Результати пошуку

Урбанізація – характерний процес нашого часу, обумовлений швидким збільшенням чисельності населення і числа міст, різким зростанням ролі великих міст, формуванням міських агломерацій і міського способу життя. Урбанізація створює специфічне середовище існування людини, яке відрізняється якісно новим поєднанням виробничих, соціально-побутових і екологічних умов. За деякими оцінками, у світі протягом одного тижня до міст переселяється більше мільйона чоловік. Особливо інтенсивно протікають процеси урбанізації в країнах, що розвиваються. До 2030 року практично все населення світу буде жити в селищах міського типу. Причиною урбанізації є соціально-економічні фактори. Поряд з позитивним впливом на життя міського населення, який визначається централізованими комунікаціями обслуговування, з ним поєднуються і негативні явища – забруднення середовища продуктами згорання при роботі теплоелектроцентралей, вібрація, зростання шуму. З ростом міст ускладнюється і їх промислово-господарський комплекс, що призводить до забруднення міського середовища відходами виробництва. Ступінь впливу міського середовища на здоров’я міських жителів безпосередньо пов’язаний з величиною міста, оскільки по мірі її зростання міське господарство ускладнюється – збільшується число вузлів опалення і водопостачання, розширюється міський транспорт та інші галузі обслуговування населення. Однією з найбільш важливих характеристик міського середовища, що обумовлюють його специфіку є мікроклімат міста, стан якого визначається головним чином ступенем його забруднення. Саме воно впливає на загальну освітленість, кількість поступаючої сонячної і ультрафіолетової радіації, іонізуюче випромінювання, вологість і кількість опадів, а також на частоту утворення туманів. Деякі з елементів мікроклімату міста спричиняють прямий вплив на здоров’я людини, інші – опосередкований, сприяючи формуванню якісно нових явищ (смог, стійке забруднення повітря), які потім починають виступати як самостійні фактори екологічного впливу. Одним з видів впливу міського мікроклімату на організм людини – температурний режим повітря. Значне підвищення середніх добових температур в центральних частинах міст виникає за рахунок накопичення в повітрі аерозолів, які перешкоджають нічному випромінюванню, активній акумуляції тепла кам’яними спорудами, пониженій в багатьох випадках вологості і за рахунок теплових виділень промислових об’єктів і транспорту. В цілому теплова енергія, що виділяється великим містом, досить велика і складає 3-5% об’єму енергії, яка отримується від Сонця. Часто в літній час в містах утворюються справжні “острови спеки”. Багато дослідників вважають, що з їх утворенням може співпадати підвищення загальної смертності населення. В атмосфері міста кількість ядер конденсації приблизно в 10 разів, а газових забруднювачів в 5-25 разів більше, ніж в сільській місцевості. Крім безпосереднього впливу різних забруднювачів, включаючи аерозолі, на здоров’я людей, вони істотно змінюють мікроклімат міст внаслідок зниження інсоляції, загальної освітленості і особливо інтенсивності ультрафіолетової радіації. Величина ультрафіолетової радіації в містах зменшується через задимленість в середньому на 15-20% (взимку – на 30, влітку – на 5%), а в містах з металургійними підприємствами її втрати зростають до 35%. Тривалість сонячного освітлення скорочується на 5-15%. Денне освітлення змінюється вечірнім на 30 хв. раніше, ніж в сільській місцевості. Зменшення величини сонячної радіації негативно впливає на фізіологічний стан людей, підвищуючи втому, зорове напруження, роздратованість. Світловий голод підвищує D- авітаміноз і зменшує стійкість до простудних і інфекційних захворювань, погіршує обмін речовин, самопочуття і настрій, знижує працездатність. Чим більше місто, тим більше зростає розсіювання ультрафіолетових променів і значна частина людей не отримує необхідної кількості ультрафіолетового опромінення. Із зменшенням кількості ультрафіолетової радіації зростає бактеріальна забрудненість повітря. Зменшений приток сонячного світла сповільнює процес фотосинтезу зеленими насадженнями і виділення ними кисню. У хворих хронічною пневмонією в мокроті найчастіше виявляється стафілококова і стрептококова флора. Через більш високу температуру в містах знижується відносна вологість повітря взимку на 2 і влітку на 8%. Наявність в атмосфері великої кількості забруднювачів сприяє збільшенню хмарності і кількості опадів на 5-10%, а також числа днів з туманом взимку на 100 і влітку на 30%. В зв’язку з більш високими температурами атмосферний тиск в місті нижчий, ніж на оточуючій його території. Швидкість вітру в ньому в порівнянні з сільською місцевістю також знижується на 20-30%. Безвітряних днів в містах на 5-20% більше, ніж за їх межами. Ослаблення вітрової вентиляції створює умови для стійкої забрудненості міського повітря. Водоносні горизонти під містами сильно виснажені в результаті безперервних відкачувань свердловинами і колодязями та, крім того, забруднені на значну глибину. Жителі великих міст вже давно п’ють воду набагато гіршої якості, ніж у селах. Останнім часом у СНД , зокрема в Україні, в більшості таких міст якість питної води не відповідає санітарним нормам (немає можливості як слід очищати величезні об’єми води за браком відповідних технологій та коштів). Забруднення води є причиною багатьох захворювань. Найбільшу небезпеку розповсюдження через воду становлять такі інфекції, як холера, дизентерія, черевний тиф, сибірська виразка, гепатит, туберкульоз. Якість грунту в містах, ураховуючи і приміську зелену зону, постійно погіршується. Грунти урбанізованих територій піддаються тим же шкідливим впливам, що й міські повітря і гідросфера, хоча грунт і володіє певною можливістю біологічного самоочищення – розщеплює і мінералізує відходи, що в нього потрапили. Грунти великих міст мають підвищену кислотність, містять мало поживних речовин, переущільнені, витоптані. До погіршення механічного складу і властивостей грунту веде забруднення побутовими і промисловими відходами, вуличним сміттям. Значний вплив на грунтові процеси спричиняють загазованість і запиленість міст. Важливою проблемою є шумове забруднення міського середовища. Оскільки джерелами шуму є різні промислові підприємства, транспорт, різні установи сфери обслуговування і сама життєдіяльність населення, найбільша його інтенсивність характерна для міст, а всередині них ступінь його виявлення вар’ює в залежності від географії і сили джерел шуму. До умов специфічності середовища сучасного міста відноситься біологічна дія електромагнітного поля (ЕМП), яке створюється різними радіо- і телепередавачами, електрифікованими транспортними лініями і лініями електропередач. У зв’язку з тим, що ЕМП в тому чи іншому ступені впливають на всі функції організму людини, встановлені гранично допустимі рівні електромагнітної енергії для різних діапазонів хвиль і введені санітарно-захисні зони від дії ЕМП в населених пунктах. Джерелом вібрації у містах є автотранспорт, різні працюючі механізми, метрополітен неглибокого залягання. Актуальною проблемою міста є утилізація твердих побутових відходів. Накопичення відходів та нечистот – джерело інфекції та виплоджування комах і гризунів – переносників інфекцій. Кількість твердих побутових відходів залежить від багатьох характеристик міста. Вважається, що в середньому на одного жителя за рік накопичується 250 кг сміття (США – 715 кг, в Швеції – 480 кг, Москві – 270 кг). У житловому фонді міст та селищ міського типу України щорічно накопичується близько 40 млн. куб. м сміття, яке знешкоджується на 655 міських звалищах та 4 сміттєспалювальних. Регулярне видалення відходів та сміття – основна вимога гігієни населеного пункту. Всі тверді відходи вивозяться спеціалізованим транспортом в спеціально відведені місця для знезараження і утилізації три рази на тиждень, а у великих місцях – щоденно. В Україні практикується планово-регулярне вивезення сміття тобто його вивозять в певні строки незалежно від накопичення. Вивезення вмісту контейнерів з сміттям на спеціальні полігони (сміттєзвалища) екологічно і економічно невигідно. Наприклад, в Москві територія таких звалищ займає 108 га. Щорічно в Росії під полігони для зберігання і подальшої мінералізації сміття щорічно відчужується 10 тис. га придатних для сільськогосподарських потреб земель. Найбільш ефективним методом утилізації побутових відходів є механізовані методи переробки на спеціальних заводах. Для міста з населенням 300 тис. жителів достатньо сміттєпереробної станції з продуктивністю 25-30 тис. тонн за рік. Ефективним методом утилізації сміття є його спалювання. В Україні лише 12% твердих побутових відходів знешкоджується на сміттєспалювальних заводах (в м. Києві, Дніпропетровську, Харкові і Севастополі). Велике навантаження цих підприємств і відсутність попереднього сортування відходів призводить до значних порушень технологічного режиму. В поєднані з недостатньо ефективними системами очистки димових газів це створює умови для забруднення повітря, в тому числі високотоксичними і канцерогенними речовинами. Певні проблеми існують і з утилізацією та захороненням золи і шлаків сміттєспалювального виробництва. Концентрація промислових підприємств у великих і малих містах створює ще одну проблему - накопичення промислових відходів. У розвинених країнах на 1 жителя утворюється 400-600 кг промислових відходів, а з урахуванням відходів найкрупніших галузей це показник становить 4-6 тонн. Високими є і темпи приросту об’ємів відходів на душу населення. Цей показник для промислових відходів складає 4-6 % на рік. Як екологічно небезпечний чинник, промислові відходи є одним з найбільш значних факторів забруднення навколишнього середовища. Розміщення промислових відходів потребує вилучення значних площ землі, а транспортування і зберігання їх стає важким тягарем для підприємств і народного господарства. Основними джерелами промислових відходів в Україні є: сталеплавильне виробництво, виробництво мінеральних добрив, титано-магнієве виробництво, енергетика, глиноземні шлами, гальванічні виробництва, коксохімічне виробництво та залізо- і марганцеворудне виробництво. Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація та низький технологічний рівень промисловості України висунули її в число країн з мало не найбільшим абсолютним обсягом утворення і накопичення промислових відходів. Щороку в поверхневих сховищах складується понад 1,5 млрд. тонн твердих відходів. Загальний обсяг їх накопичення на території України за мінімальними оцінками досягає 23-25 млрд. тонн, з них приблизно 2 % відносяться до категорії високо токсичних. Площа земель, зайнята відходами, становить близько 130 тис.га. На квадратний кілометр площі їх припадає понад 41 тисяча тонн, а на одного жителя – 480 тонн. На території України знаходиться 2754 полігони, з загальним об’ємом близько 2500 млн. куб.м для зберігання промислових відходів. 63% цих полігонів з різних причин не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам (ненадійна гідроізоляція, не дотримується санітарно-захисна зона, відсутні належні шляхи під’їзду). Багато полігонів відбудовані з відхиленнями від проекту. В Україні зберігається знешкодженими близько 180 тис. відпрацьованих ртутних ламп; гальванічні шлами в значних обсягах потрапляють у каналізаційні стоки; до сих пір не винайдена технологія зберігання радіоактивних відходів, яка б гарантувала їх повну безпеку; відсутні спеціалізовані заводи з переробки токсичних промислових відходів; загалом утилізується не більше третини загальної кількості відходів, при цьому частка вторинної сировини в загальному споживанні ресурсів в Україні не досягає і 20 %. Аналіз матеріалів санітарно-епідеміологічної служби свідчить не тільки про майже суцільне порушення норм та санітарних правил на сховищах підприємств, де зберігаються токсичні відходи, але також про відсутність на місцях нормативно-технічної документації і, в результаті, конкретних рекомендацій щодо поводження з токсичними відходами. Не існує також даних щодо стану середовища і ризику для здоров’я населення в районах сховищ, а звідси і відсутні заходи щодо попередження токсичної дії відходів. Висока щільність людей в містах, обумовлюючи емоційний стрес, спричиняє поряд з іншими факторами вплив на серцево-судинні захворювання, хвороби нервової системи та інші патологічні стани. Висока концентрація людей в місті є передумовою виникнення епідемій грипу та інших інфекційних захворювань. Помилки в міському плануванні можуть викликати явище під назвою “туга нових міст” – підвищення захворюваності жителів нових міських районів, де умови середовища життя об’єктивно начебто набагато кращі, ніж ті, в яких жили переселені люди раніше. “Туга нових міст” найчастіше пов’язана з багатоповерховим будівництвом, відсутністю колишніх тісних контактів між жителями, відривом від звичайного соціально-психологічного середовища. Це явище можна назвати ще своєрідною ностальгією по звичним умовам існування. Чи є шляхи охорони міського середовища від локального забруднення ? Так вони є і їх багато. Перш за все, це перехід на безвідходні і маловідходні технології. Вони включають в себе комплекс заходів по зниженню втрат при виробництві сировини, палива і енергії, максимальні ефективність і економічність Їх застосування; повторне використання відходів в даному чи іншому технічному процесі або безпечне повернення їх в навколишнє середовище. Створення таких технологій пов’язане з розробкою принципово нових засобів виробництва, повною перебудовою традиційної технології і т.п. Одним з основних напрямів в розвитку безвідходної і маловідходної технологій є утилізація викидів, комплексне використання сировини і матеріалів, створення виробництва з замкненим циклом, без викидів в атмосферу та скидання стічних вод особливо шкідливих речовин. Для очистки викидів споруджуються різні очисні споруди – фільтри-уловлювачі для газоподібних речовин і пилу. Багато з пристроїв для очищення викидів від токсичних газів, засновані на абсорбційному чи адсорбційному принципі. Якби всі хімічні підприємства збирали відходи виробництва, одержали б багато тисяч тонн таких цінних речовин, як азотна і сірчана кислоти, сірчаний ангідрид, фтор і багато інших. Деяких побічних продуктів (наприклад, сірки) можна зібрати стільки, що не треба було б їх видобувати в рудниках. У виробництві кольорових металів, наприклад, використовується в середньому 1% руди, все інше йде у відходи. До ефективних заходів оздоровлення повітряного басейну належать винесення виробництв з найбільш шкідливими викидами за межі міст, ліквідація дрібних котелень і створення централізованих котелень з високими трубами, широке використання газового, низькосірчистого і малозольного видів палива. У містобудівництві планування проводять з використанням моделювання атмосферної дифузії, забруднень повітря і повітряних течій в аеродинамічних трубах, що дозволить оптимально розмістити житлові будинки від джерел забруднення. Для зменшення впливу вихлопних газів від автомобілів вживається багато заходів. В 1960-роки в США на автомобілях установили пристрої, які знижують викид шкідливих речовин. Щоб відфільтрувати шідливі речовини, сьогодні широко використовують газові нейтралізатори, при яких двигун не повинен працювати на етильованому бензині.Але зростання числа автомашин по всьому світу та обмежене використання нейтралізаторів в країнах, що розвиваються, агльмують виреішення цієї проблеми. Мережа державної екологічної служби повинна відстежувати і приводити кількість викидів шкідливих речовин з вихлопними газами у відповідність з нормами. Якщо говорити про Україну, то це, по-перше, часто-густо робиться формально,суто візуально. На вимогу екологів такими нейтралізаторами обладнано всі автомобілі іноземних марок. Та наш етильований бензин їх просто виводить з ладу. І тоді вони висять під днищами іномарок лише про людське око. По-друге, наші норми застарілі. Якщо вся Європа перейшла на обмеження викидів ще після першої світової війни, а тотально – після другої, якщо, скажімо вміст СО в Європі не може становити вище 1,6%, а в Америці взаглі 1%, то за нашим Держстандартом 17.2.03.87 вміст СО допускається аж у 3%. До речі, у нас створено вітчизняний бензиновий каталізатор-перетворювач «Титан».Він зменшує викиди отрути в 1,5-3 рази, економить від 10до26% палива, збільшує потужність двигуна до 15%, тобто виконує триєдине завдання. Відкриття отримало високу оцінку, прийняте рішення 2003 року обладанати всі автомобілі в Україні каталізаторами «Титан», три заводи освоїли випуск продукції. Та тільки до сих пір доленосне рішення пробуксовує. Повільна їзда – ще один спосіб скоротити викиди вихлопних газів. В деяких країнах, коли рівень забруднення стає дуже високим, від водіїв вимагається знизити швидкість або навіть взагалі забороняється їздити. Багато міст, у тому числі Афіни і Рим, прийняли заходи, щоб обмежувати рух при певних умовах. У деяких містах, щоб скоротити вуличний рух, знижені ціни на проїзд в автобусі. В інших – водіям, які за символічну плату залишають машину на стоянці, їздити на автобусі дозволяється безкоштовно. Є міста, де цілі дорожні смуги відведені виключно для автобусів і таксі, щоб дати цим видам транспорту більше свободи руху. В Нідерландах активно пропагується як зручний вид транспорту – велосипед. В декількох німецьких містах велосипедистам дозволяється їхати по вулиці з односторннім рухом в протилежному напрямі. Перспективним напрямом є розробка екологічно чистих видів автомобільного транспорту. Запропоновані електромобілі, автомобілі на сонячних батареях, на водневому топливі та ін. Більшість з них ще недосконалі та досить дорогі. Дослідження продовжуються, і очікується подальший прогрес. Ефективним заходом природного очищення повітря в місцях його забруднення є зелені насадження. Кілька переконливих фактів. Один гектар міських зелених насаджень поглинає за 1 год 8 кг вуглекислого газу, тобто стільки, скільки його виділяє за той самий час 200 чоловік. За підрахунками, 1 га 20-річних соснових насаджень (при щорічному прирості деревини 5 куб.