речовин і матеріалів в циклічних виробничих процесах для повторного використання Рівень забруднення – ступінь забруднення навколишнього середовища Рівні біологічної організації – основні, взаємообумовлені типи біологічних систем, які відрізняються за принципами організації (молекулярний, клітинний, організменний, популяційно-видовий, біоценотично-біосферний) Саркома – злоякісна пухлина, що походить із сполучної тканини Система екологічної освіти – достатня для реалізації цілей і задач безперервної екологічної освіти сукупність необхідних і взаємодіючих організаційних форм, що включає інфраструктуру екологічної освіти, кадрове забезпечення, нормативно - правове регулювання, науково- методичне забезпечення і економічну складову. Скринінг – оцінка і контроль потенційно шкідливих ефектів, які можуть бути викликані промисловими (особливо енергетичними) відходами Скринінг – оцінка і контроль потенційно шкідливих ефектів, які можуть бути викликані промисловими (особливо енергетичними) відходами Словник деяких екологічних термінів Созологія – наука про причини і наслідки антропогенних змін в біосфері Стація – 1) місця існування особин, сім’ї або виду тварин. Може збігатись з середовищем біоценозу, фітоценозу; 2) місце існування популяції; 3) частина біотопу з певними вузькими умовами життя. Наприклад, вологі, мокрі, свіжі або сухі заплавні луки Стенобіонти – організми, які переносять незначні коливання умов середовища Стійкий розвиток – такий розвиток суспільства, при якому покращуються умови життя людини, а вплив на навколишнє середовище залишається в межах господарської ємкості біосфери, так що не руйнується природа основа функціонування людства. Стратегія екологічної освіти – система пріорітетних цілей, ідей, принципів, яка складає основу державної політики в області екологічної освіти і визначаюча основні напрями її реалізації, екологізації способу життя і формування екологічної культури суспільства. Тератогенний – здатний викликати розвиток спотворень органів або частин тіла у ембріона і, відповідно, у новонародженого організму Техногенна екосистема – функціональна система живих організмів і середовища, що виникла або значно змінилася під впливом техногенних факторів Техногенні зміни – зміни екосистем, викликані засобами індустрії, так чи інакше пов’язані з розвитком промисловості: забруднення повітря, води й грунту, відходи виробництва, утворення незвичайних грунтових поверхонь, первинних екотопів (териконів, кар’єрів, відвалів порожніх порід, різних насипів тощо). Мають характер первинних сукцесій та депресивно-демутаційних змін Техносфера – 1) частина біосфери, охоплена впливом технічних засобів і споруд; 2) сучасний етап еволюції біосфери, на якому в її зміні велику роль відіграє науково-технічний прогрес людства Техносфера – штучно перетворений простір планети, який знаходиться під впливом продуктів діяльності людини Токсиканти – отруюючі речовини Токсиканти – отруюючі речовини Токсичність – отруйність Токсобність – ступінь забруднення водойми токсичними речовинами Токсобність – ступінь забруднення водойми токсичними речовинами Толерантність – здатність організму витримувати відхилення факторів середовища від оптимальних Трансформація антропогенна – зміни під впливом антропогенних факторів Трансформація антропогенна – зміни під впливом антропогенних факторів Урбоекосистема – нестійка природно-антропогенна система, яка склалася на урбанізованій території з архітектурно-будівельних об’єктів і різко змінених екосистем Фенологія – наука про сезонні явища в природі, строки їх настання та причини, які визначають ці строки Фіторемедіація – новий метод очищення навколишнього середовища, який пов’язаний з висаджуванням в зонах забруднення рослин – гіперакумуляторів важких металів Фонове забруднення атмосфери – забруднення атмосфери на великій відстані від джерела. Фонове забруднення атмосфери – забруднення атмосфери на великій відстані від джерела Ценопопуляція – сукупність особин одного виду в межах угруповання Якість навколишнього середовища – відносне поняття, яке відбиває суб’єктивно-об’єктивний вплив навколишнього середовища на людину. Критерієм якості є здоров’я людини. Якість навколишнього середовища – відносне поняття, яке відбиває суб’єктивно-об’єктивний вплив навколишнього середовища на людину. Критерієм якості є здоров’я людини