м) поглинає за рік 9,35 тонн вуглекислого газу і виділяє 7,25 тонн кисню. Ще ефективніші дубові насадження: в них за рік на 1 га поглинається 18 тонн вуглекислого газу і виділяється 13,.98 тонн кисню (Медина, 1977). Листя багатьох дерев і кущів поглинає деякі гази, на них осідає 70% пилу і аерозолів. При забрудненні повітря випарами бензину, гасу та інших легкозаймистих речовин краще висаджувати березу карельську, вербу плакучу, клен гостролистий, дуб зимовий – вони зменшують окислюваність повітря. А такі рослини, як тополя пірамідальна, слива декоративна, айва, навпаки, підвищують окислюваність повітря. Айва ефективна в районах із задимленим повітрям. Там же будуть корисними насадження білої акації, тополі канадської, шовковиці білої та ін. Для оцінки стану атмосфери проводиться контроль забруднення. Одиницями вимірювання є одиниці концентрації домішок, які містяться у повітрі. В основному визначають вагову концентрацію в міліграмах на кубічний метр. Основним критерієм якості повітря є гранично допустима концентрація (ГДК) домішок в атмосфері – максимальна концентрація домішок, яка при періодичному впливі або впродовж тривалого часу не спричиняє шкідливого впливу на людину і навколишнє середовище в цілому. ВООЗ установила чотири рівня забруднення повітря: відсутність впливу; подразнення; хронічні захворювання; гострі захворювання. При встановленні ГДК приймають самий низький рівень забруднення. Гранично-допустимий викид в атмосферу (ГДВ) – науково-технічний норматив, який встановлюється з умови, що вміст забруднюючих речовин в приземному шарі повітря від джерела або їх сукупності не перевищував нормативів якості повітря для населення, а також для рослинного і тваринного світу. Прогноз забруднення атмосфери здійснюється з метою визначення очікуваного рівня забруднення повітря. Для цього використовують результати теоретичних і експериментальних досліджень закономірностей розповсюдження домішок від різних джерел в залежності від метеорологічних факторів. Для отримання інформації про стан повітряного басейну створена мережа пунктів і станцій контролю.. Регулярно проводиться інвентаризація викидів – облік основних джерел забруднення атмосфери, кількості і складу викидів. Для визначення і реєстрації концентрації окремих домішок, які містяться в атмосферному повітрі використовують автоматичні газоаналізатори. Вони дозволяють отримувати безперервні за часом характеристики забруднення повітря і виявляти максимальні концентрації, які не фіксуються при періодичних відбирання проб повітря. Надійним способом очищення питної води від збудників вище перелічених інфекцій є хлорування. В більшості європейських міст застосовується для знезараження води озон. Обидва способи мають свої переваги і свої недоліки. При організації водопостачання міст необхідно передбачити створення надійних охоронних зон водозаборів, водосховищ зменшення їх забруднення промисловими викидами за рахунок використання фільтрів очищення стічних вод, застосування оборотного водопостачання. Можна успішно вирішувати і екологічні проблеми пов’язані з утилізацією побутових відходів. В деяких країнах тверді побутові відходи розглядають як комплексну сировину і тому вони не спалюються. Підраховано, що до їх складу входить 20-40% макулатури, 2-3% чорних і кольорових металів, 25-40% харчових відходів, 1-5% пластмас, 4-6% скла, 4-6% текстилю. Так, Італійська фірма “Сарайн Чекіні” з 1800 тон сміття щоденно повертає суспільству 50 тон чорних металів і 25 тон паперових волокон (що рівноцінно врятуванню 400 тис. дерев). З харчових відходів там виготовляють гранульоване органічне добриво, а з пластиків – полімерну плівку. В Японії залізнодорожні білети і білети на метрополітен перероблюються на туалетний папір і картонні коробки. З 5 тонн білетів отримується, наприклад, 9 тисяч 130-метрових рулонів туалетного паперу. Завдяки спеціальному методу терморозчинення старих автомобільних покришок, з 1 тонни резини отримається 600 кг нафти, і 300 кг попутного газу. Сажа – це наповнювач для пластмас, газ – топливо, а з нафти можна виробити приблизно 200 літрів бензину, 200 літрів солярки і 200 літрів мазуту. Рентабельність при цьому складає більш 50%. . Американська фірма “Nike” приймає старі, поношені кроссовки і виготовляє з них резинові покриття для бігових доріжок і тенісних кортів. В Японії налагоджено спосіб переробки пластмас в бензин, газ чи дизельне топливо. Одним з раціональних методів знезараження і утилізації побутових відходів є їх біотермічна переробка на компост, який потім використовується як біотопливо в захищеному грунті та як органічне топливо на полях. Як добриво можна використовувати і термічно висушений осадок міських стічних вод. В деяких країнах на міських звалищах обладнані спеціальні установки по отриманню і використанню біогазу, який утворюється у відходах в результаті мікробіологічних процесів. Проблему промислових відходів слід розглядати як сукупність екологічної та ресурсної складових. Підгрунтям для прийняття рішення має бути техніко-економічний аналіз проблеми. Екологічний напрям має передбачати насамперед проведення детального моніторингу та класифікації відходів, визначення ступеня їх токсичності та впливу на навколишнє середовище. Відповідно до цього й розробляти технології складування й зберігання відходів, оцінювати можливості їх знешкодження та нейтралізації. Для аналізу екологічної небезпеки доцільно використати узагальнюючий показник, наприклад, коефіцієнт екологічної небезпеки, який ураховує клас небезпечності та умови розміщення – наявність спеціально обладнаних площ, контейнерів для складування тощо. Ресурсний напрям передбачає оцінку відходів саме як джерела сировини: тобто йдеться мова про визначення вмісту цінних компонентів у конкретних відходах, порівняння можливих технологій їх вилучення та кошторисів переробки та доставки. Для цього треба мати систематизовану інформацію щодо наявності й передбачуваного утворення відходів та знати чи є попит у такій сировині і в яких конкретно підприємств у регіоні. Тобто, необхідно створити кваліфіковану базу даних споживачів цих відходів. Технічний напрям аналізу пердбачає створення баз даних щодо ефективних маловідхідних та екологічно чистих технологій по галузях, технологій утилізації та знешкодження відходів, впровадження інформаційної системи їх обліку та використання. Вирішенню багатьох екологічних проблем може сприяти широке використання підземного простору для розміщення об’єктів міського будівництва. З освоєнням підземного простору підвищується ефективність використання земель, покращуються санітарно-гігієнічні умови. Загострення проблем раціонального планування структури міст та розвиток ландшафтної архітектури призвело до виникнення нового напрямку в екології – біоурбаністики або аркології. Це екологічна архітектура, яка займається питаннями забудови міст з максимальним урахуванням екологічних факторів, збереженням і розширенням зелених зон, оптимізації умов праці і проживання міського населення. В основні завдання аркології входить: максимально ураховувати екологічні і соціологічно-екологічні потреби конкретної людини від його народження до глибокої старості; наблизити людей до природи (створення поблизу житлових масивів зелених зон відпочинку; позбавлення їх від монотонності міського простору (будівництво будинків різної конфігурації, забарвлення та ін); правильне розподілення населення по площі (не більше 100 чоловік на 1 га, будівництво мікрорайонів на 30 тис. чоловік з співвідношенням мало – і багатоповерхового будівництва в пропорції 7:3); збереження не менше 50 % простору населеного міста для зелених насаджень; ізолювання населення від трас руху транспорту; створення умов для спілкування між людьми та ін. Таким чином, урбоекосистема - дуже складна система, в якій біологічні процеси, індустріально-технічні і соціальні умови повинні розвиватися без протиріч одне до одного, і в цілому забезпечувати оптимальні умови життя людині. Зрозуміло, що самі по собі ці умови не створюються. Потрібні зусилля, розумне і дальновидне відношення до екологічних проблем міського середовища.

​ Перелік основних нормативно-правових актів у сфері екологічного законодавства (перелік не є вичерпним та змінюється з розвитком системи екологічного законодавства, інші нормативно-законодавчі акти див. на офіційних сайтах Верховної ради України, Міністерства екології та природних ресурсів України) Закони України •Конституція України •Про охорону навколишнього природного середовища •Про відходи •Про управління відходами •Кодекс України "Про надра" •Бюджетний кодекс України •Земельний кодекс України •Лісовий кодекс України •Водний кодекс України •Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року •Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення •Про ветеринарну медицину •Про пестициди і агрохімікати •Про поводження з радіоактивними відходами •Про охорону атмосферного повітря •Про природно-заповідний фонд України •Про мисливське господарство та полювання •Про тваринний світ •Про рослинний світ •Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності •Про внесення зміни до статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) •Про оцінку впливу на довкілля •Про стратегічну екологічну оцінку •Про доступ до публічної інформації •Про звернення громадян •Про державну службу •Про очищення влади •Про запобігання корупції​ •Кримінальний кодекс України Укази Президента Указ №111/2021 Про Рішення ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року "Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації" Постанови Верховної Ради України Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки Орхуська Конвенція Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України Постанова від 10.05.2022 №575 Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд Постанова від 14.08.2019 № 827"Деякі питання здійснення державного моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря" Постанова від 14 вересня 2020 року № 824 "Про внесення змін у додатки 2 і 3 до Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля" Постанова від 16 грудня 2020 року №1272 "Про затвердження Порядку здійснення моніторингу наслідків виконання документа державного планування для довкілля, у тому числі для здоров’я населення" Постанова від 13.12.2017 № 1026"Про затвердження Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля та фінансування оцінки впливу на довкілля та Порядку ведення Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля" Постанова від 13.12.2017 № 1010"Про затвердження критеріїв визначення планованої діяльності, яка не підлягає оцінці впливу на довкілля, та критеріїв визначення розширень і змін діяльності та об’єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля" Постанова від 13.12.2017 № 989"Про затвердження Порядку проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля" Розпорядження від 03.01.2013 № 22-р "Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми поводження з відходами на 2013-2020 роки" Постанова від 07.11.2012 № 1030 "Про розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, а також за знищення чи погіршення середовища їх перебування (зростання) " Постанова від 23.05.2007 № 761 "Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів" Постанова від 16.05.2007 №733 "Про затвердження Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок" Постанова від 13.07.2000 № 1120 "Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями безпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів" Постанова від 03.08.1998 № 1216 "Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів" Постанова від 31.08.1998 № 1360 "Про затвердження порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів " Постанова від 07.05.1998 № 634 "Про затвердження Положення про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища" Постанова від 30.03.1998 №391 "Про затвердження Положення про державну систему моніторингу довкілля" Постанова від 17.09.1996 № 1147 "Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів" Постанова від 27.07.1995 № 555 "Про затвердження Санітарних правил в лісах України" Постанова від 10.08.1992 №459 "Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення" Накази Міністерства екології та природних ресурсів України Наказ від 14.01.1999 № 12 "Про затвердження Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів" Наказ від 17.02.1999 № 41 "Про затвердження форми реєстрової карти об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів та Інструкції щодо її складання" Наказ від 26.05.99 №116 "Про затвердження Інструкції щодо застосування порядку встановлення лімітів використання диких тварин, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення" Наказ від 03.09.2020 № 117 «Про затвердження Розміру плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля» Наказ від 30.05.2018 № 182 «Про затвердження Розміру плати за проведення громадського обговорення в процесі здійснення оцінки впливу на довкілля» Наказ від 10.08.2018 № 296 «Про затвердження Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування» Наказ від 18.07.2019 №260 «Про внесення змін до Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування» Наказ від 29.12.2018 № 465 «Зміни до Методичних рекомендацій із здійснення стратегічної екологічної оцінки документів державного планування»

СЛОВНИК ДЕЯКИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ Аварія ядерного реактора – пошкодження ядерного реактора, в результаті чого наступає неконтрольоване забруднення повітря, грунту і води радіоактивними ізотопами. Адсорбція – вбирання будь-якої речовини з газоподібного середовища або розчину поверхневим шаром рідини або твердого тіла, відбувається під дією молекулярних сил поверхні речовин. Алергія – форма імунологічної відповіді, яка вивявляється в підвищеній чутливості організму до різних антигенів (алергенів) Альбедо Землі – відношення сонячної радіації, яка відбивається Землею (з її атмосферою) в світовий простір, до сонячної радіації, яка поступила на межу атмосфери. Антигени – речовини, які організмом сприймаються як чужорідні і викликають специфічну імунну відповідь Антиоксидант – сполука, що знижує активність оксилювальних процесів у клітині Антропогенне навантаження – міра прямого і непрямого впливу діяльності людини на природу в цілому або на її окремі компоненти. Антропогенне навантаження – міра прямого і непрямого впливу діяльності людини на природу в цілому або на її окремі компоненти. Антропогенний ландшафт – ландшафт, змінений і перетворений діяльністю людини, з агроценозами, житловими, технічними і транспортними спорудами. Антропогенний ландшафт – ландшафт, змінений і перетворений діяльністю людини, з агроценозами, житловими, технічними і транспортними спорудами. Апобіосфера – високі шари атмосфери (за 60-80 км над Землею), куди ніколи, навіть випадково, не піднімаються живі організми, а біогенні речовини – заносяться лише в дуже незначних кількостях Артебіосфера – простір людської експансії в навколоземному космосі. А. вкл. штучні супутники Землі, пілотовані і автоматичні літальні апарати. Архітектурна екологія – екологія внутрішнього середовища помешкань. Баубіологія – вплив архітектурного оточення на стан здоров’я людини і застосування екологічних знань при будівництві нових будинків та створення нових робочих місць. Баубіологія – наука про вплив архітектурного оточення на стан здоров’я людини і застосування екологічних знань при будівництві нових будинків та створення нових робочих місць. Біоакумуляція – накопичення речовин (техногенних забруднювачів) в організмах зростаючих трофічних рівнів Біоакумуляція – накопичення речовин (техногенних забруднювачів) в організмах зростаючих трофічних рівнів Біогенна речовина – речовина, що її виробляють живі організми Біогенні елемети – хімічні елементи, які необхідні для синтеза органічних сполук автотрофними організмами. Біогеохімічний цикл – кругообіг хімічних елементів з неорганічних сполук через рослинні і тваринні організми (органічні речовини) знову у вихідний стан Біоиндикатори – високочутливі живі організми, які мають хорошу адаптацію і багатоманіття фізіологічнихвластивостей, відображають будь-які зміни природного фону і діють як ’’рання попереджуюча система”. Біокібернетика – розділ кібернетики, який займається дослідженням способів передачі і переробки інформації і управління як в окремих організмах, так і у великих екологічних системах. Біологічні ритми – циклічні коливання біологічних процесів і явищ Біом – сукупність видів рослин і тварин, які складають живе населення певного району. До нього близький термін біота (див.), який застосовується до більш великих ділянок поверхні Землі. Біомаса – сукупність організмів в популяції або в біогеоценозі в момент спостереження. Характеризується ваговими одиницями. Розрізняють фітомасу і зоомасу. Біорізноманіття – 1) варіабельність живих організмів на всіх рівнях організації: генетичному, видовому і більш високих таксономічних, включаючи різноманіття місцеіснувань і екосистем (ландшафтів); 2) велика кількість видів живих організмів. Біота – історично складена сукупність рослин і тварин, об’єднаних загальною областю поширення. Біотичний потенціал – внутрішньовластива популяційна здатність до збільшення чисельності при стабільному віковому складі і оптимальних умовах середовища Благополуччя екологічне – нормальне відтворення основних ланок екологічної системи Благополуччя екологічне – нормальне відтворення основних ланок екологічної системи Виховання екологічне – основа і невід’ємна частина частина екологічної культури, процес безперервного, систематичного і цілеспрямованного підвищення рівня свідомого і бережного відношення до навколишнього середовища, організований шляхом впливу на почуття людей, їх свідомість, поглядів і уявлення. Гемобластози – загальна назва злоякісних процесів кровотворної системи Геоекологія – розділ екології, що досліджує екосистеми (геосистеми) високих ієрархічних рівнів до біосфери включно Глобальна екологія – розділ екології , який вивчає біосферу в цілому , тобто екологічну систему , яка охоплює всю земну кулю. Розробляє прогнози можливих змін біосфери під впливом діяльності людини при різних варіантах господарського розвитку. Гляціологія – наука про льодовики. Дампінг – захоронення відходів в океані і його морях. Деградація середовища – погіршення стану або руйнування навколишнього природного або антропогенного середовища, яке тягне за собою деградацію його живих (біотичних) компонентів Деградація середовища – погіршення стану або руйнування навколишнього природного або антропогенного середовища, яке тягне за собою деградацію його живих (біотичних) компонентів Дезактивація – знешкодження радіоактивного чи хмічного забруднення поверхні грунту чи предметів Демографічний вибух – динамічний ріст кількості людей, що заселяють територію даної держави або віднесений до всієї земної кулі Демографічний вибух – динамічний ріст кількості людей, що заселяють територію даної держави або віднесений до всієї земної кулі Дефоліант – речовина, що застосовується для знищення листя рослин Дефоліант – речовина, що застосовується для знищення листя рослин Дифузія в атмосфері – масообмін в атмосфері. Д.в.а. дозволяє передбачити межі розповсюдження забруднювачів в атмосфері. Доза гранично допустима – максимальна кількість шкідливого агенту, проникнення якого в організм ще не завдає йому шкоди Доза токсична – мінімальна кількість шкідливого агенту, що спричиняє помітне отруєння організму Еврибіонти – озганізми, які здатні переносити значні зміни умов навколишнього середовища. Ейкумена (ойкумена)– частина земної поверхні, заселена і використовувана людьми Екологізація навчальних дисциплін – привнесення в практику викладання різнх дисциплін елементв екологічного підходу, який орієнтує в першу чергу на дослідження і відображення відношень і взаємодії організмів і, зокрема, людини з навколишнім середовищем методами конкретної дисципліни. Екологічна безпека – стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної ситуації, виникнення небезпеки для людей Екологічна безпека – стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної ситуації, виникнення небезпеки для людей Екологічна експертиза – оцінка екологічної ефективності варіантів планових і проектних рішень і їх відповідності існуючим екологічним нормам і правилам Екологічна експертиза – оцінка екологічної ефективності варіантів планових і проектних рішень і їх відповідності існуючим екологічним нормам і правилам Екологічна катастрофа – повне порушення екологічної рівноваги в природних живих системах, яке виникає в результаті прямої чи опосередкованої людської діяльності Екологічна катастрофа – повне порушення екологічної рівноваги в природних живих системах, яке виникає в результаті прямої чи опосередкованої людської діяльності Екологічна криза – ситуація, яка виникає в екологічних системах (біогеоценозах) в результаті порушення рівноваги під впливом природних стихійних явищ або впливу антропогенних факторів Екологічна криза – ситуація, яка виникає в екологічних системах (біогеоценозах) в результаті порушення рівноваги під впливом природних стихійних явищ або впливу антропогенних факторів Екологічна культура суспільства –самостійна частина загальнолюдської культури, система національних і загальнолюдських цінностей, яка виражає і візначає характер відношень між суспільством, людиною і природою в процесі створення і освоєння матеріальних і духовних цінностей, міру і спосіб включеності людини в діяльність по стійкому підтриманню навколишнього природного середовища з метою прогресивного розвитку суспільства, ступінь відповідальнсті людини перед суспільством і суспільства перед людиною за стан природи і раціональне використання природних ресурсів. Розвиток Е.к.с. реалізуеться через систему екологічної освіти, виховання і інформування. Екологічна онкологія – розділ онкології, що вивчає вплив екологічних факторів на виникнення і розвиток пухлин Екологічна політика – комплексний підхід, що обумовлює шлях і засоби впливу суспільства на природу. Екологічна чистота продукції – ступінь відповідності споживчих властивостей продукції, що виробляється, вимогам екологічної безпеки Екологічна чистота продукції – ступінь відповідності споживчих властивостей продукції, що виробляється, вимогам екологічної безпеки Екологічних рух – громадська діяльність, напрямлена на оздоровлення навколишнього середовища. Е.р. виник як реакція на поглиблення кризових процесів в біосфері (забруднення, порушення екологічної рівноваги, зменшення здатності самовідновлення природних систем і т.д.) і націлений на захист і збереження природних основ життєзабезпечення суспільства, в т.