КАЛЕНДАР МІЖНАРОДНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ АКЦІЙ (ЗАТВЕРДЖЕНІ ЮНЕСКО) · 29 січня - День мобілізації проти загрози ядерної війни · 2 лютого – День водно-болотних угідь · 1 березня - День боротьби з наркоманією · 22 березня –День води і охорони водних ресурсів · 23 березня – Всесвітній метеорологічний день · 1 квітня – День птахів · 1 квітня – Всесвітній геологічний день · 7 квітня – День здоров’я · 22 квітня - День Землі · 26 квітня – День пам’яті загиблих в радіаційних аваріях і катастрофах · 24 травня – Європейський день парків · 31 травня - День без паління · 1 червня - День захисту дітей · 5 червня - День охорони навколишнього середовища · 16 червня - День захисту від опустелювання і засухи · 26 червня - День боротьби з наркоманією і розповсюдженням наркотиків Тиждень у вересні (за вибором) – проводиться під девізом «Очистимо планету від сміття» · 6 серпня - День дій по забороні ядерної зброї · 15 вересня - День миру · 16 вересня – День охорони озонового шару Землі · 20 вересня – День лісу · 27 вересня – День моря · 27 вересня - День туризму · 4 жовтня - День захисту тварин · 14 жовтня - День по зменшенню небезпеки стихійнихлих · 20 жовтня - День відмови від паління · 1 грудня - День боротьби зі СНІДом 29 грудня - День біологічного різноманіття

МІЖНАРОДНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ ГЛОБАЛЬНИХ ЗМІН КЛІМАТУ ЗЕМЛІ Pамкова Конвенція ООН з питань зміни клімату. 1990-ті були часом міжнародних досліджень та пошуків з питань довкілля. Що ми робимо з нашою планетою? Все більше і більше, ми усвідомлюємо, що Промисловий Переворот змінив назавжди відносини між людством і природою. Дійсну тривогу викликає ймовірність, що до середини або кінця наступного століття людські види діяльності змінять основні умови, які забезпечували процвітання житя на землі. Рамкова Конвенція Організації Об'єднаних Націй із Зміни Клімату є однією з серій недавніх угод, за допомогою яких країни світу об'єднуються разом, аби зустріти цей виклик. Інші договори регулюють забруднення океанів, поширення пустель, пошкодження озонового шару і стрімке зникнення рослинних і тваринних видів. Конвенція із Зміни Клімату фокусується на тому, що особливо турбує: ми змінюємо спосіб, яким сонячна енергія взаємодіє з та вертається від атмосфери нашої планети.Діючи таким чином, ми створюємо ризик зміни всесвітнього клімату. Між очікуваними наслідками є зростання середньої температури поверхні землі і зміни всесвітніх погодних стандартів, що є несумісним з існуванням життя а тому суперечить законодавству. Інший -- непередбачений – наслідки не підлягають управлінню.[4, c.1; 5, c.7] Вчені вбачають дійсну загрозу того, що клімат зміниться стрімко і суттєво протягом майбутніх десятиріччь і столітть. Коли ми спалюємо вугілля, нафту, природний газ, виділяються величезні об’єми вуглекислого газу в повітря. Коли ми знищуємо ліси, вуглець, який зберігається у деревах виділяється в атмосферу. Інші види діяльності, як наприклад, розведення великої рогатої худоби і вирощування рису виробляють метан, закис азоту та інші парникові гази. Якщо емісії продовжуватимуть збільшуватись, в порівнянні з поточними рівнями, то це вже напевне, що атмосферні рівні вуглекислого газу подвоються, щодо пре-індустріальних рівнів, протягом 21-го століття.І якщо жодних кроків не здійснять для сповільнення емісії парникових газів, то є доволі можливою перспектива потроєння даного рівня в термін до 2100 року. [19, c.52-60] У той час, як вчені сперечаються, аби зрозуміти більш чітко наслідки наших емісій парникових газів, країни по всьому світу об'єднуються, щоб конфронтувати проблему, а саме шляхом правового регулювання даних питань, як першочертових заходів. Конвенція визнає таку проблема, що вже є значним кроком. Не легким є для націй світу погодження спільного курсу дій, особливо тих, що зачіпають проблему, наслідки якої сумнівні і які будуть більш важливими для наших внуків, ніж для теперішньої генерації. Конвенція обговорювалася та підписувалася 165 країнами трохи більше ніж два роки, і більше 100 вже її ратифікували, а тому керуються нею як законом. Конвенція почала діяти 21 березня 1994. Дана Конвенція встановлює "необхідну мету" стабілізації " концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, який