ч. підвищення ефективності діяльності державних природоохоронних органів. Екологічні обмеження – нормативні акти розвитку і розміщення виробничих сил, в рамках яких повинно здійснюватися їх функціонування по територіям і екосистемам країни. Екологічні регламенти – кількісні обмеження діяльності людей на дотримання діючих екологічних нормативів. Екологічні регламенти – кількісні обмеженя діяльності людей на дотримання діючих екологічних нормативів. Економіка природокористування – розділ економіки, який вивчає питання екологічної оцінки природних ресурсів і такої ж оцінки збитків від забруднення середовища Екорозвиток – екологічно орієнтований соціально-економічний розвиток, при якому зростання благополуччя людей не супроводжується погіршенням середовища існування і деградацією природних систем Екотехніка – технічні заходи по охороні, відновленню і покращенню якості навколишнього середовища. Ембріотоксичний – здатний викликати пошкодження ембріона Енвайронментологія – наука про загальну раціоналізацію прирродокористування Етика екологічна – вчення про повинне у відношеннях людини, його господарської діяльності і природи. Засноване на внутрішніх самоочевидних моральних принципах. Захворюваність – поширеність хвороб серед населення і його окремих груп Зона екологічного лиха – територія, де в результаті техногенної або природної катастрофи виникла загроза екологічного ураження людей через деградацію природного середовища існування Зона екологічного лиха – територія, де в результаті техногенної або природної катастрофи виникла загроза екологічного ураження людей через деградацію природного середовища існування Імунітет – здатність організму захищати власну цілісність і біологічну індивідуальність. Один з виявів І. – несприйнятливість до інфекційних захворювань Імунологія – наука, яка вивчає захисні властивості організму Інформування екологічне (екологічна пропаганда) – розповсюдження вичерпної достовірної екологічної інформації, ідей охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів з метою формування у людей екологічної свідомості (підвищення рівня екологічної культури). Канцерогенез – процес виникнення та розвитку злоякісного новоутворення Канцерогенний – здатний викликати злоякісні пухлини Карцинома – злоякісна пухлина, що походить з епітеліальної тканини Констеляція – сукупна дія кількох факторів середовища Концентрація гранично допустима – кількість шкідливої речовин7и в навколишньому середовищі, яка практично не впливає на здоров’я людини і не спричинює несприятливих наслідків у її потомства Ксенобіотик – будь-яка чужерідна речовина для живого організму, яка може викликати порушення біотичних процесів або його загибель Ксенобіотик – будь-яка чужерідна речовина для живого організму, яка може викликати порушення біотичних процесів або його загибель Ландшафтна екологія – розділ екології, що досліджує природні (існуючі або потенціально можливі) складові ландшафту Летальний фактор – фактор, що викликає загибель Лімфатична система – сукупність судин, які збирають лімфу з тканин і органів і відводять її у венозну систему Макроекологія – наукова дисципліна, в якій на основі систематичного підходу найбільш крупні узагальнення "«ласичної екології"»об’єднані з екологією людини, наукою про навколишнє середовище і проблемами взаємовідношень людини і природи Метаболіти – продукти обміну речовин у живому організмі Метаболіти – продукти обміну речовин у живому організмі Мислення екологічне – діалектико-матеріалістичний розгляд явищ з урахуванням форм впливу людства на природу й зворотнього впливу природи на людей і їхнє господарство Моделювання екологічне – імітація екологічних явищ за допомогою лабораторних, логічних і експерименальних моделей для оцінювання їх параметрів. Моніторинг – система спостереження і контролю за станом навколишнього середовища, складається із спостереження, оцінки стану і прогнозу можлвих змін. М. Здійснює спостереження за антропогенними змінами та за малозміненою природою (для порівняння). В системі моніторингу розрізняють три рівня: санітарно-токсичний, екологічний і біосферний. Моніторинг – система спостереження і контролю за станом навколишнього середовища, складається із спостереження, оцінки стану і прогнозу можливих змін. М. Здійснює спостереження за антропогенними змінами та за малозміненою природою (для порівняння). В системі моніторингу розрізняють три рівня: санітарно-токсичний, екологічний і біосферний. Моніторинг навколишнього середовища – слідкування за станом навколишнього середовища і попередження про виникаючі кризові екологічні ситуації, які шкідливі або небезпечні для людей та інших живих організмів Мутагенез – процес виникнення мутацій; розрізняють індукований, тобто спричинений дією зовнішнього чинника, та спонтанний (самодовільний) Мутація – пошкодження гена (генів), що передаються нащадкам клітин, в яких вони виникли Навколишнє середовище (довкілля) – 1) сукупність на даний момент фізичних, хімічних, біологічних характеристик, а також соціальних факторів, здатних викликати прямий чи віддалений вплив на живі істоти і діяльність людини; 2) сукупність всіх умов, в яких існують живі організми. Навколишнє середовище (довкілля) – 1) сукупність на даний момент фізичних, хімічних, біологічних характеристик, а також соціальних факторів, здатних викликати прямий чи віддалений вплив на живі істоти і діяльність людини; 2) сукупність всіх умов, в яких існують живі організми. Ноогеніка (геотехнія) – природно-технічна дисципліна, яка розробляє принципи і методи раціонального втручання в природні процеси з метою створення оптимальних взаємовідношень між суспільством і природою Ноосфера – сфера розуму. Сучасне поняття введено В.І. Вернадським (1931) для позначення стану еволюції біосфери, який характеризується провідною роллю розумної свідомості людського суспільства в її розвитку. В епоху Н. діяльность людини не протиоречить розвитку природи. Освіта екологічна – 1) цілеcпрямований, безперервний і комплексний процес навчання і виховання громадян з метою формування у них екологічної культури, взаємодії в системі " людина- суспільство- природа " ; процес, напрямлений на формування цінносних орієнтацій і норм поведінки ( соціально цінного досвіду ) в області культурного природокористування і охорони навколишнього середовища; процес і результат засвоєння систематичних знань, умінь і навичок в області впливу на навколишнє середовище, стану навколишнього середовища і наслідків змін навколишнього середовища. Термін введений на конференції, організованій Міжнародним союзом охорони природи ( МСОП ) в 1970 р.; 2) духовне, моральне удосконалення людей шляхом розповсюдження і правильного використання екологічних знань. Освіта екологічна безперервна - реалізація екологічної освіти на протязі всього життя людини, оскільки саме воно в змозі забезпечити подолання екологічної кризи і забезпечити коеволюцію біосфери і людства. Охорона природи – система державних, громадських, адміністративно-господарських, техніко-виробничих, економічних і юридичних заходів, напрямлених на підтримання сприятливих для життя умов, раціональне використання, збереження і відтворення природних ресурсів Землі і навколоземного космічного простору в інтересах задоволення матеріальних і духовних потреб існуючих і майбутніх поколінь людей. Панбіосфера – шари атмосфери, вся гідросфера, частина літосфери, де постійно або тимчасово присутні живі організми Патогенність – здатність мікроорганізмів викликати захворювання інших організмів Патологія – розділ медицини, що досліджує патологічні утворення і процеси в організмі людини Плетобіосфера – один з термінів визначення найбільш діяльного горизонту біосфери, «плівки життя» Полютант – речовина, яка забруднює навколишнє середовище Полютант – речовина, яка забруднює навколишнє середовище Принцип збалансованого природокористування – розміщення і розвиток матеріального виробництва на певній території повинно здійснюватися у відповідності з її екологічною стійкістю по відношенню до техногенних впливів Природне середовище – вся сукупність елементів живої (біотичні фактори) і неживої (абіотичні фактори) природи Природокористування – сфера суспільно-виробничої діяльності, напрямленої на задоволення потреб людства шляхом використання природних ресурсів Просвіта екологічна – духовне, моральне удосконалення людей шляхом розповсюдження і правильного використання екологічних знань. Пухлина – патологічний надлишковий розвиток тканин, щ оскладаються з якісно перетоврених клітни організму, що втратили диференціацію Радіобіологія – наука, що вивчає дію усіх видів іонізуючих випромінювань на живі організми, їх угруповання і біосферу в цілому. Радіобіологія – наука, що вивчає дію усіх видів іонізуючих випромінювань на живі організми, їх угруповання і біосферу в цілому. Радіоекологія – розділ екології, що вивчає відношення живих організмів і біологічних систем різних рівнів до впливу іонізуючого випромінювання. Районування – процес диференціації території і інтеграції географічної оболонки Землі або її ділянок, а також природних і соціально-екологічних процесів взаємодії суспільства і природи. Рак – злоякісна пухлина, що розвивається з епіталіальної тканини. Походження терміна пов’язано, мабуть, із тим, що при цьому захворюванні спостерігається проростання пухлини в навколишні тканини тілами, що нагадують клітини раку. Розрізняють Р. альвеолярно-клітинний, гранулюючий, залозистий, великоклітинний. Рак – злоякісна пухлина, що розвивається з епіталіальної тканини. Походження терміна пов’язано, мабуть, із тим, що при цьому захворюванні спостерігається проростання пухлини в навколишні тканини тілами, що нагадують клітини раку. Розрізняють Р. альвеолярно-клітинний, гранулюючий, залозистий, великоклітинний. Режим природно-антропогенний – поєднання природних і антропогенних факторів, що створює нові екологічні умови існування живих оранізмів та їх угруповань Резерват – загальна назва територій усіх типів, що охороняются. Резистентність – стійкість організму до впливу різноманітних факторів Рекреація – відновлення здоров’я та працездатності людей за рахунок відпочинку на природі Рекреація – відновлення здоров’я та працездатності людей за рахунок відпочинку на природі Рециклінг – можливо повне повернення використаних речовин і матеріалів в циклічних виробничих процесах для повторного використання Рециклінг – можливо повне повернення використаних речовин і матеріалів в циклічних виробничих процесах для повторного використання Рівень забруднення – ступінь забруднення навколишнього середовища Рівні біологічної організації – основні, взаємообумовлені типи біологічних систем, які відрізняються за принципами організації (молекулярний, клітинний, організменний, популяційно-видовий, біоценотично-біосферний) Саркома – злоякісна пухлина, що походить із сполучної тканини Система екологічної освіти – достатня для реалізації цілей і задач безперервної екологічної освіти сукупність необхідних і взаємодіючих організаційних форм, що включає інфраструктуру екологічної освіти, кадрове забезпечення, нормативно - правове регулювання, науково- методичне забезпечення і економічну складову. Скринінг – оцінка і контроль потенційно шкідливих ефектів, які можуть бути викликані промисловими (особливо енергетичними) відходами Скринінг – оцінка і контроль потенційно шкідливих ефектів, які можуть бути викликані промисловими (особливо енергетичними) відходами Словник деяких екологічних термінів Созологія – наука про причини і наслідки антропогенних змін в біосфері Стація – 1) місця існування особин, сім’ї або виду тварин. Може збігатись з середовищем біоценозу, фітоценозу; 2) місце існування популяції; 3) частина біотопу з певними вузькими умовами життя. Наприклад, вологі, мокрі, свіжі або сухі заплавні луки Стенобіонти – організми, які переносять незначні коливання умов середовища Стійкий розвиток – такий розвиток суспільства, при якому покращуються умови життя людини, а вплив на навколишнє середовище залишається в межах господарської ємкості біосфери, так що не руйнується природа основа функціонування людства. Стратегія екологічної освіти – система пріорітетних цілей, ідей, принципів, яка складає основу державної політики в області екологічної освіти і визначаюча основні напрями її реалізації, екологізації способу життя і формування екологічної культури суспільства. Тератогенний – здатний викликати розвиток спотворень органів або частин тіла у ембріона і, відповідно, у новонародженого організму Техногенна екосистема – функціональна система живих організмів і середовища, що виникла або значно змінилася під впливом техногенних факторів Техногенні зміни – зміни екосистем, викликані засобами індустрії, так чи інакше пов’язані з розвитком промисловості: забруднення повітря, води й грунту, відходи виробництва, утворення незвичайних грунтових поверхонь, первинних екотопів (териконів, кар’єрів, відвалів порожніх порід, різних насипів тощо). Мають характер первинних сукцесій та депресивно-демутаційних змін Техносфера – 1) частина біосфери, охоплена впливом технічних засобів і споруд; 2) сучасний етап еволюції біосфери, на якому в її зміні велику роль відіграє науково-технічний прогрес людства Техносфера – штучно перетворений простір планети, який знаходиться під впливом продуктів діяльності людини Токсиканти – отруюючі речовини Токсиканти – отруюючі речовини Токсичність – отруйність Токсобність – ступінь забруднення водойми токсичними речовинами Токсобність – ступінь забруднення водойми токсичними речовинами Толерантність – здатність організму витримувати відхилення факторів середовища від оптимальних Трансформація антропогенна – зміни під впливом антропогенних факторів Трансформація антропогенна – зміни під впливом антропогенних факторів Урбоекосистема – нестійка природно-антропогенна система, яка склалася на урбанізованій території з архітектурно-будівельних об’єктів і різко змінених екосистем Фенологія – наука про сезонні явища в природі, строки їх настання та причини, які визначають ці строки Фіторемедіація – новий метод очищення навколишнього середовища, який пов’язаний з висаджуванням в зонах забруднення рослин – гіперакумуляторів важких металів Фонове забруднення атмосфери – забруднення атмосфери на великій відстані від джерела. Фонове забруднення атмосфери – забруднення атмосфери на великій відстані від джерела Ценопопуляція – сукупність особин одного виду в межах угруповання Якість навколишнього середовища – відносне поняття, яке відбиває суб’єктивно-об’єктивний вплив навколишнього середовища на людину. Критерієм якості є здоров’я людини. Якість навколишнього середовища – відносне поняття, яке відбиває суб’єктивно-об’єктивний вплив навколишнього середовища на людину. Критерієм якості є здоров’я людини

КАЛЕНДАР МІЖНАРОДНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ АКЦІЙ (ЗАТВЕРДЖЕНІ ЮНЕСКО) · 29 січня - День мобілізації проти загрози ядерної війни · 2 лютого – День водно-болотних угідь · 1 березня - День боротьби з наркоманією · 22 березня –День води і охорони водних ресурсів · 23 березня – Всесвітній метеорологічний день · 1 квітня – День птахів · 1 квітня – Всесвітній геологічний день · 7 квітня – День здоров’я · 22 квітня - День Землі · 26 квітня – День пам’яті загиблих в радіаційних аваріях і катастрофах · 24 травня – Європейський день парків · 31 травня - День без паління · 1 червня - День захисту дітей · 5 червня - День охорони навколишнього середовища · 16 червня - День захисту від опустелювання і засухи · 26 червня - День боротьби з наркоманією і розповсюдженням наркотиків Тиждень у вересні (за вибором) – проводиться під девізом «Очистимо планету від сміття» · 6 серпня - День дій по забороні ядерної зброї · 15 вересня - День миру · 16 вересня – День охорони озонового шару Землі · 20 вересня – День лісу · 27 вересня – День моря · 27 вересня - День туризму · 4 жовтня - День захисту тварин · 14 жовтня - День по зменшенню небезпеки стихійнихлих · 20 жовтня - День відмови від паління · 1 грудня - День боротьби зі СНІДом 29 грудня - День біологічного різноманіття

МІЖНАРОДНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ ГЛОБАЛЬНИХ ЗМІН КЛІМАТУ ЗЕМЛІ Pамкова Конвенція ООН з питань зміни клімату. 1990-ті були часом міжнародних досліджень та пошуків з питань довкілля. Що ми робимо з нашою планетою? Все більше і більше, ми усвідомлюємо, що Промисловий Переворот змінив назавжди відносини між людством і природою. Дійсну тривогу викликає ймовірність, що до середини або кінця наступного століття людські види діяльності змінять основні умови, які забезпечували процвітання житя на землі. Рамкова Конвенція Організації Об'єднаних Націй із Зміни Клімату є однією з серій недавніх угод, за допомогою яких країни світу об'єднуються разом, аби зустріти цей виклик. Інші договори регулюють забруднення океанів, поширення пустель, пошкодження озонового шару і стрімке зникнення рослинних і тваринних видів. Конвенція із Зміни Клімату фокусується на тому, що особливо турбує: ми змінюємо спосіб, яким сонячна енергія взаємодіє з та вертається від атмосфери нашої планети.Діючи таким чином, ми створюємо ризик зміни всесвітнього клімату. Між очікуваними наслідками є зростання середньої температури поверхні землі і зміни всесвітніх погодних стандартів, що є несумісним з існуванням життя а тому суперечить законодавству. Інший -- непередбачений – наслідки не підлягають управлінню.[4, c.1; 5, c.7] Вчені вбачають дійсну загрозу того, що клімат зміниться стрімко і суттєво протягом майбутніх десятиріччь і столітть. Коли ми спалюємо вугілля, нафту, природний газ, виділяються величезні об’єми вуглекислого газу в повітря. Коли ми знищуємо ліси, вуглець, який зберігається у деревах виділяється в атмосферу. Інші види діяльності, як наприклад, розведення великої рогатої худоби і вирощування рису виробляють метан, закис азоту та інші парникові гази. Якщо емісії продовжуватимуть збільшуватись, в порівнянні з поточними рівнями, то це вже напевне, що атмосферні рівні вуглекислого газу подвоються, щодо пре-індустріальних рівнів, протягом 21-го століття.І якщо жодних кроків не здійснять для сповільнення емісії парникових газів, то є доволі можливою перспектива потроєння даного рівня в термін до 2100 року. [19, c.52-60] У той час, як вчені сперечаються, аби зрозуміти більш чітко наслідки наших емісій парникових газів, країни по всьому світу об'єднуються, щоб конфронтувати проблему, а саме шляхом правового регулювання даних питань, як першочертових заходів. Конвенція визнає таку проблема, що вже є значним кроком. Не легким є для націй світу погодження спільного курсу дій, особливо тих, що зачіпають проблему, наслідки якої сумнівні і які будуть більш важливими для наших внуків, ніж для теперішньої генерації. Конвенція обговорювалася та підписувалася 165 країнами трохи більше ніж два роки, і більше 100 вже її ратифікували, а тому керуються нею як законом. Конвенція почала діяти 21 березня 1994. Дана Конвенція встановлює "необхідну мету" стабілізації " концентрації парникових газів в атмосфері на рівні, який повинний запобігти небезпечному антропогенному ( який спонукається людьми) втручанню в систему клімату. " Мета не конкретизує, якою ця концентрація повинна бути тільки, що вона має бути на рівні, який не є небезпечним. Це підтверджує, що на даний момент немає впевненості науковців про те, який рівень є небезпечним. Вчені вважають, що це займе наступне десятиріччя (і наступну генерацію суперкомп’ютерів) перед тим, як сьогоднішні невпевненості (або багато з них) суттєво зменшуться. Ось чому мета даної Конвенції в основному не має жодного відношення до того як розвивається наука. Хоча, в той же час залишається гнучкою до змін у світлі наукових досягнень, які світова спільнота бажає прийняти. Незважаючи на невизначеність, дані проблеми просто волають про необхідність врегулювання: -Регіональні опади дощу можуть змінитися. -Клімат і сільськогосподарські зони може переміститися в напрямку до полюсів. - Розтоплення глетчерів і поширення морської води внаслідок потепління може підняти рівень моря, загрожуючи областям з низьким побережжям, а також малим островам. Конвенція встановлює рамки і процес для погодження специфічних дій -- пізніше. Дипломати, які складали Рамкову Конвенцію із зміни клімату вбачали в ній пускову подушку для потенційних подальших дій в майбутньому. Вони усвідомлювали, що це не було можливим в 1992 році для урядів світу домовитися про детальний план щодо стримання зміни клімату. Але шляхом створення загальних принципів та установ, та шляхом заснування процедури, за допомогою якої уряди могли регулярно зустрічатися, розпочався сам процес. Ключова вигода цього підходу полягає в тому, що дозволяє країнам почати обговорення питання ще перед тим як його буде фактично визнано проблемою. Навіть скептично настроєні країни визнають доцільність участі.