повинний запобігти небезпечному антропогенному ( який спонукається людьми) втручанню в систему клімату. " Мета не конкретизує, якою ця концентрація повинна бути тільки, що вона має бути на рівні, який не є небезпечним. Це підтверджує, що на даний момент немає впевненості науковців про те, який рівень є небезпечним. Вчені вважають, що це займе наступне десятиріччя (і наступну генерацію суперкомп’ютерів) перед тим, як сьогоднішні невпевненості (або багато з них) суттєво зменшуться. Ось чому мета даної Конвенції в основному не має жодного відношення до того як розвивається наука. Хоча, в той же час залишається гнучкою до змін у світлі наукових досягнень, які світова спільнота бажає прийняти. Незважаючи на невизначеність, дані проблеми просто волають про необхідність врегулювання: -Регіональні опади дощу можуть змінитися. -Клімат і сільськогосподарські зони може переміститися в напрямку до полюсів. - Розтоплення глетчерів і поширення морської води внаслідок потепління може підняти рівень моря, загрожуючи областям з низьким побережжям, а також малим островам. Конвенція встановлює рамки і процес для погодження специфічних дій -- пізніше. Дипломати, які складали Рамкову Конвенцію із зміни клімату вбачали в ній пускову подушку для потенційних подальших дій в майбутньому. Вони усвідомлювали, що це не було можливим в 1992 році для урядів світу домовитися про детальний план щодо стримання зміни клімату. Але шляхом створення загальних принципів та установ, та шляхом заснування процедури, за допомогою якої уряди могли регулярно зустрічатися, розпочався сам процес. Ключова вигода цього підходу полягає в тому, що дозволяє країнам почати обговорення питання ще перед тим як його буде фактично визнано проблемою. Навіть скептично настроєні країни визнають доцільність участі.(Чи, якщо розглядати з іншого боку, їм було б скрутно бути поза цим.) Це забезпечує законність питання, і щось на зразок міжнародного тиску пера для забезпечення серйозного сприйняття мети. [25, c.34-50] Конвенція є розроблена таким чином, щоб дозволити країнам ослабити або підсилити договір відповідно до нових наукових досягнень. Наприклад, вони можуть погодити здійснення більш специфічних дій (як, наприклад, зменшення емісії парникових газів до певної величини) за допомогою прийняття "поправок" або "протоколів" до Конвенції. Конвенція забезпечує дії, незважаючи на невпевненість внаслідок недавнього розвитку в міжнародному праві та дипломатії, яку називають "застережним принципом." Згідно традиційного міжнародного права, взагалі діяльність не може бути обмежена або заборонена, поки прямий причинний зв'язок між діяльністю і особливою шкодою не буде доведений. Але багато екологічних проблем, таких як пошкодження озонового шару і забруднення океанів, не можуть бути конфронтовані, якщо вимагається кінцевий доказ причини та наслідку. У відповідь, міжнародне суспільство поступово усвідомило прийняття застережного принципу, згідно якого ті види діяльності, які загрожують серйозним або неповоротним пошкодженням, можуть бути обмежені або навіть заборонені поки не встановиться абсолютна наукова впевненість про їхні наслідки. [3, c.4-10] -Конвенція вживає попередніх заходів, які ясно створюють відчуття часу. Країни, які ратифікували Крнвенцію -- називаються "Сторонами Конвенції" в дипломатичному жаргоні -- погодилися враховувати зміну клімату в таких сферах, як сільське господарство, енергетика, природні ресурси і діяльності, пов’язані з морським побережжям. Вони погоджуються розвивати національні програми для сповільнення зміни клімату. Конвенція заохочує їх співпрацювати різими способами, щоб зменшити емісії парникових газів, особливо внаслідок таких видів діяльності як енергетика, транспорт, індустрія, сільське господарство, лісове господарство та управління відходами, які разом виробляють приблизно всі емісії парникових газів. -Конвенція заохочує наукові дослідження щодо зміни клімату. Вона вимагає збирання даних, дослідження, і спостереження за кліматом, а також створила "допоміжний орган" з "наукових та технологічних порад", щоб допомогти урядам вирішити те, що має виконуватися наступним. Кожна країна, яка є стороноюКонвенції, повинна також вести список" винахідників" парникових газів, національні джерела (як наприклад, фабрики і транспорт) і "поглиначів" (ліси і інші природні екосистеми, що абсорбують парникові гази з атмосфери). Ці списки необхідно буде поновлювати регулярно і оприлюднювати. Інформація, яку вони надаватимуть, торкатиметься таких питань як - якими видами діяльності випускаються, скільки кожного газу буде достатньо у викидах для зміни контролю і визначення наслідків заходів, здійснених, щоб контролювати емісії. Існує фундаментальна несправедливість щодо проблеми зміни клімату, яка накаляється у вже неспокійних відносинах між багатими і бідними народами світу. Країни з високими життєвими рівнями здебільшого відповідальні за підвищення парникових газів. Ці ранні індустрії -- Європа, Північна Америка, Японія і декілька інших – створили своє багатство частково шляхом викидів в атмосферу величезних кількостей парникових газів ще за довго до того як ймовірні наслідки були зрозумілі. Тепер країни, що розвиваються, побоюються повідомлення, що вони повинні скоротити свої власні індустріальні види діяльності -- що межа безпечності атмосфери є цілком витраченою. Згідно Конвенції - це покладає левову частку відповідальності за зміну клімату, з якою треба боротися, -- і левову частку чеку -- на багаті країни. Конвенція звертає увагу на те, що найбільша частина історичних і поточних емісій походить з розвинених країн. ЇЇ першим основним принципом є те, що ці країни повинні виступити ініціатором боротьби із зміною клімату та зворотнім впливом цієї зміни. Специфічні зобов'язання в Конвенціїі, які стосуються фінансових і технологічних питань, торкаються тільки 24 розвинених країн, які входять до Організації Економічного Співробітництва і Розвитку (OECD – за вийнятком Мексіки, яка приєдналася до OECD в 1994). Вони погоджуються підтримати ті види діяльності, які пов’язані із зміною клімату в країнах, що розвиваються шляхом надання фінансової підтримки до і помимо фінансової допомоги, яку вони вже надавали цим країнам. Специфічні зобов'язання, які стосуються зусиль по обмеженню емісії парникових газів і збільшення застосування природних поглиначів, покладаються на країни OECD також як і на 12 "з перехідною економікою" (Центральна і Східна Європа і колишній Радянський Союз). Хоч переговори залишили мову переговорів менш ніж зрозумілою, та загально прийнятим є те, що OECD і країни з перехідною економікою повинні принаймні намагатися повернути той рівень емісії парникових газів до 2000 року, який вони мали в 1990. -Конвенція визнає, що бідніші народи мають право економічного розвитку. В ній зазначається, що частка всесвітніх емісій парникових газів в країнах, що розвиваються ростиме по мірі розширення своїх індустрій для вдосконалення соціальних та економічних умов для своїх громадян. Це підтверджує вразливість бідніших країн до наслідків зміни клімату. Один з основних принципів Конвенції полягає в тому, що специфічні потреби і обставини країн,що розвиваються, повинні розглядатися щодо будь-яких дій, які здійснюються. Це застосовується зокрема до тих, чиї крихкі еко-системи надзвичайно вразливі до впливів зміни клімату. Конвенція також визнає, що країни, які залежать від прибутку від вугілля і нафти зустрінуться лицем до лиця з труднощами, якщо енергетика вимагатиме змін. Міжнародні договори, які регулюватимуть відповідальність і є тим, чи не єдиним впливом, який можуть мати бідніші країни на багатші. Наступною проблемою є надмірне споживання. Оскільки людське населення продовжує рости, вимоги, які людські істоти ставлять до довкілля, ростуть. Вимоги стають все більшими, через те, що число людей стрімко зростає і вони також хочуть жити кращим життям. Більше і краща якість провізії, більше і чистіша вода, більше електрики, холодильників, автомобілів, будинків та кімнат, земель, на яких розміщують будинки і кімнати… -Дана Конвенція підтримує концепцію "сталого розвитку." Якимось чином людство повинне навчитися як полегшити бідність для величезної і зростаючої кількості людей без знищення природного довкілля, від якого залежить все людське життя. Якимось чином необхідно знайти шлях аби розвиватися економічно у спосіб, який буде сталим протягом довгого періоду часу.