(Чи, якщо розглядати з іншого боку, їм було б скрутно бути поза цим.) Це забезпечує законність питання, і щось на зразок міжнародного тиску пера для забезпечення серйозного сприйняття мети. [25, c.34-50] Конвенція є розроблена таким чином, щоб дозволити країнам ослабити або підсилити договір відповідно до нових наукових досягнень. Наприклад, вони можуть погодити здійснення більш специфічних дій (як, наприклад, зменшення емісії парникових газів до певної величини) за допомогою прийняття "поправок" або "протоколів" до Конвенції. Конвенція забезпечує дії, незважаючи на невпевненість внаслідок недавнього розвитку в міжнародному праві та дипломатії, яку називають "застережним принципом." Згідно традиційного міжнародного права, взагалі діяльність не може бути обмежена або заборонена, поки прямий причинний зв'язок між діяльністю і особливою шкодою не буде доведений. Але багато екологічних проблем, таких як пошкодження озонового шару і забруднення океанів, не можуть бути конфронтовані, якщо вимагається кінцевий доказ причини та наслідку. У відповідь, міжнародне суспільство поступово усвідомило прийняття застережного принципу, згідно якого ті види діяльності, які загрожують серйозним або неповоротним пошкодженням, можуть бути обмежені або навіть заборонені поки не встановиться абсолютна наукова впевненість про їхні наслідки. [3, c.4-10] -Конвенція вживає попередніх заходів, які ясно створюють відчуття часу. Країни, які ратифікували Крнвенцію -- називаються "Сторонами Конвенції" в дипломатичному жаргоні -- погодилися враховувати зміну клімату в таких сферах, як сільське господарство, енергетика, природні ресурси і діяльності, пов’язані з морським побережжям. Вони погоджуються розвивати національні програми для сповільнення зміни клімату. Конвенція заохочує їх співпрацювати різими способами, щоб зменшити емісії парникових газів, особливо внаслідок таких видів діяльності як енергетика, транспорт, індустрія, сільське господарство, лісове господарство та управління відходами, які разом виробляють приблизно всі емісії парникових газів. -Конвенція заохочує наукові дослідження щодо зміни клімату. Вона вимагає збирання даних, дослідження, і спостереження за кліматом, а також створила "допоміжний орган" з "наукових та технологічних порад", щоб допомогти урядам вирішити те, що має виконуватися наступним. Кожна країна, яка є стороноюКонвенції, повинна також вести список" винахідників" парникових газів, національні джерела (як наприклад, фабрики і транспорт) і "поглиначів" (ліси і інші природні екосистеми, що абсорбують парникові гази з атмосфери). Ці списки необхідно буде поновлювати регулярно і оприлюднювати. Інформація, яку вони надаватимуть, торкатиметься таких питань як - якими видами діяльності випускаються, скільки кожного газу буде достатньо у викидах для зміни контролю і визначення наслідків заходів, здійснених, щоб контролювати емісії. Існує фундаментальна несправедливість щодо проблеми зміни клімату, яка накаляється у вже неспокійних відносинах між багатими і бідними народами світу. Країни з високими життєвими рівнями здебільшого відповідальні за підвищення парникових газів. Ці ранні індустрії -- Європа, Північна Америка, Японія і декілька інших – створили своє багатство частково шляхом викидів в атмосферу величезних кількостей парникових газів ще за довго до того як ймовірні наслідки були зрозумілі. Тепер країни, що розвиваються, побоюються повідомлення, що вони повинні скоротити свої власні індустріальні види діяльності -- що межа безпечності атмосфери є цілком витраченою. Згідно Конвенції - це покладає левову частку відповідальності за зміну клімату, з якою треба боротися, -- і левову частку чеку -- на багаті країни. Конвенція звертає увагу на те, що найбільша частина історичних і поточних емісій походить з розвинених країн. ЇЇ першим основним принципом є те, що ці країни повинні виступити ініціатором боротьби із зміною клімату та зворотнім впливом цієї зміни. Специфічні зобов'язання в Конвенціїі, які стосуються фінансових і технологічних питань, торкаються тільки 24 розвинених країн, які входять до Організації Економічного Співробітництва і Розвитку (OECD – за вийнятком Мексіки, яка приєдналася до OECD в 1994). Вони погоджуються підтримати ті види діяльності, які пов’язані із зміною клімату в країнах, що розвиваються шляхом надання фінансової підтримки до і помимо фінансової допомоги, яку вони вже надавали цим країнам. Специфічні зобов'язання, які стосуються зусиль по обмеженню емісії парникових газів і збільшення застосування природних поглиначів, покладаються на країни OECD також як і на 12 "з перехідною економікою" (Центральна і Східна Європа і колишній Радянський Союз). Хоч переговори залишили мову переговорів менш ніж зрозумілою, та загально прийнятим є те, що OECD і країни з перехідною економікою повинні принаймні намагатися повернути той рівень емісії парникових газів до 2000 року, який вони мали в 1990. -Конвенція визнає, що бідніші народи мають право економічного розвитку. В ній зазначається, що частка всесвітніх емісій парникових газів в країнах, що розвиваються ростиме по мірі розширення своїх індустрій для вдосконалення соціальних та економічних умов для своїх громадян. Це підтверджує вразливість бідніших країн до наслідків зміни клімату. Один з основних принципів Конвенції полягає в тому, що специфічні потреби і обставини країн,що розвиваються, повинні розглядатися щодо будь-яких дій, які здійснюються. Це застосовується зокрема до тих, чиї крихкі еко-системи надзвичайно вразливі до впливів зміни клімату. Конвенція також визнає, що країни, які залежать від прибутку від вугілля і нафти зустрінуться лицем до лиця з труднощами, якщо енергетика вимагатиме змін. Міжнародні договори, які регулюватимуть відповідальність і є тим, чи не єдиним впливом, який можуть мати бідніші країни на багатші. Наступною проблемою є надмірне споживання. Оскільки людське населення продовжує рости, вимоги, які людські істоти ставлять до довкілля, ростуть. Вимоги стають все більшими, через те, що число людей стрімко зростає і вони також хочуть жити кращим життям. Більше і краща якість провізії, більше і чистіша вода, більше електрики, холодильників, автомобілів, будинків та кімнат, земель, на яких розміщують будинки і кімнати… -Дана Конвенція підтримує концепцію "сталого розвитку." Якимось чином людство повинне навчитися як полегшити бідність для величезної і зростаючої кількості людей без знищення природного довкілля, від якого залежить все людське життя. Якимось чином необхідно знайти шлях аби розвиватися економічно у спосіб, який буде сталим протягом довгого періоду часу.Спірним (камень преткновения) для цього виклику між екологами і міжнародними бюрократами є "сталий розвиток". Хитрість полягає в тому аби знайти методи для хорошого існування в той час, коли критичні природні ресурси використовуватимуться не швидше, ніж, вони замінюватимуться. На жаль, міжнародне суспільство пішло набагато дальше у визначенні проблем, які формулюються сталим розвитком, ніж у їх вирішенні.[23, c.218-230] - Договір вимагає розвитку і розподілу екологічно здорових технологій та ноу-хау. Технологія очевидно відіграватиме головну роль щодо зміни клімату. Якщо ми зможемо знайти практичні шляхи для використання чистіших джерел енергії, як наприклад сонячна енергія, то ми зможемо зменшити споживання вугілля і нафти. Технологія може зробити індустріальні процеси більш ефективними, очищення води більш життєздатним, сільське господарство більш продуктивним за рахунок тієї ж кількості ресурсів, які інвестуються. Така технологія повинна бути широко доступною -- нею повинні ділитися багатші і більш науково передові країни з біднішими країнами, які мають велику потребу в ній. Конвенція відзначає потребу виховувати людей свідомими про зміну клімату та наслідки цього. Світ -- клімат і всі існуючі речі -- є замкненою системою; що ми робимо має наслідки, які зрештою повертаються, щоб вплинути на нас. Що веде ... В 21-му столітті і далі зміна клімату матиме тривалі наслідки. Один гігантський астероїд впав 65 мільйон років тому і то був кінець для динозаврів. При зіткненні із зумовленою людиною зміною клімату, люди мають мислити в рамках десятиліть, а то і століть. Велика кількість наслідків переміщень клімату не буде очевидною для двох або трьох генерацій. У майбутньому, кожний чутиме про – і житиме з -- цією проблемою. Рамкова Конвенція приймає це до уваги. Вона націлена на наступне століття, так само як і на це. Вона засновує установи, щоб підтримати зусилля по здійсненню довго-термінових зобов'язань і, щоб контролювати довго-термінові зусилля по мінімізації -- і пристосуванню до -- зміни клімату. Конференція Сторін, в якій представленими є всі ті країни, які ратифікували договір, є верховним органом Конвенції. Вони збиралися вперше в березні 1995 і після цього щорічно. Це підвищить і забезпечить здійснення Конвенції і, якщо доцільно, підсилить її. Конференція Сторін здійснюватиме свою діяльність разом з двома допоміжними органами, один для наукових і технологічних порад, а інший для виконання. Конференція Сторін може також здійснювати додаткові домовленості в майбутньому, щоб допомогти забезпечити потреби Конвенції. Конвенція також відображає розсудливу точку зору про те, як світ функціонуватиме, з політичної точки зору, в майбутньому, і припущення про те, як проблеми можуть найкраще бути вирішеним протягом наступного століття. Це базується скоріше на кооперативному, ніж конфронтаційному підході – вона підсумовує, що країни можуть успішно пробувати вирішувати проблеми, як наприклад, зміна клімату, тільки якщо вони працюватимуть разом, як команда. І це є розробленим так, щоб добре працювати в багато-полярному світі, в якому багато країн мають вплив та владу, щоб застосувати тиск для переконання інших підтримувати їхні обов'язки. Як можемо ми вибороти перше місце для балансу з природними умовами, який дозволяє нам існувати? Це і є те питання, яке людство значною мірою ігнорувало до данного моменту, поки не опинилося в небезпеці. Відтепер це буде викликом, з яким нам можливо необхідно буде стикатися поки існуватиме людський рід. ​ Кіотський протокол. Група Берлінського мандату, утворена КС1 проводила свої засідання 1995-1997 роках з метою досягнення прогресу з питань спрямованих на уникнення зміни клімату. Після інтенсивних переговорів, делегати КСЗ, що відбулася в Кіото, Японія в грудні 1997, погодилися прийняти Протокол до Рамкової Конвенції з питань зміни клімату, який встановлює зобов'язання кількісних обмежень або зменшення викидів з боку розвинутих країн, перелік яких міститься у Додатку В до Протоколу (Сторони Додатку В). Протокол стосується шести парникових газів(ПГ), найважливішими з яких є двоокис вуглецю та метан. В доповнення до зобов'язання кількісних обмежень або зменшення викидів. Кіотський Протокол містить положення, що дозволять набуття та передачу кількості викидів ПГ у вигляді кредитів здобутих в рамках спеціальних проектів захисту клімату або шляхом списання викидів (так звані Кіотські механізми). За цим Протоколом розвинені країни та країни з перехідною економікою беруть на себе зобов'язання по зменшенню викидів парникових газів. Ці країни, визначені в РКЗК як країни Додатку І, беруть на себе зобов'язання зменшити викиди шести парникових газів на 5% в порівнянні з базовим 1990 роком на період з 2008 по 2012, з окремими зобов'язаннями для кожної з цих країн. Протоколом також передбачено запровадження трьох механізмів, щоб допомогти країнам Додатку І виконувати їхні зобов'язання - торгівля викидами, проекти спільного впровадження між країнами Додатку І та механізми чистого розвитку (CDM) - спільні проекти країн Додатку І та країн, що не входять до нього. У відповідності зі Статтею 6 Протоколу, Сторони, перелічені у Додатку 1 до UNFCCC (Сторони Додатку І), можуть передавати до. або набувати віл. будь-якої іншої Сторони Додатку І одиниці зменшення викидів, що утворюються в результаті проектів, спрямованих на зменшення джерел викидів або збільшення ліквідації поглиначів ПГ у будь-якому секторі економіки. Цей механізм часто називають механізмом спільного впровадження (СВ) зобов'язань Сторін UNFCCC. За допомогою механізму чистого розвитку (МЧР), що впроваджується Статтею 12 КП, Сторони Додатку І можуть набувати гарантовані зменшення викидів, що накопичуються в результаті запровадження проектів, що допомагають Сторонам, що не містяться у Додатку І (іншими словами країни, що розвиваються та нові промислово-розвинуті країни) досягнути стійкого розвитку. Сторони Додатку І можуть застосовувати одиниці зменшення викидів набутих у результаті СВ та гарантовані зменшення викидів набуті в результаті МЧР з метою досягнення відповідності зі взятими на себе згідно КП обмеженнями викидів та/або зменшеннями викидів. Ці два механізми (МЧР та СВ) відрізняються від торгівлі викидами, передбаченими Статтею 17, що закликає Конференцію Сторін UNFCCC визначити основи, моделі, правила та керівні принципи торгівлі викидами між Сторонами Додатку В (іншими словами передача та набуття обсягів призначених Сторонам переліченим у Додатку В до протоколу, за звичай так званий "допустимий продаж"). У додаток до цих Кіотських механізмів. Стаття 4 передбачає додаткові гнучкі механізми для Сторін Додатку 1, що домовились виконувати свої зобов'язання кількісних обмежень або зменшення викидів спільно (інакше вони ще називаються "bubble", очікується, що ці механізми застосовуватимуться Європейським Союзом).[7, c.8-12] Вважається, що Кіотські механізми можуть стати цікавим інструментом для країн. що розвиваються і нових промислово-розвинутих країн, так само як і для країн Додатку І в центральній та східній Європі і країн колишнього Радянського Союзу. які можуть володіти великим потенціалом для впровадження зменшення викидів ПГ. Інструменти, в особливості ті, що створюють зменшення викидів за допомогою інвестиційних проектів, можуть не тільки призвести до модернізації існуючих основних фондів для виробництва і споживання енергії, але також можуть створити фінансовий прибуток для приймаючої держави у вигляді додаткових фінансових потоків. В рамках сприяння ринкових інструментів для зменшення викидів ПГ. Світовий Банк допомагає своїм країнам-клієнтам усвідомити можливості та переваги, що можуть бути отримані ними в разі участі у ринку зменшення викидів ПГ. Національні Стратегічні Дослідження шляхом ЗВС (заходи, що впроваджуються спільно)/СВ/МЧР сприяють вивченню країнами можливих національних стратегійскорочення ПГ, таким чином зосереджуючись на спеціальному середовищі та інтересах країн партнерів. Дослідження розміщені в рамках програми Світового Банку, з посиланням на програму Національних Стратегічних Досліджень (НСД) зі Зміни Клімату, що була розпочата у вигляді спільної ініціативи з Швейцарією, Фінляндією, Німеччиною, Австралією та іншими країнами-донорами одночасно з залученням коштів Світового Банку. Більш ніж 15 країн вже беруть участь у програмі НСД. Загалом, передбачається, що буде охоплено близько 20-25 країн, з яких у 10-15 країнах, що розвиваються, планується застосування МЧР. НСД в Україні вважається одним з найважливіших серед загальної програми НСД. Кожне дослідження головним чином проводиться національними експертами з відповідної держави-партнера під загальним керівництвом керуючої комісії (Міжвідомчої комісії) в якій беруть участь головні зацікавлені державні установи, а також представники Світового Банку і уряду(ів) - донору цього дослідження. Світовий Банк у цих дослідженнях виконує дорадчу та сприяючу роль. Банк надає допомогу у складанні проекту Умов проведення (TOR) запропонованого дослідження; надає часткову міжнародну експертизу як внесок в дослідження; а також Банк організовує двостороннє фінансування кожного дослідження з боку донорів. ​ Структура органів ООН з питань зміни клімату Конференція сторін, допоміжні органи і Бюро обслуговуються секретаріатом, чий мандат в загальному викладений в статті 8 Конвенції. Головні функції секретаріату – здійснювати організацію засідань органів Конвенції, допомогати Сторонам в здійсненні їхніх зобов'язань, забезпечити підтримку триваючих переговорів і їх координацію з секретаріатами інших відповідних міжнародних органів, таких як Глобальна Екологічна Допомога (GEF) і Міжурядова Панель по Зміні Клімату (IPCC). Специфічні завдання секретаріату включають підготовку службових документів для Конференції Сторін і допоміжних органів, координації в-глиб оглядів національних зв’язків сторін Додатку Iі компіляція даних інвентаря парникових газів. З часу прийняття Кіотського Протоколу необхідною стала технічна робота (наприклад по механізмах, методологіях і зміні використання землі та лісового господарства), яка веде до збільшення необхідності технічної експертизи всередині секретаріату. Секретаріат Конвенції також обслуговуватиме Протокол.[12] Секретаріат інституційно є з'єднаним з Організацією Об'єднаних Націй і управляється згідно Правил і Регулювань Організації Об'єднаних Націй. Він, на даний момент, наймає приблизно 100 чоловік штату з усього світу. Голова секретаріату - Виконавчий Секретар призначається Генералальним Секретарем Організації Об'єднаних Націй шляхом консультування з Конференцією Сторін через їхнє Бюро і на даний момент утримує ранг Асистента Генерального Секретаря. Виконавчий Секретар доповідає Генеральному Секретарю через Під- Генерального Секретаря, який очолює Відділ Управління адміністративним і фінансовими справами, і через Під-Генерального Секретаря, який очолює Відділ Економічних і Соціальних Справ по іншим справам. Теперішній Виконавчий Секретар, Майкл Замміт Кутаджар (Мальта), очолював секретаріат відколи його було засновано в 1991. З серпня 1996, секретаріат розміщується в Бонні, Німеччина. Він перемістився з попереднього місцезнаходження - Женеви, Швейцарія, за пропозицією Німечини, яка була затверджена КонференцієюСторін 1. Кожні два роки, Виконавчий Секретар пропонує Бюджет Програми, який розглядається Допоміжним органом по імплементації (SBI), який потім, в свою чергу рекомендує Бюджет Програми для схвалення Конференцією Сторін. Для поточного періоду 2000-2001, Бюджет Програми для секретаріату складає приблизно US$12 мільйонів за рік і фінансується за рахунок внесків Сторін, їхні частки формуються відповідно до оціночної шкали ООН. Уряд Германії (приймаюча країна секретаріату) забезпечує подальший щорічний вклад до запланованих інших видатків, в даний момент, який дорівнює DM 1.5 мільйону, а також щорічний вклад DM 3.5 мільйона, щоб підтримати витрати конференції, зустрічних допомог і відповідних вимог для подій в Бонні (Фонд "Бонна "). Також є додаткові добровільні вклади, що також фінансують участь країн, що розвиваються (приблизно US$1.8 мільйона на рік) і додаткові види діяльності (приблизне середнє число US$3 мільйона на рік). Структура секретаріату відповідно підтримується таким чином, щоб гарантувати, що вона реагує на змінювані потреби процесу зміни клімату. Секретаріат на даний момент поділяється на шість програм, кожна очолюється "Координатором", головними сферами відповідальності яких є: Напрям Виконання і Управління (EDM): EDM, офіс Виконавчого Секретаря, підтримує Виконавчого Секретаря в повному управлінні секретаріатом, в розвитку політики і в гарантії відповідності роботи секретаріата. Виконавчий Секретар дає поради органам Конвенції і їхньому Бюро, посилює партнерство з іншими організаціями. Виконавчому Секретарю допомагає Замісник, визначений з поміж Координаторів інших програм. Наука і Технологія (S&T): S&T має справу з методологічними, науковими і технологічними аспектами процесу Конвенції, здійснюючи таким чином підтримку допоміжному органу з наукових та технологічних питань. Здійснення (IMP): IMP є основною програмою асистування країн щодо здійсненні їхніх зобов'язань і є відповідальною за підтримку допоміжного органу з виконання. IMP компілює та синтезує Національні Зв'язки і дані інвентаря, координує В-Глиб Огляди Національних Зв'язків країн Додатку I, допомогає країнам, що розвиваються у їх діяльностях щодо побудови потенціалу і гарантує зв'язок з фінансовим механізмом Конвенції (керований Глобальною Екологічною Допомогою). IMP також відповідальна за підтримку переговорів за системою надання відповіді згідно Протоколу та уразливість країн, що розвиваються, до зміни клімату. Планування, Координація і Невідкладні Питання (PCEI): Ця програма забезпечує підтримку переговорів щодо розробки механізмів Кіотського Протоколу і є відповідальною за аналіз нових і перехресних питань. Вона також підтримує Виконавчого Секретаря в стратегічному плануванні, і в контролі відповідності самостійної підготовчої роботи секретаріату Конференції Сторін. Інше ключове завдання полягає у підтримці здійснення Спільноздійснюваних видів діяльності (AIJ). Міжурядові та Конференційні Справи (ICA): Основною діяльністю секретаріату є організація засідань Конференції Сторін,допоміжних органів неформальних зборів, як наприклад, воркшопи. ICA організовує самостійний регламент засідань Конференції Сторін, забезпечує збори Бюро Конференції Сторін і підтримує Президента Конференції Сторін. Крім того, забезпечує підхожі місця зустрічі для засідань Конференції Сторін і допоміжних органів, координує виробництво і розповсюдження офіційних документів,а також здійснює всі логічні заходи щодо забезпечення перекладу на шість мов ООН, акредитування делегатів та відповідних служб. До того ж, має відповідальність за відносини зі Сторонами. Інформація і Адміністративні Послуги (IOAS): Розповсюджує інформацію про зміну клімату і процес Конвенції, включаючи службові документи, дані і засоби громадської інформації. Ключова мета роботи - підняти громадську правосвідомість щодо зміни клімату і створити можливість існування мережі, обмінної інформації і технологій зв'язку. IOAS є активною в налагодженні зв'язків з іншими Об’єднаними націями та міжурядовими органами, які залучені до роботи, пов’язаній із зміною клімату (наприклад, Програма ООН з навколишнього середовища (UNEP), Програма Розвитку ООН (UNDP), Конференція ООН з Торгівлі і Розвитку (UNCTAD), Організація ООН з Індустріального Розвитку(UNIDO), Конвенція по Біологічному Різноманіттю тощо). IOAS також відповідальна за адміністрацію і фінансове управління секретаріату, тобто управління фінансовими ресурсами і штатом; підтримання зв'язку з Об'єднаними Націями і Урядом приймаючої країни щодо адміністративних питань.

СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД КЛАСУ КОМАХИ ​ Методичні рекомендації до навчально-польової практики з ентомології ​ Харків-2009 ​ П Е Р Е Д М О В А ​ Комахи - одна з найбільших груп живих організмів на Землі. Описано більше 1 млн. видів комах, які об’єднані в 27 рядів і більше 1000 родин. Щорічно вчені відкривають до 10 тисяч нових видів. Чотири п’ятих списку тварин, які існують на Землі, складають саме комахи. За оцінками деяких учених, комах у природі існує набагато більше – до 10 млн. видів. Найменша кількість комах, яка постійно існує на нашій планеті, складає одиницю з 18 нулями. На кожного жителя Землі їх припадає 260 млн. особин. Комахи виникли на Землі ще в кам’яновугільний період і через 300 млн. існування не тільки збереглися, але є проквітаючою групою живих організмів як за числом видів і особин, так і за широтою просторового розповсюдження і екологічної диференціації. Вони охоплюють різноманітні екологічні ніші на суші, а деякі види вторинно перейшли у воду і відіграють істотну роль в прісноводних біоценозах. Науковим засобом оволодіння цим величезним різноманіттям форм життя є систематика, або таксономія, - розділ біології, який розробляє теорію класифікації і розпізнавання тварин та рослинних організмів. Одне з важливих завдань систематики полягає у встановленні близькоспоріднених взаємовідношень між різними організмами і об’єднання їх за ступенем спорідненості в систематичні категорії, або таксони. На цій основі розроблюється класифікація кожної конкретної групи організмів. Без систематики і її кінцевого результату - класифікації - величезне різноманіття органічних форм сприймалося б як хаотичне накопичення фактів і було б неможливим для розуміння, вивчення і практичного використання. У систематиці значне місце займає діагностика, яка опрацьовує питання опису всіх існуючих видів на всіх стадіях їхнього розвитку, регіональні норми й вимоги до опису ознак певних таксонів, а також до складання таблиць для їхнього визначення. Біологічна номенклатура в систематиці розробляє кодекс міжнародних правил раціонального найменування видів та інших систематичних категорій, визначає принципи для створення універсальної системи наукових назв організмів, упорядкування питань синоміміки і т.д. Сучасна систематика є синтетичною наукою, що розвивається в тісному зв’язку з еволюційною морфологією, екологією, біохімією, генетикою та біогеографією і використовує методи дослідження цих наук. Систематика робить значний внесок у теоретичну біологію, еволюційну теорію, охорону навколишнього середовища. Досвід, накопичений кафедрою зоології Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди, свідчить на користь вивчення систематики комах безпосередньо на польовій практикі з зоології безхребетних, оскільки її завдання побудовані головним чином на ентомологічному матеріалі. Збори комах та спостереження за ними в природній обстановці, систематизація матеріалу зібраного матеріалу, дозволяє впродовж часу, відведеного за навчальним планом, ознайомитися з усіма основними рядами і багатьма родинами, запам’ятати декілька десятків видів, широко розповсюджених в різних біотопах. Досвід роботи з студентами в польових умовах і лабораторії показує, що ряди і родини комах, легко запам’ятовувати за габітусом. Переважну їх більшість можна визначати за допомогою лупи чи бінокуляра, без глибокого вивчення морфології. Визначення комах проводять за різними типами визначників, атласами та шляхом порівняння з фондовими ентомологічними колекціями, де комахи визначені до виду кваліфікованими спеціалістами. В даних методичних рекомендаціях наведені правила визначення комах та характеристика найбільш розповсюджених рядів і родин комах на території України та Харківщини. ​ СИСТЕМА КЛАСУ КОМАХИ Членистоногих, тіло яких розділене на трьохчленикові груди з трьома парами ходильних ніг і черевце без розвинених кінцівок об’єднують в надклас шестиногих (Hexapoda). До недавнього часу всіх шестиногих об’єднували в один клас комахи (Insecta). Ряди Collembola, Protura i Diplura вважалися групою безкрилих комах (Apterygota). Але потім з’ясувалося, що представники цієї групи – особлива гілка трахейнодишних, яка пристосувалася до життя в грунті та подібних субстратах. На це вказує наявність у представників цих 3 рядів всередині голови спеціальної капсули, яка утворена оральними складками і в якій розташований ентогнатний ротовий апарат та розташування протоцеребруму над дейтоцеребрумом. В 1956 р. на Міжнародному ентомологічному конгресі було прийняте рішення про розділення комах на два класи: Insecta-Entognatha – Покритощелепні комахи і Insecta-Ectognatha – Відкритощелепні комахи. У покритощелепних комах грудний відділ слабко відокремлений від черевного. Ротовий апарат прихований в головній капсулі. У них бокові стінки ротової порожнини зрослися з нижньою губою, утворюючи глибоку порожнину, в якій знаходяться функціонуючі щелепи: мандибул і максилли. На голові більшості покритощелепних розташовані вусики, часто є прості очі. На черевці нерідко розвинені рухові придатки. Дихання трахейне або тільки шкірне. Постембріональний розвиток – аметаболія, або прямий розвиток (прометаболія). При аметаболії з яйця виходить личинка, яка схожа на імаго. Відмінності стосуються лише розмірів, пропорцій тіла і ступеня розвитку гонад. Линька може відбуватися і в імагінальному стані. Відкритощелепні комахи – основний клас шестиногих. Тіло підрозділяється на голову з вусиками і трьома парами ротових кінцівок, трьох сегментні груди з трьома парами ніг і черевце, яке не має розвинених кінцівок. Дихання трахейне. Ротовий апарат, на відміну від покритощелепних, відкритий. У більшості є розвинені крила на середньо- і задньогрудях та складні фасеткові очі на голові. Рудименти черевних ніжок модифіковані в придатки на задньому кінці тіла. Але у нижчих комах можуть бути присутні і грифельки – рудименти черевних ніжок. Мають високорозвинені адаптаційні здатності і тому досягли найвищого прогресу серед трахейнодишних і всіх членистоногих. Постембріональний розвиток двох типів – геміметаболія і голометаболія. Геміметаболія – неповне перетворення, або розвиток з поступовим метаморфозом (у тарганів, прямокрилих, клопів, рівнокрилих хоботних та ін.). З яйця виходить личинка (німфа), схожа на імаго, але з зачатковими крилами і недорозвиненими гонадами. Голометаболія – повне перетворення з такими фазами: яйце-личинка-лялечка-імаго (у жуків, метеликів, двокрилих, перетинчастокрилих, волохокрильців і сітчастокрилих). Може бути гіперметаморфоз з личинками кількох типів (у жуків-майок). У комах з повним перетворенням за розвитком кінцівок виділяють чотири типи личинок – протоподні – з зачатками грудних ніг (бджоли), олігоподні – розвиток трьох пар ходильних ніг (жуки, сітчастокрилі), поліподні – мають крім трьох пар грудних ніг, декілька пар несправжньоніжок на черевці (метелики і пильщики), аподні – безногі (двокрилі, личинки жуків вусачів і златок). За способом руху личинок комах з повним перетворенням розділяють на камподеоподібні з довгим, рухомим тілом і бігальними кінцівками та чутливими церками (жужелиці, стабіліни); ерукоподібні з м’ясистим, слабко зігнутим тілом з кінцівками або без них (пластинчатовусі); дротяникові – з твердим тілом, круглим в поперечному січінні і опорними церками (ковалики і чорнотілки) і червоподібні – безногі (двокрилі, деякі метелики, пильщики). Лялечки комах бувають вільними, покритими і прихованими. У вільних лялечок зачатки крил і кінцівок добре помітні і вільно відділені від тіла (у жуків). У покритих лялечок зачатки щільно приростають до тіла (у метеликів). Приховані лялечки покриті затверділою не скинутою личинковою шкіркою, яка утворює несправжній кокон – пупарій, всередині якого знаходиться лялечка (у мух). Комахи розмножуються статевим шляхом, вони роздільностатеві, часто мають виражений статевий диморфізм. Більшість відкладає яйця, але буває і живонародження (м’ясні мухи-саркофаги). У попелиць, бджіл, мурашок, деяких клопів, пильщиків і жуків спостерігається партеногенез – розвиток без запліднення. Варіантом партеногенезу є педогенез – розмноження без запліднення на личинковій фазі розвитку, коли розвиток гонад випережує розвиток інших органів (у комариків-галиць). Для їздців з ряду перетинчастокрилих притаманна поліембріонія – безстатеве розмноження зародків. Різноманітні форми поведінки комах визначаються комплексами інстинктів. Найскладніша поведінка у суспільних комах, які живуть великими сім’ями (терміти, деякі бджоли, оси, джмелі, мурашки). Для цих комах характерний поліморфізм, тобто диференціювання особин сім’ї на кілька форм (каст): самців, самок (матка-“цариця”) і робочих особин. Велике значення в поведінці комах відіграють біологічно активно речовини – телергони. Загальні принципи і підходи до класифікації комах базуються на ознаках метаморфоза, наявності чи відсутності крил та їх структури, ознак будови ротових апаратів. Основи сучасної класифікації комах закладені в працях А.Гандлірша, Ф.Сильвестрі, Г.Вебера, А.В.Мартинова, Н.Крістенса, В.Хенніга, К.Гамільтона, С.Туксена, К.Лаутербаха, Г.Я.Бей-Бієнко, І.Х.Шарової та інших авторів. Сучасна система класу Комахи має такий вигляд (Шарова, 1999): ​ Клас КОМАХИ ПОКРИТОЩЕЛЕПНІ – Insecta– Entognatha Ряд Безвусикові, або Протури - Protura Ряд Ногохвістки, або Коллемболи - Podura Ряд Двохвістки – Diplura Клас КОМАХИ ВІДКРИТОЩЕЛЕПНІ Insecta – Ectognatha Підклас Первиннобезкрилі комахи – Apterygota Ряд Щетинохвістки – Thysanura Підклас Крилаті комахи – Pterygota Інфраклас Древньокрилі – Palaeoptera Ряд Одноденки – Ephemeroptera Ряд Бабки – Odonata Інфраклас Новокрилі – Neoptera Відділ з неповним перетворенням - Hemimetabola Надряд Oртоптероїди – Orthopteroidea Ряд Таргани - Blattoptera Ряд Богомоли - Manteoptera Ряд Терміти – Isoptera Ряд Веснянки – Plecoptera Ряд Ембії – Embioptera Ряд Гріллоблатиди - Grilloblattida Ряд Паличники - Phasmoptera Ряд Прямокрилі – Orthoptera Ряд Гемімериди - Hemimerida Ряд Шкірястокрилі, або Вуховертки – Dermаptera Ряд Зораптери – Zoraptera Надряд Геміптероїди – Hemipteroidea Ряд Сіноїди - Psocoptera Ряд Пухоїди - Mallophaga Ряд Воші – Anoplura Ряд Рівнокрилі хоботні - Homoptera Ряд Напівтвердокрилі - Hemiptera Ряд Бахромчастокрилі, або Трипси – Thysanoptera Відділ з повним перетворенням – Holometabola Надряд Колеоптероїди – Coleopteroidea Ряд Твердокрилі, або Жуки – Coleoptera Ряд Віялокрилі – Strepsiptera Надряд Нейроптероїди – Neuropteroidea Ряд Cітчастокрилі – Neuroptera Ряд Верблюдки – Raphidioptera Ряд Вислокрилоподібні – Megaloptera Надряд Мекоптероїди – Mecopteroidea Ряд Скорпіонниці - Mecoptera Ряд Волохокрильці - Trichoptera Ряд Лускокрилі, або Mетелики - Lepidoptera Ряд Перетинчастокрилі - Hymenoptera Ряд Блохи - Aphaniptera Ряд Двокрилі - Diptera ПРАВИЛА ВИЗНАЧЕННЯ КОМАХ (наведено за В.М. Єрмоленком і З.Ф.Ключко, 1971) Ознайомившись із особливостями будови тіла, можна перейти до визначення виду тієї або іншої комахи. Особливості будови великих комах можна побачити неозброєним оком. Проте багато комах порівняно невеликого розміру, тому деталі їх будови можна роздивитись лише за допомогою збільшувальної лінзи, препарувальної лупи або бінокуляра (МБС-1, МБС-2). Щоб полегшити визначення видів дрібних комах, їх наколюють на ентомологічні булавки. Метеликів спочатку розправляють і висушують на ентомологічній розправилці, що дає можливість краще роздивитись особливості жилкування і малюнок крил комахи. Дуже дрібних комах - попелиць, червеців, мурашок та інших - розглядають на предметному скельці з допомогою препарувальної лупи або бінокуляра. Незважаючи на величезну різноманітність форм комах, загальна будова тіла їх однакова. Проте комахи різних рядів мають багато відмінностей і специфічних особливостей у своїй будові. Тому спочатку треба визначити підклас і ряд, до яких належить певна комаха, а потім уже - її родину і вид. Для цього слід звернутися до таблиці для визначення підкласів і рядів комах. Усі таблиці визначника побудовані за шведською системою, яка полягає в зіставленні і порівнянні двох протилежних ознак (тези і антитези). Теза позначається цифрою перед дужками, антитеза - цифрою в дужках. Визначення в кожній таблиці починається завжди з першої тези. Коли наведена в тезі ознака відповідає певній ознаці будови тіла комахи, яку ми визначаємо, тоді цю тезу приймаємо і читаємо підряд текст наступної тези. Якщо в тексті першої тези немає ознак нашої комахи, читаємо текст антитези, позначеної цифрою, яка стоїть у дужках біля тези. Уважно читаючи текст даної таблиці, приймаємо ті тези або антитези, в яких знаходимо ознаки будови комахи, усі проміжні тези, якщо вони є, минаємо. Визначивши ряд, до якого належить комаха, звертаємось до відповідної таблиці для визначення підрядів і родин. Користуватися таблицями для визначення видової назви комахи допомагають малюнки деталей будови і загального вигляду комах. У тексті тези перед видовою назвою комахи подані основні відомості про особливості будови, умови життя і практичне значення даного виду комах. Великі ряди комах (метелики, перетинчастокрилі, жуки, двокрилі тощо) вміщують менші групи - підряди і багато різних родин. Разом з тим є й малі ряди, які в нас налічують лише кілька видів (скорпіонниці, богомоли, терміти та ін.). Складність таблиці залежить від кількості родів і видів даного ряду комах. Так, таблиця для визначення термітів дуже проста, тому що в Україні поширений лише один вид цих комах. Визначивши ряд, ми відразу визначаємо й вид. Покажемо на прикладі, як користуватися таблицями. Визначивши ряд, до якого належить комаха, наприклад, клоп, визначаємо її родину - щитники. Відкриваємо таблицю для визначення видів клопів-щитників. Читаємо першу тезу: “1(8). Щиток великий, закриває зверху все черевце...” Оскільки у визначуваного виду клопа щиток короткий і не закриває зверху всього черевця, ця теза не відповідає його ознакам. У цьому разі минаємо наступну тезу і читаємо текст антитези 8: “8(1). Щиток закриває не більш як 2/3 довжини черевця” Текст антитези відповідає ознакам нашої комахи, тому читаємо підряд наступну тезу: “9(10). Тіло трав’яно-зелене, широке...” Наша комаха не зеленого кольору, тому читаємо антитезу 10: “10(9). Тіло не трав’яно-зелене”. Цей пункт підходить - читаємо наступну тезу 11. “11(12). Тіло темно-синє, з металічним блиском, з червоним або оранжевим малюнком... Клоп капустяний (Eurydema ventralis). Ми визначили видову назву даної комахи - клоп капустяний. У дужках - його латинська назва. Таблиці визначника дають можливість визначити види комах лише за дорослою фазою. Визначення комах за личинковою фазою дещо складніше. ​ Таблиця для визначення підкласів і рядів комах (за дорослою фазою ) 1(6). Крил немає, черевце на кінці з двома - трьома хвостовими нитками або знизу сегменти з короткими парними придатками чи зі стрибальною вилкою. Дрібні і дуже дрібні комахи. І підклас. Первиннобезкрилі - Apterygota. 2(3). Черевце 4 - 6-членикове. Знизу першого сегмента черевця є невеликий трубкоподібний випин: на четвертому - п’ятому сегментах часто буває почленована стрибальна вилка. Вусики 4 - 6-членикові, але 2 останні членики можуть іноді бути кільчастими. Ряд. Ногохвістки - Podura. 3(4). Черевце 10-членикове, на верхівці з двома - трьома хвостовими нитками. Перший сегмент черевця знизу без трубкоподібного випину. Вусики багаточленикові. 4(5). Черевце на кінці з двома почленованими хвостовими нитками. Очей немає. Лапки ніг одночленикові. Тіло голе. Ряд Двохвістки - Diplura. 5(4). Черевце на кінці з трьома почленованими хвостовими нитками. Очі є або їх немає. Лапки ніг 3 - 5-членикові. Тіло вкрите лусочками. Ряд Щетинохвістки - Thysanura. 6(1). Крила є, а коли їх немає , то черевце знизу без придатків, а на кінці без церок і хвостової нитки. Розміри тіла різні. ІІ підклас. Крилаті - Pterygota. 7(10). Крила (дві, рідше одна пара) в спокійному стані не складені на черевці, а розпростерті по боках або підняті вгору над тілом, мають густу сітку жилок і численні комірки. Вусики короткі, стирчать уперед. Черевце часто буває на кінці з почленованими хвостовими нитками. Інфраклас Давньокрилі - Palaeoptera. 