Спірним (камень преткновения) для цього виклику між екологами і міжнародними бюрократами є "сталий розвиток". Хитрість полягає в тому аби знайти методи для хорошого існування в той час, коли критичні природні ресурси використовуватимуться не швидше, ніж, вони замінюватимуться. На жаль, міжнародне суспільство пішло набагато дальше у визначенні проблем, які формулюються сталим розвитком, ніж у їх вирішенні.[23, c.218-230] - Договір вимагає розвитку і розподілу екологічно здорових технологій та ноу-хау. Технологія очевидно відіграватиме головну роль щодо зміни клімату. Якщо ми зможемо знайти практичні шляхи для використання чистіших джерел енергії, як наприклад сонячна енергія, то ми зможемо зменшити споживання вугілля і нафти. Технологія може зробити індустріальні процеси більш ефективними, очищення води більш життєздатним, сільське господарство більш продуктивним за рахунок тієї ж кількості ресурсів, які інвестуються. Така технологія повинна бути широко доступною -- нею повинні ділитися багатші і більш науково передові країни з біднішими країнами, які мають велику потребу в ній. Конвенція відзначає потребу виховувати людей свідомими про зміну клімату та наслідки цього. Світ -- клімат і всі існуючі речі -- є замкненою системою; що ми робимо має наслідки, які зрештою повертаються, щоб вплинути на нас. Що веде ... В 21-му столітті і далі зміна клімату матиме тривалі наслідки. Один гігантський астероїд впав 65 мільйон років тому і то був кінець для динозаврів. При зіткненні із зумовленою людиною зміною клімату, люди мають мислити в рамках десятиліть, а то і століть. Велика кількість наслідків переміщень клімату не буде очевидною для двох або трьох генерацій. У майбутньому, кожний чутиме про – і житиме з -- цією проблемою. Рамкова Конвенція приймає це до уваги. Вона націлена на наступне століття, так само як і на це. Вона засновує установи, щоб підтримати зусилля по здійсненню довго-термінових зобов'язань і, щоб контролювати довго-термінові зусилля по мінімізації -- і пристосуванню до -- зміни клімату. Конференція Сторін, в якій представленими є всі ті країни, які ратифікували договір, є верховним органом Конвенції. Вони збиралися вперше в березні 1995 і після цього щорічно. Це підвищить і забезпечить здійснення Конвенції і, якщо доцільно, підсилить її. Конференція Сторін здійснюватиме свою діяльність разом з двома допоміжними органами, один для наукових і технологічних порад, а інший для виконання. Конференція Сторін може також здійснювати додаткові домовленості в майбутньому, щоб допомогти забезпечити потреби Конвенції. Конвенція також відображає розсудливу точку зору про те, як світ функціонуватиме, з політичної точки зору, в майбутньому, і припущення про те, як проблеми можуть найкраще бути вирішеним протягом наступного століття. Це базується скоріше на кооперативному, ніж конфронтаційному підході – вона підсумовує, що країни можуть успішно пробувати вирішувати проблеми, як наприклад, зміна клімату, тільки якщо вони працюватимуть разом, як команда. І це є розробленим так, щоб добре працювати в багато-полярному світі, в якому багато країн мають вплив та владу, щоб застосувати тиск для переконання інших підтримувати їхні обов'язки. Як можемо ми вибороти перше місце для балансу з природними умовами, який дозволяє нам існувати? Це і є те питання, яке людство значною мірою ігнорувало до данного моменту, поки не опинилося в небезпеці. Відтепер це буде викликом, з яким нам можливо необхідно буде стикатися поки існуватиме людський рід. ​ Кіотський протокол. Група Берлінського мандату, утворена КС1 проводила свої засідання 1995-1997 роках з метою досягнення прогресу з питань спрямованих на уникнення зміни клімату. Після інтенсивних переговорів, делегати КСЗ, що відбулася в Кіото, Японія в грудні 1997, погодилися прийняти Протокол до Рамкової Конвенції з питань зміни клімату, який встановлює зобов'язання кількісних обмежень або зменшення викидів з боку розвинутих країн, перелік яких міститься у Додатку В до Протоколу (Сторони Додатку В). Протокол стосується шести парникових газів(ПГ), найважливішими з яких є двоокис вуглецю та метан. В доповнення до зобов'язання кількісних обмежень або зменшення викидів. Кіотський Протокол містить положення, що дозволять набуття та передачу кількості викидів ПГ у вигляді кредитів здобутих в рамках спеціальних проектів захисту клімату або шляхом списання викидів (так звані Кіотські механізми). За цим Протоколом розвинені країни та країни з перехідною економікою беруть на себе