8(9). Задні крила майже такої самої довжини, як і передні. Ротовий апарат гризучого типу. Черевце на кінці з двома - трьома короткими одночлениковими придатками. Ряд Бабки - Odonata. 9(8). Задні крила значно коротші за передні або їх немає. Ротовий апарат недорозвинений. Черевце на кінці з двома - трьома довгими почленованими хвостовими нитками. Ряд Одноденки - Ephemeroptera. 10(7). Крил одна або дві пари (або їх немає); у спокійному стані складені на черевці плоско або дахом. Коли одна пара крил, то черевце без довгих хвостових ниток; коли є хвостові нитки, то вусики довгі, багаточленикові. Інфраклас Новокрилі - Neoptera. 11(14). Голова з почленованим хоботком, який у стані спокою підігнутий під низ тіла. Крила є або їх немає. Щелепних і губних щупиків немає. 12(13). Хоботок відходить від передньої частини голови. Крила (дві пари) складені плоско на черевці, іноді недорозвинені або їх зовсім немає. Передні крила біля основи тверді і непрозорі, у верхній частині більш або менш прозорі, ніжні, перетинчасті. Ряд Клопи - Hemiptera. 13(12). Хоботок відходить від нижньої частини голови на певній відстані від її переднього краю. Крила (дві пари) однорідні, перетинчасті, складені дашком над черевцем; часто вони недорозвинені або їх зовсім немає. Живуть поодиноко або колоніями на різних частинах рослин. Дорослі самки кокцид (червеців і щитівок) безкрилі, нерухомі, вкриті суцільними восковими щитками різної форми; сидять групами або поодинці на листках, гілках, корі та плодах рослин. Ряд Рівнокрилі хоботні - Homopterа. 14(11). Ротовий апарат гризучого або сисного типу (але не у вигляді почленованого хоботка) або недорозвинений. 15(20). Безкрилі дрібні комахи - паразити птахів і ссавців. Тіло сплюснуте зверху вниз, кігтики ніг міцні і чіпкі або тіло сплюснуте з боків, задні ноги стрибального типу. 16(19).Тіло сплюснуте зверху вниз. 17(18). Голова велика, ротовий апарат гризучого типу. Зовнішні паразити птахів і ссавців. Ряд Пухоїди - Mallophaga. 18(17). Ротовий апарат у вигляді короткого колючо-сисного хоботка, розміщеного всередині голови. Лапки ніг мають по одному великому кігтику. Зовнішні паразити ссавців. Ряд Воші - Anoplura. 19(16). Тіло дуже сплюснуте з боків, вкрите шипиками і щетинками. Задні ноги стрибальні, ротовий апарат колючо-сисного типу. Ряд Блохи - Aphaniptera. 20(15). Комахи звичайно крилаті, різного розміру. Тіло не сплюснуте (рідше трохи сплюснуте) зверху вниз і з боків. Ноги іншої будови. 21(22). Лапки ніг 1 - 2-членикові, на кінці з присисними пухирцями. Дрібні комахи (0,5 - 5 мм) з видовженим, сплюснутим зверху вниз тілом. Вузенькі, облямовані бахромою з щетинок паличкоподібні крила складені на черевці, іноді вкорочені або їх зовсім немає. Живуть на різних рослинах, часто -на квітках. Ряд Трипси - Thysanoptera. 22(23). Ноги іншої будови. Крила не паличкоподібні. 23(51). Ротовий апарат гризучого типу. 24(25). Передні ноги довші за інші, хватального типу, передньоспинка видовжена; черевце на кінці з двома короткими пальцеподібними відростками - церками. Хижі комахи. Ряд Богомоли - Mantoptera. 25(24). Передні ноги не хватального типу; якщо хватальні, то черевце без церок. 26(27). Черевце на кінці з двома зроговілими, добре розвиненими кліщоподібними церками; передні крила у вигляді вкорочених шкірястих надкрил, задні віялоподібно складені під ними. Ряд Вуховертки - Dermaptera. 27(26). Черевце на кінці без зроговілих кліщоподібних церок. 28(29). Передні крила у вигляді зроговілих, твердих, позбавлених жилок надкрил-елітр, що прикривають зверху частину черевця, задні крила (якщо є) перетинчасті, складені під надкриллям, черевце на кінці без добре виявлених церок. Ряд Жуки, або твердокрилі - Coleoptera 29(28). Передні крила не схожі на тверді, зроговілі, позбавлені жилок надкрилля. 30(33).Передні крила шкірясті, з густою сіткою жилок, задні - перетинчасті, в стані спокою звичайно складені віялоподібно під надкриллями. Звичайно є дві пари крил; іноді крила вкорочені або їх зовсім немає. 31(32). Тіло сплюснуте зверху вниз; голова позаду прикрита великою передньоспинкою; ротовий апарат гризучого типу, спрямований униз і назад; усі три пари ніг бігальні; черевце на кінці звичайно з двома почленованими церками. Ряд Таргани - Blattoptera. 32(31). Тіло видовжене, не сплюснуте, гризучий ротовий апарат спрямований униз або вперед. Третя пара ніг довга, стрибальна або одна пара ніг вкорочена і розширена - копальна. Черевце на кінці з двома церками; у самок коників і цвіркунів на кінці черевця яйцеклад. Ряд Прямокрилі - Orthoptera. 33(30). Передні і задні крила (коли є) сітчасті або перетинчасті, з більш або менш густою сіткою жилок і комірок. 34(48). Крила сітчасті, з досить густою сіткою жилок і комірок. Якщо крила недорозвинені, то черевце на кінці з двома церками або голова витягнута вниз у вигляді дзьоба. 35(37). Передні і задні крила видовжені, однакової форми. 36(35). Вусики коротші за тіло; очі не випуклі або їх зовсім немає; передні і задні крила вузькі і видовжені, часто комахи їх втрачають. Черевце з двома маленькими церками. Живуть великими сім’ями в землі або в деревині. Ряд Терміти - Isoptera. 37(35). Передні і задні крила різної форми. 38(41). Задні крила вздовж внутрішнього краю розширені, з рядом подовжніх жилок. 39(40). Ротовий апарат недорозвинений; черевце з довгими, часто почленованими церками на кінці. Ряд Веснянки - Plecoptera. 40(39). Ротовий апарат гризучого типу із слабко розвиненими верхніми щелепами і 3 - 5-члениковими щелепними щупиками. Крила і тіло вкриті волосками; личинки живуть у водоймах. Ряд Волохокрильці -Trichoptera. 41(38). Задні крила вздовж внутрішнього краю майже не розширені. Якщо крила недорозвинені, то голова видовжена вниз у вигляді дзьоба. 42(43). Голова видовжена вниз у вигляді дзьоба; гризучий ротовий апарат. Ряд Скорпіонниці - Mecoptera. 43(44). Голова не видовжена вниз дзьобоподібно. 44(47). Багаточленикові вусики розміщені спереду очей. 45(46). Передньогруди поперечні, нормально розвинені. Четвертий членик лапок розширений. Крила буруваті. Личинки живуть у воді. Ряд Вислокрилі - Megaloptera. 46(45). Передньогруди довгасті. Третій членик лапок ніг розширений. Крила прозорі. Самка з видовженим яйцекладом на кінці черевця. Ряд Верблюдки - Raphidioptera. 47(44). Багаточленикові вусики прикріплюються між очима. Членики лапок ніг не розширені. Крила з густою сіткою жилок і комірок. Ряд Сітчастокрилі - Neuroptera. 48(34). Крила перетинчасті, з небагатьма комірками і поперечними жилками. Черевце з маленькими одночлениковими церками або без них. 49(50). Передньогруди відокремлені від середньогрудей. Голова досить велика, з опуклими очима. Крила в стані спокою складені дашком, часто вкорочені або їх немає. Дрібні комахи, з м’якими покривами тіла. Ряд Сіноїди - Psocoptera. 50(49). Передньогруди злиті з середньогрудьми в одне ціле. Очі не випуклі. Покриви тіла тверді. В особин дрібних видів жилкування крил дуже спрощене, часто крила вкорочені або недорозвинуті. Ряд Перетинчастокрилі - Hymenoptera. 51(23). Ротовий апарат сисного типу (непочленований хоботок різної будови) або недорозвинений. 52(53). Ротовий апарат у вигляді спірально закрученого хоботка. Все тіло (і крила) вкрите лусочками і волосками. Вусикі довгі, багаточленикові. Крил дві пари, іноді вони вкорочені або їх зовсім немає. Ряд Метелики, або Лускокрилі - Lepidoptera. 53(52). Сисний хоботок прямий. Розвинені лише передні крила, а задні видозмінені в маленькі булавчасті придатки-дзижчальця. Тіло не вкрите лусочками, з більше або менше розвиненими щетинками. Ряд Двокрилі – Diptera. СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД ВІДКРИТОЩЕЛЕПНИХ КОМАХ (INSECTA-ECTOGNATHA) Підклас Крилаті комахи – Pterygota До цього підкласу відносять більшість комах, тому з нього ми і починаємо систематичний огляд. На другому та третьому члениках грудей є крила. Відсутність їх у деяких видів - явище вторинне, пов’язане із паразитизмом чи іншими особливостями способу життя. Мандибули із двійним членуванням. Принаймні на перших семи члениках черевця рудиментів кінцівок не буває. Інфраклас Древньокрилі - Palaeoptera Ряд Одноденки – Ephemeroptera Ротовий апарат гризучий, у дорослих одноденок редукований. Дві чи одна пара сітчастих крилець. На кінці черевця у дорослих одноденок та їх личинок є три довгих придатки - церки і серединна хвостова нитка. Остання в окремих видах може бути відсутня. Наявністю вказаних придатків черевця одноденки нагадують первиннобезкрилих комах і щетинохвісток. У личинок одноденок, що живуть у воді, на члениках черевця по боках розміщені трахейні зябра різної форми, до семи пар. Дорослі одноденки нічим не харчуються, а їх кишечник заповнений повітрям і, по суті, перетворився в аеростатичний орган - повітряний міхур, який полегшує політ комахи. Дуже примітивною і давньою ознакою в одноденок є парний стан вихідних шляхів статевого апарату - у самок парний отвір, у самців - парний сукупний орган. Розвиток личинок у воді супроводжується великою кількістю линьок, від 12 до 20 - 25 і триває від декількох місяців до 2 - 3 років. Так, період розвитку видів роду Ефемера триває 2 роки, а великої одноденки роду Палингенія - 3. Личинка річного віку, що вилупилася з яйця, має лише дві хвостові нитки і не має зябр. У дворічному віці з’являються зябра, а потім поступово й інші органи, в тому числі зачатки крилець. Із личинок цього ж віку (останнього) на поверхню води виходить крилата статевонедозріла форма субімаго. Вона відрізняється від дорослої форми - імаго - не зовсім прозорими крилами і коротшими хвостовими нитками. Прилетівши на сушу та сівши на якийсь предмет, субімаго, в залежності від виду, погоди та інших факторів, іноді через добу - три, а частіше через декілька годин і навіть хвилин змінює колір (линяє) востаннє і перетворюється в імаго. Часткове збереження здатності до линяння в дорослому стані, крім одноденок, ні в кого із крилатих комах не зустрічається і є елементом такого давнього типу метаморфозу, як протометаболія, притаманна щетинохвісткам і прихованощелепним комахам. Тривалість життя імаго багатьох одноденок дуже коротка, від півтори години до декількох днів. Лише у небагатьох родів, наприклад Клеона, дорослі самки живуть до двох - трьох тижнів . У деяких одноденок перетворення личинок у крилату фазу має масовий характер і здійснюється протягом декількох днів у вечірній та нічний час. Личинки одноденок часто є важливим джерелом харчування для прісноводних риб. Відомо близько 1600 видів цих комах, у СНД - 200. Типовими представниками цього роду у нас є Клеон двокрилий, а також види родів Бетіс і Ценіс. Рідше зустрічаються Ефемера і Полімітарис. Ряд Бабки - Odonatoptera Ротовий апарат гризучого типу. Дві пари крил з густим сітчастим жилкуванням. Передня і задня пари крилець при польоті можуть діяти незалежно одна від одної. Голова дуже рухлива і забезпечена великими фасеточними очима, кожне з яких може вміщувати до 30 тисяч окремих очок. Прекрасні літуни, особливо представники підряду різнокрилих бабок. Хижаки. Здобич ловлять, як правило, у польоті. Личинки у воді. Їх нижня губа перетворилася у своєрідний орган - маску. Розвиток із неповним перетворенням. Кількість личиночних линьок - 10 і більше. Личинки рівнокрилих бабок відрізняються тонким, струнким тілом. Їх черевце на вершині має подовжені листкоподібні трахейні зябра. Личинки різнокрилих бабок коренасті. Дихання забезпечується за рахунок маси (до декількох сотен) крихітних трахейних зябр, що вистилають внутрішню поверхню прямої кишки. Особливості будови м’язового апарату грудей, статевого апарату самців бабок і деякі інші риси їх організації досить своєрідні і не зустрічаються більше ні у кого з комах. Ряд поділяють на два підряди: рівнокрилі та різнокрилі бабки. До рівнокрилих відноситься Красуня блискуча, що скрізь зустрічається по берегах річок. У самця цього виду більша частина крил і все тіло інтенсивно синього кольору. Сюди ж відносять чисельні види дрібних бабок із тонким струнким черевцем і відносно слабким польотом, так звані лютки і стрілки. Із стрілок у нас звичайна Стрілка плосконіжка, Стрілка червоноока, Стрілка Іншура, декілька видів стрілок роду Ценагріон. На відміну від рівнокрилих, представники ряду рівнокрилих - це великі і середнього розміру бабки з сильним польотом. До них відносяться: Дозорщик, Коромисло (Ешна), Кордулія, декілька видів роду Лібеллула, Сімпетрум і т.п. Бабки у великій кількості винищують кровосисних комарів, гедзів і в цьому відношенні є корисними комахами. Відомо близько 4500 видів, у СНД – 165. Надряд Ортоптероїди – Orthopteroidea Ротовий апарат гризучий. Задні крила дуже розвинуті і відіграють основну роль у польоті. Передні, як правило, перетворені в надкрила. Розвиток з неповним перетворенням. Таргани – Blattoptera Тіло сплющене. Ротовий апарат гризучий. Передні крила перетворені у плоскі шкіряні надкрила. Задні - ніжні, перетинчасті, допомагають при польоті. На кінці черевця церки. Яйця відкладаються в оотеки. Розвиток триває від 2 - 3 місяців до 3 - 4 років. Ведуть, як правило, нічний спосіб життя. Всеїстівні. Окремі види синантропи. Пошкоджують і забруднюють продукти. Можуть бути поширювачами хвороботворних бактерій. Найдавніші комахи відомі з кам’яновугільного періоду. 300 видів, переважно зустрічаються в тропіках, у СНД - 55. У наших лісах мешкають Тарган лісовий і Тарган лапландський. Із синантропних видів, мешканців житла людини, добре відомий Тарган-прусак (Blattela germanica). Рідше зустрічається великий Тарган чорний (Blatta orientalis). Ряд Богомоли – Manteoptera Рухлива голова з гризучим ротовим апаратом. Видовжені передньогруди. Передні ноги хватального типу. Передні крила перетворені у шкіряні надкрила. Задні - прозорі, з густим сітчастим жилкуванням, літаючі. Хижаки. 2000 видів, переважно в тропіках, у СНД - 20. У лісостеповій зоні України зустрічається Богомол звичайний (Mantis religiosa). Ряд Терміти – Isoptera Гризучий ротовий апарат. Дві пари крил з густим сітчастим жилкуванням. Суспільні комахи з вираженим поліморфізмом. Ведуть підземний спосіб життя. Будують складні термітники. Рослиноїдні. Можуть харчуватись деревиною і, руйнуючи дерев’яні споруди, роблять шкоду. Мешкають переважно в тропіках. Відомо 2500 видів, у СНД - 7. Один вид відомий у південнозахідній Україні і в Молдавії, інші - на Кавказі і особливо в Середній Азії. Ряд Веснянки – Plecoptera Ротовий апарат гризучого типу, але в дорослих сильно редукований. Крила з сітчастим жилкуванням, у спокої лежать на спині плоско. Довгі ниткоподібні церки. Личинки у воді. Розвиток протікає 1 - 3 роки, з 20 - 30 линьками. Дихають трахейними зябрами або шкірою. 2000 видів, у СНД - близько 200. Більшість веснянок реофіли, тобто пов’язані в личиночній фазі зі швидко протікаючими водоймищами. Тому частіше зустрічаються в гірських районах. У нашій зоні в самих різноманітних водоймищах зустрічається невеликого розміру веснянка Немура сіра. Ряд Прямокрилі – Orthoptera Гризучий ротовий апарат. Передні крила шкірясті, служать надкрилами. Задні - широкі, перетинчасті, складаються віялоподібно. В більшості задні ноги стрибальні. На кінці черевця, як правило, нечленисті церки, у самки - яйцеклад. Є органи слуху і стрекотіння. Складні органи слуху, так звані тимпальні, у коників і цвіркунів розташовані на гомілці передніх ніг, у саранових - на боках першого черевного сегменту. Більшість - небезпечні шкідники сільськогосподарських культур. Це сарана перелітна, марокканська, прус або італійська сарана, сибірська кобилка, капустянка і т.