зобов'язання по зменшенню викидів парникових газів. Ці країни, визначені в РКЗК як країни Додатку І, беруть на себе зобов'язання зменшити викиди шести парникових газів на 5% в порівнянні з базовим 1990 роком на період з 2008 по 2012, з окремими зобов'язаннями для кожної з цих країн. Протоколом також передбачено запровадження трьох механізмів, щоб допомогти країнам Додатку І виконувати їхні зобов'язання - торгівля викидами, проекти спільного впровадження між країнами Додатку І та механізми чистого розвитку (CDM) - спільні проекти країн Додатку І та країн, що не входять до нього. У відповідності зі Статтею 6 Протоколу, Сторони, перелічені у Додатку 1 до UNFCCC (Сторони Додатку І), можуть передавати до. або набувати віл. будь-якої іншої Сторони Додатку І одиниці зменшення викидів, що утворюються в результаті проектів, спрямованих на зменшення джерел викидів або збільшення ліквідації поглиначів ПГ у будь-якому секторі економіки. Цей механізм часто називають механізмом спільного впровадження (СВ) зобов'язань Сторін UNFCCC. За допомогою механізму чистого розвитку (МЧР), що впроваджується Статтею 12 КП, Сторони Додатку І можуть набувати гарантовані зменшення викидів, що накопичуються в результаті запровадження проектів, що допомагають Сторонам, що не містяться у Додатку І (іншими словами країни, що розвиваються та нові промислово-розвинуті країни) досягнути стійкого розвитку. Сторони Додатку І можуть застосовувати одиниці зменшення викидів набутих у результаті СВ та гарантовані зменшення викидів набуті в результаті МЧР з метою досягнення відповідності зі взятими на себе згідно КП обмеженнями викидів та/або зменшеннями викидів. Ці два механізми (МЧР та СВ) відрізняються від торгівлі викидами, передбаченими Статтею 17, що закликає Конференцію Сторін UNFCCC визначити основи, моделі, правила та керівні принципи торгівлі викидами між Сторонами Додатку В (іншими словами передача та набуття обсягів призначених Сторонам переліченим у Додатку В до протоколу, за звичай так званий "допустимий продаж"). У додаток до цих Кіотських механізмів. Стаття 4 передбачає додаткові гнучкі механізми для Сторін Додатку 1, що домовились виконувати свої зобов'язання кількісних обмежень або зменшення викидів спільно (інакше вони ще називаються "bubble", очікується, що ці механізми застосовуватимуться Європейським Союзом).[7, c.8-12] Вважається, що Кіотські механізми можуть стати цікавим інструментом для країн. що розвиваються і нових промислово-розвинутих країн, так само як і для країн Додатку І в центральній та східній Європі і країн колишнього Радянського Союзу. які можуть володіти великим потенціалом для впровадження зменшення викидів ПГ. Інструменти, в особливості ті, що створюють зменшення викидів за допомогою інвестиційних проектів, можуть не тільки призвести до модернізації існуючих основних фондів для виробництва і споживання енергії, але також можуть створити фінансовий прибуток для приймаючої держави у вигляді додаткових фінансових потоків. В рамках сприяння ринкових інструментів для зменшення викидів ПГ. Світовий Банк допомагає своїм країнам-клієнтам усвідомити можливості та переваги, що можуть бути отримані ними в разі участі у ринку зменшення викидів ПГ. Національні Стратегічні Дослідження шляхом ЗВС (заходи, що впроваджуються спільно)/СВ/МЧР сприяють вивченню країнами можливих національних стратегійскорочення ПГ, таким чином зосереджуючись на спеціальному середовищі та інтересах країн партнерів. Дослідження розміщені в рамках програми Світового Банку, з посиланням на програму Національних Стратегічних Досліджень (НСД) зі Зміни Клімату, що була розпочата у вигляді спільної ініціативи з Швейцарією, Фінляндією, Німеччиною, Австралією та іншими країнами-донорами одночасно з залученням коштів Світового Банку. Більш ніж 15 країн вже беруть участь у програмі НСД. Загалом, передбачається, що буде охоплено близько 20-25 країн, з яких у 10-15 країнах, що розвиваються, планується застосування МЧР. НСД в Україні вважається одним з найважливіших серед загальної програми НСД. Кожне дослідження головним чином проводиться національними експертами з відповідної держави-партнера під загальним керівництвом керуючої комісії (Міжвідомчої комісії) в якій беруть участь головні зацікавлені державні установи, а також представники Світового Банку