п. Згадані види сарани можуть вести зграйний спосіб життя. Яйця відкладає самка у грунт в особливому мішечку - глечику. Розмножуються в дельтах річок у пустельних і напівпустельних зонах. Інколи виникають великі скопища. Спостерігались зграї сарани (кулиги), проліт яких через даний пункт продовжувався кілька днів. Простір, який займала ця зграя, був рівний 6 тисячам кілометрів, а вага 44 мільйонам тонн. Спустившись на землю, така зграя винищує зелену рослинність на великих просторах. Відомо понад 20 тисяч видів прямокрилих, у СНД - понад 700. Ряд ділиться на два підряди: Довговусі з надродинами Коників та Цвіркунів, і Коротковусі, які поділяються на надродини Саранових та Триперстових. Наводимо деяких представників підрядів і надродин. І Підряд – Довговусі Надродина Коникових - Tettigonioidea: Коник зелений, Коник сірий, Онконотус. Надродина Цвіркунових – Grylloidea: Стеблевий цвіркун, Цвіркун польовий, Цвіркун домовий, Капустянка звичайна. ІІ Підряд- Коротковусі Надродина Саранових – Acridoidea: Сарана перелітна (Locusta migratoria), Сарана марокканська, Сарана пустельна (шистоцерка), Прус, або італійська сарана, Блакитнокрила кобилка, Кобилка-вогнівка, Стрибун, Акрида. Надродина Триперстові: Tridactyloidea - Триперст звичайний. Ряд Шкірястокрилі, або вуховертки – Dermoptera Ротовий апарат гризучий. Передні крила перетворені в скорочені жорсткі надкрила, задні - широкі, перетинчасті, в спокої складаються вздовж і впоперек тіла. Церки перетворені в сильні кліщі - орган захисту і нападу. Ведуть прихований, переважно нічний спосіб життя. Деякі можуть пошкоджувати фрукти або шкодити в вуликах. Відомо близько 1000 видів, у СНД - 26. Представники: Вуховертка городня, Вуховертка прибережна. Надряд Геміптероїди – Hemipteroidea Ротовий апарат гризучий, з ознаками переходу в колючо-сисний. Основну роль у польоті відіграють краще розвинуті передні крила. Розвиток з неповним метаморфозом. Ряд Сіноїди – Psocoptera Дрібні комахи. Голова з ниткоподібними вусиками і гризучим ротовим апаратом, з окремими ознаками колючо-сисного. Дві пари перетинчастих крил. Мешкають на стовбурах і листях дерев і кущів, у лісовій підстилці, в гніздах птахів і комах, деякі - синантропи. Харчуються наземними зеленими водоростями, лишайниками, цвілевими і паразитичними грибами, інколи тканинами вищих рослин. У будинках шкодять харчовим запасам, гербаріям, колекціям комах. Більше 1500 видів, у СНД - близько 60. Представники: Книжна воша, Псокус. Ряд Пухоїди – Mallophaga Безкрилі поверхневі паразити птахів і ссавців. Короткі 3 - 5-членикові вусики. Очі частково або повністю редуковані. Ротовий апарат гризучого типу, але з деякими елементами колючо-сисного. Харчуються шкірним епідермісом і частинами пера, а також кров’ю. 2600 видів, у СНД - не менше 400. Представники ряду: Пухоїд курячий, Пухоїд гусячий, Пухоїд качачий, Пухоїд собачий, Пухоїд котячий, Пухоїд коров’ячий, Пухоїд козлячий, Пухоїд овечий, Пухоїд конячий. Ряд Воші – Anoplura Безкрилі паразити ссавців. Короткі 3 - 5-членикові вусики. Очі частково або повністю редуковані. Ротовий апарат колючо-сисний. Харчуються кров’ю хазяїнів. Відомо близько 300 видів, у СНД - до 10. Представники: Людська воша (Pediculus humanis) - переносник сипного і зворотного тифу, Свиняча воша - переносник сибірської язви, свинячої лихоманки, чуми свиней. Ряд Рівнокрилі хоботні – Homoptera Зовнішньо різноманітні комахи з колючо-сисним апаратом, основою якого є членистий хоботок, утворений нижньою губою. Дві пари прозорих перетинчастих крил у спокої складені на спині дахоподібно. Харчуються клітинним соком рослин. Багато з них - серйозні шкідники сільського господарства. До цього ряду входять цикадові, листоблішки, алейродиди (білокрилки), попелиці, кокциди - червеці, щитовидки. Відомо більше 30 тисяч видів, у СНД - більше 4 тисяч. Підряд I. Цикадові – Cicadinea Дрібні, середні або великі комахи з короткими 3-члениковими вусиками і стрибальними задніми ногами. До них відносяться великі, так звані співочі цикади. У самців на основі черевця є добре розвинутий звуковий апарат. До співочих цикад відносяться: Звичайна співоча цикада, Цикада гірська та ін. У нашій фауні представлені у великій кількості дрібні види так званих цикадок, у тому числі: Пінявка, Горбатка, Цикадка зелена, Носатка та ін. Підряд ІІ. Листоблішки, або Псиліди - Psyllinea Дрібні комахи з довгими, як правило, 10-члениковими вусиками і стрибальними ніжками. Інколи зустрічаються на деревах у великій кількості. Відомо близько 1500 видів, у СНД - близько 300. Деякі - серйозні шкідники сільського господарства, в тому числі: Яблунева медяниця, Грушова медяниця. Підряд ІІІ. Алейродиди, або білокрилки - Aleyrodinea Дрібні комахи з молочнобілими вкритими борошнистим пилком крилами. В СНД є, можливо, 30 - 40 видів. Деякі дуже шкодять рослинам, у тому числі тепличним та кімнатним. Такими є Теплична білокрилка, Цитрусова білокрилка та ін. Підряд ІV. Попелиці - Aphidinea Крилаті або безкрилі комахи з дуже видовженими вусиками. Зверху на черевці, як правило, знаходиться пара так званих сокових трубочок. Часто на рослинах зустрічаються в масовій кількості. Деякі утворюють на листі гали. Багато з них - серйозні шкідники в сільському господарстві. Попелиці - комахи зі складним річним циклом розвитку. Види немігруючі, тобто такі, все життя яких проходить на одному виді рослини, зимують на стадії яйця. Весною личинка, яка виходить із яйця, безкрила, незапліднена самка - основоположниця народжує 50 - 70 личинок, які за деякий час стають дорослими. За літо слідує ряд безкрилих поколінь самок, які розмножуються тільки партеногенетично з живонароджуванням (відкладаються не яйця, а готові личинки). Пізніше в літніх поколіннях з’являються і крилаті особини самок самки-розселювальниці, які переходять на інші екземпляри кормової рослини і тут утворюють нові колонії. Восени наступне покоління попелиць вперше народжує самок і самців. Спарувавшись, вони відкладають зимуючі яйця. У ряду видів цей життєвий цикл ускладнюється зміною кормових рослин. Так, бурякова попелиця весною розвивається на калині і бересті, потім переселюється на буряк, черемхова попелиця - весною на черемшину, літом - на злаках. Відомо приблизно 2500 видів тлі, в СНД - близько 1000. До них відносяться: Хермес, який мешкає на хвойних деревах; Філоксера - шкідник винограду, Кров’яна попелиця - серйозний шкідник яблуні; Черемхова попелиця шкодить злакам, Бурякова попелиця - дуже шкодить бавовнику і городньо-баштанним культурам; Крушинна попелиця - картоплі, помідорам, гречці; Вишнева попелиця. Підряд V. Кокциди - Coccoinea (червці та щитівки) Відрізняються різким статевим диморфізмом: самці з однією парою крил (задні перетворились у дзижчальця), вусиками, ногами, але з редукованим ротовим апаратом; самки безкрилі, часто з редукованими ногами і тілом, у якому зникають межі члеників і диференціація на голову, груди, черевце. Личинки самок, знайшовши потрібну кормову рослину, занурюють у неї хоботок, прикріплюються і, пройшовши процес дегенерації ряду органів, ведуть нерухомий спосіб життя. Багато з них забезпечені залозами, які виділяють воскоподібні речовини для захисту тіла. Ряд видів - шкідники плодових культур, декоративних рослин і деревинно-кущових порід. Залозисті виділення деяких кокцид використовуються людиною. Так, Лаковий червець розводять в Індії для отримання цінного технічного продукту - шелаку. Польська кошеніль виділяє червону фарбу - кармін. У СНД зареєстровано понад 500 видів кокцид. Крім уже згаданих, слід назвати таких представників підряду: Жалівний червець, Австралійський червець, Жолобчастий червець - шкідник цитрусових, В’язовий повстяник, Кермес (на дубі), М’яка несправжньощитівка - на кімнатних рослинах, в оранжереях, Комоподібна щитівка, Вербова щитівка. Ряд Напівтвердокрилі, або клопи – Hemiptera Наземні, або вторинноводні комахи. Ротовий апарат колючо-сисний. Крил дві пари, передні - напівжорсткі. У багатьох на задньогрудях пахучі залози. Харчуються клітинним соком рослин, рідше хижаки або паразити-кровососи. Ряд видів - шкідники сільського господарства. Значної шкоди інколи завдає Люцерновий клоп, Буряковий клоп і багато інших. Серед комах з неповним перетворенням клопи, разом з рівнокрилими і прямокрилими - один із великих рядів. Він розділяється на два підряди і приблизно 60 родин, найважливіші з яких разом з деякими представниками наведені нижче. Водні клопи Родина Гребляки - Corixidae. Рослиноїдні. До них відносяться види роду Сигара, Цимація, Корикс. Родина Плавти - Naucoridae. Представник: Плавт. Родина Водяні скорпіони - Nepidae. Представники: Водяний скорпіон, Ранатра. Родина Гладиші - Notonectidae. Поряд із плавтами і водяними скорпіонами, хижаки. Можуть поїдати мальків ставкових риб. Представник: Гладиш звичайний. Родина Плеї - Pleidae. Представник: Плея Ліча. Як і гладиші, це й мініатюрний клоп має кільчасту надуту поверхню тіла, швидко просувається у товщі води за допомогою задніх плаваючих ніг вверх черевцем. Родина Водомірки - Gerridae. Прекрасно пристосовані для пересування на поверхневій плівці води у водоймищах. На широко розставлених довгих ногах клопи начебто ковзають по поверхні води. Хижаки. Харчуються падаючими у воду наземними комахами. Представники: Герис, Лімнопорус. Наземні клопи Родина Клопи-паразити, Блощиці - Cimicidae. Зовнішні паразити теплокровних тварин і людей. Живуть у гніздах птахів, у дуплах, з кажанами, в будинках. Представник: Постільний клоп (Cimex lectularius). Родина Хижаки великі - Reduviidae. Велика родина. Харчуються комахами, висмоктуючи їх. Деякі живляться кров’ю людини. Представники: Хижак кільчастий, Редувій ряжений - у будинках, Тріатома, або Поцілунковий клоп - переносник трипаносомозу людей - хвороби “гагас” у Південній і Центральній Америці. Родина Сліпняки, або Міриди - Miridae. Найбільша родина - до 5 тисяч видів. Назва “сліпняки” пов’язана з відсутністю у цих клопів простих очей. Як правило рослиноїдні. Ряд видів - шкідники сільського господарства. Представники: Клоп люцерновий, Клоп буряковий, Клоп хлібний. Родина Кружевниць - Tingitidae. Найбільші комахи, відрізняються ажурною чашечною структурою хітинового покриву спинної сторони тіла. Рослиноїдні. Деякі шкодять, наприклад, Грушовий клоп. Родина Червоноклопи - Pyrrhocoridae. Представник: Червоноклоп, або Клоп-солдатик. Родина Підкорники - Aradidae. У зв’язку зі способом життя (під корою) тіло сильно сплюснуте. Деякі помітно шкодять, наприклад, Підкорник сосновий. Родина Ромбовики, або Крайовики - Coreidae. Рослиноїдні. Відомі шкідники культурних рослин. Представники: Клоп щавелевий, Крайовик ромбічний. Родина Щитники - Pentatomidae. Відрізняються великим щитком. Велика родина. Відомо близько 2 тисяч видів, у СНД - до 300. Більшість рослиноїдних. Деякі - хижаки, висмоктують інших комах. Серед них американський вид Перилюс, застосовується для боротьби з колорадським жуком. Представники: Шкідлива черепашка (Eurigaster integriceps) - злісний шкідник хлібних злаків, щитник гостроголовий (Елія) - шкідник злаків, Клоп рапсовий - шкідник городніх хрестоцвітих, Клоп італійський, Клоп ягідний, Паломена зелена. Ряд Бахрoмчастокрилі, або Трипси – Thysanoptera Дрібні, довжиною від 0,5 до декількох міліметрів, вузькотілі комахи з колючо-сисним ротовим апаратом. Крила вузькі, по краях з бахромою із довгих вій. На кінці лапок довгі втяжні присмоктуючі пухирі, тому трипсів називають пухироногими. Більшість рослиноїдні, харчуються клітинним соком рослин. Деякі шкодять культурним рослинам. Окремі види - хижаки. Винищуючи рослиноїдних кліщів, приносять помітну користь. У світовій фауні відомо близько 4 тисяч видів. Представники: Трипс тютюновий, Трипс пшеничний. Відділ з повним перетворенням - Holometabola Надряд Колеоптероїди - Coleopteroidea Ряд Твердокрилі, або Жуки – Coleoptera Ротовий апарат гризучий. Передні крила перетворені в жорсткі надкрила - клітри. Личинки камподеовидні або червоподібні. Лялечка вільна. Розміри коливаються від 0,3 мм до 15 см. Надзвичайно різноманітна біологія жуків. Великий ряд, нараховує близько 300 тисяч видів, у СНД - близько 20 тисяч. Ряд поділяється на декілька підрядів, з яких найважливіші - М’ясо- і Різноїдні. Підряд М’ясоїдні, або Хижі жуки – Adephaga Сюди відносять жуків, у яких тазики задніх ніг випуклі назад і начебто прорізують на середині черевний стерніт. Родина Жужелиці - Carabidae. Велика родина. Відомо більше 20 тисяч видів. Як і інші м’ясоїдні, хижаки. Деякі корисні як винищувачі шкідливих комах. Наприклад, Красотіл - винищувач гусені на деревах. Звичайні представники: Скакун Карабус, Красотіл, Тинник, Агонум, Амара, Гарпалюс, Жужелиця просяна, Жужелиця хлібна. Родина Плавунчики - Haliplidae. Невеликі (близько 3 мм) водяні рослиноїдні жуки, які живуть у заростях водяних рослин. Представники: Галіплюс, Пельтодигес. Родина Плавунці - Dytiscidae. Велика родина водних хижих жуків, від дрібних, близько 1 мм, до великих, що досягають 5 см у довжину. Відрізняються плавальними задніми ногами, які гребуть синхронно. Крупні види, як Плавунець облямований (Дитискус), можуть шкодити, знищуючи мальків риб. Плавунець Мульник, навпаки, корисний, знищує личинок і лялечок малярійного комара. Звичайні представники: Плавунці - Дитискус і Цибістер, Гребець Агабус, Тинник Илібіус, Мульник Рантус, Ставковик Колімбетес, Пузанчик Гіфідрус, Пірналка Гідропорус. Родина Вертячки - Gyrinidae. У нас представлені невеликою групою видів. Цікаві пристосування до життя біля поверхневої плівки води. Кожне фасеточне око розділене на два. Верхнє пристосоване до бачення в повітрі, над водою, нижнє - у воді. З великою швидкістю, здійснюючи складні колові рухи, рухаються на поверхні води, живляться, як клопи-водомірки, переважно наземними комахами, що падають у воду. Підряд Різноїдні жуки – Polyphaga Задні тазики не виступають назад і перший черевний стерніт цільний. Родина Водолюби - Hydrophilidae. На відміну від плавунців, гребуть у воді задніми ногами почергово. Вусики булавоподібні. Багато видів не є добрими плавцями і більше повзають по підводних рослинах. Окремі види живуть у навозі. Живляться рослинними рештками, що розкладаються. Личинки - хижаки. Представники: Водолюб великий, Водолюб малий, Морщинник, або Гелофорус, Єнохрус, Лакобіус. Родина Коротконадкрилі, або Стафіліни - Staphylinidae. Велика родина. Легко відрізнити по сильно вкорочених надкрилах. Переважно хижаки. Живуть у лісовій підстилці, у гниючих органічних речовинах, під корою дерев, у грибах та ін. Представники: Хижак волохатий, Хижак сірий, Синьокрил береговий. Родина Мертвоїди - Silphidae. Більшість мешкає на трупах тварин, у тому числі види родів Могильник - Некрофорус, Мертвоїд - Сильфа. Виняток - чотирикрапковий, що живиться подібно жужелицям Красотілам гусеницями на деревах. Родина Пластинчастовусі - Scarabaeidae. Велика родина, розрізняють дві основні групи видів - навозників і хрущів. Найважливіші представники навозників: Афодій, Геотруп, Калоїд (Онтофаг), Скарабей священний, Копр місячний, Кравчик; хрущі: Жук-носорог, Хрущ травневий, Хрущ червневий, Хрущ мармуровий, Хрущ польовий, Хрущ садовий, Кузька, Хрущ посівний, Хрущ хрестоносець, Гоплія, Вальгус, Оленка мохната, Бронзівка золотиста, Бронзівка смердюча. Багато хрущів, Кравчик серйозні шкідники культурних рослин і лісу. Родина Рогачі - Lucanidae. Загальновідомий великий Жук-олень із сильно розвиненими жвалами у самців. Звичайний Оленьок, або Рогачик. Рідко зустрічається Рогач синій та ін. Живляться соком листяних дерев, що витікає з пошкоджень кори. Родина Ковалики - Elateridae. Відрізняються подовженим вузькоовальним тілом. Перевернуті черевцем догори, вигинають тіло, з легким клацанням підскакують і перевертаються на ноги. Велика родина. Рослиноїди. Личинки (“дротяники”) розвиваються в гнилій деревині і в грунті. Грунтові пошкоджують підземні частини рослин. Представники: Ковалик широкий, Ковалик хрестоносець, Ковалик посівний, Ковалик хлібний, або смугастий. Родина Златки - Buprestidae. Зовні трохи нагадують коваликів. Деякі яскраво забарвлені. Личинки багатьох видів роблять ходи під корою дерев і в деревині. Деякі шкодять деревинно-кущовим рослинам. Представники: Златка велика соснова, Златка вільхова, Златка вузькотіла. Родина М’якотілки - Cantharidae. Характеризуються порівняно м’якими покривами тіла. Переважно хижі. Представники: М’якотіл (Кантарис), Світляк. Родина Випушкові - Melyridae. Близькі до м’якотілок, але мають менші розміри. Звичайно малахіто-зеленого або яскраво-червоного забарвлення. Родина Пістряки - Cleridae. Яскраво забарвлені. Хижаки. Личинки Бджоложука знищують личинок і лялечок медоносної бджоли, спричиняючи