і уряду(ів) - донору цього дослідження. Світовий Банк у цих дослідженнях виконує дорадчу та сприяючу роль. Банк надає допомогу у складанні проекту Умов проведення (TOR) запропонованого дослідження; надає часткову міжнародну експертизу як внесок в дослідження; а також Банк організовує двостороннє фінансування кожного дослідження з боку донорів. ​ Структура органів ООН з питань зміни клімату Конференція сторін, допоміжні органи і Бюро обслуговуються секретаріатом, чий мандат в загальному викладений в статті 8 Конвенції. Головні функції секретаріату – здійснювати організацію засідань органів Конвенції, допомогати Сторонам в здійсненні їхніх зобов'язань, забезпечити підтримку триваючих переговорів і їх координацію з секретаріатами інших відповідних міжнародних органів, таких як Глобальна Екологічна Допомога (GEF) і Міжурядова Панель по Зміні Клімату (IPCC). Специфічні завдання секретаріату включають підготовку службових документів для Конференції Сторін і допоміжних органів, координації в-глиб оглядів національних зв’язків сторін Додатку Iі компіляція даних інвентаря парникових газів. З часу прийняття Кіотського Протоколу необхідною стала технічна робота (наприклад по механізмах, методологіях і зміні використання землі та лісового господарства), яка веде до збільшення необхідності технічної експертизи всередині секретаріату. Секретаріат Конвенції також обслуговуватиме Протокол.[12] Секретаріат інституційно є з'єднаним з Організацією Об'єднаних Націй і управляється згідно Правил і Регулювань Організації Об'єднаних Націй. Він, на даний момент, наймає приблизно 100 чоловік штату з усього світу. Голова секретаріату - Виконавчий Секретар призначається Генералальним Секретарем Організації Об'єднаних Націй шляхом консультування з Конференцією Сторін через їхнє Бюро і на даний момент утримує ранг Асистента Генерального Секретаря. Виконавчий Секретар доповідає Генеральному Секретарю через Під- Генерального Секретаря, який очолює Відділ Управління адміністративним і фінансовими справами, і через Під-Генерального Секретаря, який очолює Відділ Економічних і Соціальних Справ по іншим справам. Теперішній Виконавчий Секретар, Майкл Замміт Кутаджар (Мальта), очолював секретаріат відколи його було засновано в 1991. З серпня 1996, секретаріат розміщується в Бонні, Німеччина. Він перемістився з попереднього місцезнаходження - Женеви, Швейцарія, за пропозицією Німечини, яка була затверджена КонференцієюСторін 1. Кожні два роки, Виконавчий Секретар пропонує Бюджет Програми, який розглядається Допоміжним органом по імплементації (SBI), який потім, в свою чергу рекомендує Бюджет Програми для схвалення Конференцією Сторін. Для поточного періоду 2000-2001, Бюджет Програми для секретаріату складає приблизно US$12 мільйонів за рік і фінансується за рахунок внесків Сторін, їхні частки формуються відповідно до оціночної шкали ООН. Уряд Германії (приймаюча країна секретаріату) забезпечує подальший щорічний вклад до запланованих інших видатків, в даний момент, який дорівнює DM 1.5 мільйону, а також щорічний вклад DM 3.5 мільйона, щоб підтримати витрати конференції, зустрічних допомог і відповідних вимог для подій в Бонні (Фонд "Бонна "). Також є додаткові добровільні вклади, що також фінансують участь країн, що розвиваються (приблизно US$1.8 мільйона на рік) і додаткові види діяльності (приблизне середнє число US$3 мільйона на рік). Структура секретаріату відповідно підтримується таким чином, щоб гарантувати, що вона реагує на змінювані потреби процесу зміни клімату. Секретаріат на даний момент поділяється на шість програм, кожна очолюється "Координатором", головними сферами відповідальності яких є: Напрям Виконання і Управління (EDM): EDM, офіс Виконавчого Секретаря, підтримує Виконавчого Секретаря в повному управлінні секретаріатом, в розвитку політики і в гарантії відповідності роботи секретаріата. Виконавчий Секретар дає поради органам Конвенції і їхньому Бюро, посилює партнерство з іншими організаціями. Виконавчому Секретарю допомагає Замісник, визначений з поміж Координаторів інших програм. Наука і Технологія (S&T): S&T має справу з методологічними, науковими і технологічними аспектами процесу Конвенції, здійснюючи таким чином підтримку допоміжному органу з наукових та технологічних питань. Здійснення (IMP): IMP є основною програмою асистування країн щодо здійсненні їхніх зобов'язань і є відповідальною за підтримку допоміжного органу з виконання. IMP компілює та синтезує Національні Зв'язки і дані інвентаря, координує В-Глиб Огляди Національних Зв'язків країн Додатку I, допомогає країнам, що розвиваються у їх діяльностях щодо побудови потенціалу і гарантує зв'язок з фінансовим механізмом Конвенції (керований Глобальною Екологічною Допомогою). IMP також відповідальна за підтримку переговорів за системою надання відповіді згідно Протоколу та уразливість країн, що розвиваються, до зміни клімату. Планування, Координація і Невідкладні Питання (PCEI): Ця програма забезпечує підтримку переговорів щодо розробки механізмів Кіотського Протоколу і є відповідальною за аналіз нових і перехресних питань. Вона також підтримує Виконавчого Секретаря в стратегічному плануванні, і в контролі відповідності самостійної підготовчої роботи секретаріату Конференції Сторін. Інше ключове завдання полягає у підтримці здійснення Спільноздійснюваних видів діяльності (AIJ). Міжурядові та Конференційні Справи (ICA): Основною діяльністю секретаріату є організація засідань Конференції Сторін,допоміжних органів неформальних зборів, як наприклад, воркшопи. ICA організовує самостійний регламент засідань Конференції Сторін, забезпечує збори Бюро Конференції Сторін і підтримує Президента Конференції Сторін. Крім того, забезпечує підхожі місця зустрічі для засідань Конференції Сторін і допоміжних органів, координує виробництво і розповсюдження офіційних документів,а також здійснює всі логічні заходи щодо забезпечення перекладу на шість мов ООН, акредитування делегатів та відповідних служб. До того ж, має відповідальність за відносини зі Сторонами. Інформація і Адміністративні Послуги (IOAS): Розповсюджує інформацію про зміну клімату і процес Конвенції, включаючи службові документи, дані і засоби громадської інформації. Ключова мета роботи - підняти громадську правосвідомість щодо зміни клімату і створити можливість існування мережі, обмінної інформації і технологій зв'язку. IOAS є активною в налагодженні зв'язків з іншими Об’єднаними націями та міжурядовими органами, які залучені до роботи, пов’язаній із зміною клімату (наприклад, Програма ООН з навколишнього середовища (UNEP), Програма Розвитку ООН (UNDP), Конференція ООН з Торгівлі і Розвитку (UNCTAD), Організація ООН з Індустріального Розвитку(UNIDO), Конвенція по Біологічному Різноманіттю тощо). IOAS також відповідальна за адміністрацію і фінансове управління секретаріату, тобто управління фінансовими ресурсами і штатом; підтримання зв'язку з Об'єднаними Націями і Урядом приймаючої країни щодо адміністративних питань.

Бiологія як наука Біологія – комплексна наука, яка включає в себе багато напрямів. Ботаніка – наука про рослини; Зоологія – наука про тварин; Бактеріологія – наука про бактерії; Мікологія – наука про гриби; Ліхенологія – наука про лишайники; Вірусологія – наука про віруси; Антропологія – дисципліни, присвячені вивченню людини; Морфологія – вивчає зовнішню будову та форму організмів; Анатомія вивчає внутрішню будову та форму організмів; Фізіологія – наука про функції живих організмів та їх частин; Молекулярна біологія, біохімія та біофізика – дисципліни, які вивчають молекулярний рівень організації життя; Цитологія – наука про клітини; Гістологія – наука про тканини; Біологія розвитку – наука, яка вивчає закономірності індивідуального розвитку; Генетика – наука про спадковість і мінливість; Екологія – наука, яка вивчає спосіб життя організмів та їх взаємодію з навколишнім середовищем; Еволюційне вчення – розділ біології, присвячений дослідженню закономірностей історичного розвитку живого; Систематика – наука, основним завданням якої є класифікація живих істот; Палеонтологія – наука, яка досліджує рештки викопних організмів. Під час вивчення біології Ви зустрічатиметесь з усіма переліченими науками і таким чином їх буде легше запам’ятати. Наука, основним завданням якої є класифікація живих істот, це: морфологія анатомія систематика мікологія Морфологія та анатомія вивчають будову живих істот, а мікологія досліджує гриби. Предмет вивчення ліхенології – це: бактерії лишайники гриби рослини Бактерії – це предмет вивчення бактеріології (відділу мікробіології), гриби вивчає мікологія, а рослини – ботаніка. ​