значну шкоду бджільництву. Представники: Бджоложук, Мурахожук. Родина Шкіроїди - Dermestidae. На сухих трупах, у гніздах птахів, у норах ссавців, у гніздах ос і бджіл. Шкідливі види: Шкіроїд шинковий, Шкіроїд хутряний, Шкіроїд музейний (Антренус). Родина Карапузики - Histeridae. Живуть у навозі, на трупах, під корою дерев та ін. Хижаки. Живляться личинками мух та іншими комахами. Представники: Карапузик, Трупник. Родина Сонечок - Coccinellidae. Переважно хижаки. Дорослі жуки та личинки деяких видів у великій кількості знищують попелиць і інших шкідливих комах, з успіхом використовуються у біологічній боротьбі зі шкідниками сільського господарства. Представники: Сонечко семикрапкове, Сонечко двокрапкове, Родолія. Родина Вузьконадкрилки - Oedemeridae. Жуки середнього розміру, з довгим, вузьким тілом та м’якими покривами. Розвивається личинка в деревині, яка гниє, або в підстилці. Жуки досить часто мешкають на квітах. Представники: Вузьконадкрилка товстонога, Вузьконадкрил великий. Родина Наривники - Melonidae. У гемолімфі присутня їдка з неприємним запахом отруйна речовина - кантаридин. Потрапивши на шкіру, викликають опіки. Розвиток у наривників - гіперметаморфоз. Більшість рослиноїдні, деякі (Мілябрис, Епікаута) корисні тим, що личинки їх виїдають яйця в глечиках саранових. Личинки Майки - шкідники бджільництва. Сюди ж відноситься Шпанська мушка - жук, що об’їдає листя ясеня. Родина Шипоноски, або Горбатки - Mordellidae. Часто зустрічаються на квітах. Личинки в сухій деревині або тканинах рослин. Дрібні, темнозабарвлені жуки. Родина Пилкоїди - Alleculidae. Мають характерні дрібногребінчасті кігтики. Мешкають на квітах. Розвиваються личинки у трухлявій деревині або в грунті на коренях рослин. Деякі види шкодять сільському господарству. Представники: Пилкоїд рудолапий, Пилкоїд сірий. Родина Чорнотілки - Tenebrionidae. Велика родина, багато представлена у степах та пустелях. Деякі живуть під корою дерев. Личинки, що називаються несправжньодротяниками, можуть пошкоджувати підземні частини культурних рослин. Відомі шкідники зерна, борошна, музейних колекцій. Представники: Хрущак борошняний, Медляк піщаний, Бляпс, Гнаптор. Родина Вусачі, або Скрипуни - Cerambycidae. Велика родина. Личинки багатьох видів, подібно личинкам златок, знаходяться у деревині. Більшість - серйозні шкідники лісу. Представники: Вусач дубовий малий, Скрипун сірий довговусий, Рагій, Вусач домовий, Вусач червонокрилий, Вусач мускусний, Коренеїд. Родина Листоїди - Chrysomelidae. Велика родина. Рослиноїдні. Ряд видів (Колорадський жук, Хрестоцвіті блішки, Щитоноски, П’явиця) відносяться до серйозних шкідників сільського господарства. У нас звичайні також Клітра, Прихованоглави, Хризомела, Листоїд осиковий, Листоїд гречковий, Листоїд вільховий, Козявка, Козявочка лататтєва. Родина Зернівки - Bruchidae. Личинки розвиваються в насінні, головним чином бобових. Зернівка горохова, Зернівка квасолева - небезпечні шкідники відповідних культур. Родина Довгоносики, або Слоники - Curculionidae. Велика родина. Рослиноїдні. Багато шкідників культурних рослин. До них відносяться: Довгоносик буряковий, Квіткоїд яблуневий, Сітона, Насіннєїд (Апіон), Довгоносик амбарний, Довгоносик жолудевий та багато інших. Родина Короїди - Ipidae. Велика родина. Живуть під корою та в товщі кори дерев. Масові шкідники лісу. Представники: Короїд-друкар, Заболоник, Коренежил, Лубоїд. Надряд Нейроптероїди - Neuropteroidea Ротовий апарат гризучого типу. Крила з сітчастим жилкуванням. Усі грудні сегменти вільні, передньогруди добре розвинені. Личинки камподеоподібні. Лялечка вільна. Діляться на три ряди - великокрилих, верблюдок і сітчастокрилих, з яких тут розглядаються два останніх. Ряд Сітчастокрилі – Neuroptera Ротовий апарат гризучого типу. Дві пари крил з густим сітчастим жилкуванням. Хижаки. Личинки камподеоподібні. Для личинок сітчастокрилих характерне зовнішнє травлення, у зв’язку з чим їх довгі серпоподібні щелепи мають канали для введення в тіло жертви травних соків. Лялечки у коконах. Такі як Золотоочки, Гемероби корисні, бо знищують попелиць, кокцид, рослиноїдних кліщів і т.ін. Відомо близько 3500 видів. Представники: Мурашиний лев, Золотоочка, Гемероб, Сізіра. Ряд Верблюдки – Raphidioptera Ротовий апарат гризучого типу. Хижаки. Дві пари сітчастих крил. Вузька довга передньоспинка. У самки на кінці черевця яйцеклад. Живуть у лісі. Личинки - під корою дерев. Знищують різних комах-підкірників, у тому числі жуків-короїдів. Відомо 150 видів. Представник: Верблюдка. Надряд Мекоптероїди – Mecopteroidea Ротовий апарат різних типів. Крила сітчасті або перетинчасті у багатьох з зменшеною або редукованою задньою парою. Передньогруди звичайно слабко розвинені. Личинки черво- або гусенеподібні. Лялечка звичайно покрита, в коконі або в пупарії. Ряд Скорпіонниці – Mecoptera Невеликі комахи з головою, яка видовжена в хоботок. На кінці хоботка ротовий апарат гризучого типу. Вусики довгі, ниткоподібні. Дві пари крил з сітчастим жилкуванням. У самців скорпіонниць на кінці черевця пара придатків у вигляді щипчиків. Дорослі і личинки живляться переважно речовинами тваринного походження, що розкладаються (трупи комах). Деякі хижаки. Личинки в грунті. Лялечка вільна. Відомо 300 видів. Представники: Скорпіонниця (Панорпа), Льодничник, Комарівка. Ряд Лускокрилі, або Метелики – Lepidoptera Підряд І. Щелепні – Laciniata Розвинуті жвала, нижні щелепи. Родина Зубаті молі – Micropterygidae. Дуже дрібні метелики, живляться пилком квітів. Дуже давня група, яка свідчить про початковий період еволюції ряду Лускокрилих. Реліктова група. Підряд ІІ. Нижчі сисні, або Рівнокрилі – Jugata Примітивна група. Крила без косталізації. Ротові органи рудиментарні. Дуже поширені в Австралії. Родина Тонкопряди – Hepialidae. Метелики з крупним тілом, ротові органи рудиментарні. У нас поширений Тонкопряд хмельовий, гусениця якого мешкає у землі й пошкоджує корні хмелю, моркви та інших рослин. Підряд ІІІ. Вищі сисні, або Різнокрилі – Frenata Ротові органи, якщо розвинуті, сисного типу. Обидві пари крил різні за формою та жилкуванням. Сюди належить основна маса лускокрилих. Група Дрібних різнокрилих – Microfrenata Родина Мішечниці - Psichidae. Гусениці живуть у переносних чохликах з рослинних часток. Дрібні і середні метелики з мохнатим тілом, редукованим ротовим апаратом і сірим або коричневим забарвленням тіла. Самки багатьох видів безкрилі. Родина Строкатки - Zygaenidae. Середніх розмірів метелики з яскравим червоним і чорним забарвленням крил. Родина Справжні молі - Tineidae. До цієї родини відносяться Грибна міль і Зернова міль, гусениці яких на волі живляться гнилою деревиною і грибами-трутовиками. Метелики цих видів часто залітають у зерносховища, і тут з відкладених ними яєць виводяться гусениці; живлячись зерном, вони завдають значної шкоди. Крім зерна, ці види можуть пошкоджувати сухі фрукти, гриби, овочі та насіння різних культурних рослин. До цієї ж родини відносяться Меблева, Платяна і Шубна молі, гусениці яких живляться волоссям, хутром, пір’ям та ін. і добре відомі як злісні шкідники одежі, меблів, килимів. Родина Склівки - Aegeriidae. Невеликі або середніх розмірів метелики зі склоподібно-прозорими крилами. Задні крила зовсім позбавлені лусок. Зовні деякі види нагадують жалячих ос (мімікрія). Так, Велика тополева склівка імітує осу-шершня. Гусениці більшості видів - на гілках, стовбурах, коренях дерев і кущів. Шкодять. Представники: Склівка малинова, Склівка смородинова, Склівка яблунева. Родина Деревоточці - Cossidae. Метелики середніх і великих розмірів. Гусениці точуть стовбури і гілки дерев. Сюди належать: Деревоточець пахучий (Червиця пахуча), Червиця в’їдлива. Родина Листовійки - Tortricidae. Велика родина. Тільки в європейській частині СНД відомо близько 1000 видів. Гусениці багатьох видів розвиваються в пакетах, трубочках з листя, що сполучені шовковинками. Багато листовійок є злісними шкідниками сільського господарства, лісів, парків, такі як Листовійка дубова (Tortrix viridana), Плодожерка яблунева (Laspeyresia pomonella) та ін. Родина Горностаєві молі - Yponomeutidae. Сюди належать Яблунева і Бруслинна молі, з молочнобілим в чорну краплинку крилами. З шкідників огородніх культур - Моль капустяна. Родина Пальцекрилки – Alucitidae (Pterophoridae). Оригінальні невеликі метелики з крилами, які розщеплені на три вузькі лопаті кожне. Гусениці дрібні, мешкають серед скрученого листя трав. Родина Віялокрилки - Orneodidae. Кожне крило розщеплене на шість вузьких лопатей. Гусениці маленькі, мешкають на внутрішніх частинах рослин, звичайно складноцвітих, у стеблах, плодах, квітках. Представник: Віялокрилка шестипала, гусениці якої мешкають на жимолості. Родина Вогнівки - Piralidae. Одна з великих родин. Всього описано близько 10 тисяч видів. Дрібні і середньої величини метелики, часто з яскравим і пістряним забарвленням, різноманітною біологією. Тільки в цій родині є види, гусениці яких живуть у воді. Такі Вогнівки лататтєва, ряскова, тілорізна, підводна. Багато видів є серйозними шкідниками сільськогосподарських культур. До них належать: Метелик лучний (Loxostege sticticalis), Метелик стебловий або кукурудзяний (Pyrausta nubilalis), Вогнівка капустяна, Вогнівка люцернова та ін. Деякі вогнівки шкодять в амбарах, у тому числі Вогнівка борошняна (Pyralis farinalis) і Вогнівка млинарна (Ephestia kiihniella). Гусениці Вогнівки воскової, або бджолиної живляться воском і руйнують соти в вуликах. Група Булавовусі, або Денні метелики – Rhopalocera Родина Товстоголовки - Hesperiidae. Метелики середніх розмірів з кремезним тілом. Гусениці живуть на диких злаках та інших трав’янистих рослинах. Представники: Товстоголовка лісова, Товстоголовка кома та ін. Родина Парусники, або Кавалери - Papilionidae. Великі ширококрилі метелики. З наших видів відомі Махаон, Подалірій, Мнемозина та ін . Родина Білани - Pieridae. Здебільшого великі метелики. Гусениці Білана жилкуватого живуть на різних видах дерев і кущів, зокрема на плодових деревах. Огородні хрестоцвіті рослини пошкоджують Білан капустяний, Білан бруквяний, Білан ріпаковий, Білан гірчичний. Красиві і тендітні Білан горошковий і Зірочка. У нас звичайні Лимонниця (зимує в дорослому стані і з’являється рано навесні) і Жовтушка лучна. Родина Бархатниці, або Сатири - Satyridae. Метелики середніх і великих розмірів. Крила оксамитово-чорні, бурі з очкоподібними плямками. Мають пурхаючий політ. На передніх крилах одна - три жилки біля основи сильно здуті. Гусениці на злаках та інших трав’янистих рослинах. Сюди відносяться: Чорнушка, Бархатниця, Сінниця та ін. Родина Німфаліди - Nymphalidae. Широко відомі представники фауни наших денних метеликів. Яскраво забарвлені. Представники: Кутокрилка С-біла, Павичеве око денне, Кропив’янка, Жалібниця, Адмірал, Чортополохівка, Шашечниця, Перламутрівка, Рябокрилка. Родина Голуб’янки (Ліцени) - Lycaenidae. Невеликі метелики. Крила зверху блакитні, сині, яскраво-червоні, бурі, знизу сірі або бурі, рідше зелені, з чорними цятками та очкоподібними плямами. Гусениці - на бобових, а також на деяких кущах і деревах. Представники: Голуб’янка ікар, Малинниця, Червонець, Хвостатка, Вогняниця. Група Крупнi різнокрилi – Macrofrenata Родина Павичеочки, або Сатурнії - Attacidae. Сюди належать наші найбільші метелики, в тому числі Велике нічне павичеве око, або Сатурнія грушова. З шовку Китайської дубової павичеочки (Дубовий шовкопряд) виготовляють тканину чесучу. Родина Справжні шовкопряди - Bombycidae. До цієї родини у нас відноситься лише один одомашнений вид - Шовкопряд шовковичний (Bombyx mori) - продуцент натурального шовку. Родина Бражники - Sphinidae. Часто великі метелики, з товстим черевцем, міцні і сильні. Швидко літають. Підлітаючи до квітки, зупиняються над нею в повітрі в стані так званого стоячого польоту і вибирають нектар своїм довгим хоботком. Більшість - нічні. Звичайні наші види: Бражник молочайний, Бражник підмаренниковий, Бражник сосновий, Бражник тополевий, Бражник винний, Бражник очкастий та ін. Великий Бражник Мертва голова має зверху на грудях жовтуватий малюнок, який нагадує людський череп. Залітає в вулики і бере мед. Гусениця живиться листям картоплі. Зникаючий вид. Деякі бражники літають вдень. До них належить Хоботник звичайний. Родина П’ядуни - Geometridae. Тонкотілі гусениці цих метеликів рухаються, почергово прикріплюючись до гілки то передніми ніжками, то несправжніми задніми, які знаходяться на самому кінці тіла. Гусениця немовби “крокує”. Велика родина, налічує близько 15 тисяч видів. Ряд видів - шкідники сільського господарства, лісу, садів, парків: П’ядун сосновий, П’ядун зимовий, П’ядун березовий, П’ядун агрусовий та ін. Родина Коконопряди - Laciocampidae. Великі або середньої величини метелики з товстим черевцем, що густо покрите волосками. Багато шкідників, у тому числі коконопряди сосновий, сибірський, кільчастий. У нашій зоні нерідко зустрічаються також великий Коконопряд дубовий, красивий Коконопряд малинний, Коконопряд сливовий. Родина Хвилівки - Orgyidae. Середнього розміру і великі нічні метелики, з пухнастим товстим тілом. Сюди відносяться такі серйозні шкідники лісу і саду, як Шовкопряд непарний (Недопарка), Золотогуз, Монашка. В червні на світло ввечері іноді в значній кількості летить Хвилівка вербова. Родина Совки, або Нічниці - Noctuidae. Велика родина метеликів, переважно середнього розміру, з кремезним тілом і досить довгими ногами. Відомо близько 30 тисяч видів. Більшість совок літає вночі, але є й денні види. Для більшості характерне захисне забарвлення. Біологія різноманітна. Багато совок - небезпечні масові шкідники сільськогосподарських і лісових рослин. З “підгризаючих”, гусениці яких живуть у грунті і підгризають корні рослин, особливо відома Совка озима (Agrotis segetum). До небезпечних шкідників належать Совка гамма, Совка капустяна, Совка соснова. Серед багатьох видів у нашій зоні своїми відносно великими розмірами виділяються Стрічкарки, або Орденські стрічки, задні крила яких забарвлені в яскравий червоний, жовтий або синій колір. Родина Ведмедиці - Arctiidae. Середнього розміру або великі, рідше дрібні метелики з товстим пухнастим тулубом і яскравим забарвленням, часто застережним. Гусениці звичайно дуже волохаті, живляться різними, переважно трав’янистими рослинами. Окремі види шкодять. Так, Американський білий метелик (Hyphantria cunea) - злісний шкідник 140 видів плодових, ягідних, лісових та декоративних культур. У нас часто зустрічаються Ведмедиця сільська, Ведмедиця Kайя, Ведмедиця м’ятна та ін. Родина Строкатки несправжні - Syntomidae. Це переважно тропічна родина, у нас представлена лише декількома видами. Метелики мають середній розмір, видовжене черевце, вузькі передні і маленькі задні крила. В червні в листяних лісах з’являється чорна з білими плямами на черевці Строкатка несправжня звичайна (Amata phegea). Її повільний політ, очевидно, пов’язаний з тим, що цей вид неїстівний, а яскраве строкате забарвлення - приклад застережнього забарвлення. Ряд Перетинчастокрилі – Hymenoptera Ротовий апарат гризучий або гризучо-смоктальний. Дві пари прозорих перетинчастих крил, у ряду видів (мурашки та ін.) частково або повністю редуковані. Черевце самки часто з яйцекладом або жалом. Личинки безногі або гусеницеподібні. Лялечка вільна, часто в коконі. Для суспільних форм (бджоли, мурашки) характерний сильний розвиток мозку і складні форми поведінки. Один із найбільших рядів. Відомо близько 100 тисяч видів. У СНД - близько 10 тисяч, в Україні - понад 4500 видів. Підряд І. Сидячочеревцеві – Symphyta Личинки майже всіх видів - рослиноїдні. Тіло без різкого звуження між грудьми і черевцем. Багато небезпечних шкідників лісових, плодових та сільськогосподарських культур. Зовні личинки пильщиків нагадують гусениць метеликів. Родина Рогохвости - Siricidae. Великі комахи, з видовженим циліндричним тілом. Личинки в деревині повалених та сухих, іноді здорових дерев. Представники: Рогохвіст великий. Родина Стеблові, або Хлібні пильщики - Cephidae. Личинки в стеблах злаків або всередині молодих гілок дерев і кущів. Деякі є злісними шкідниками хлібних і кормових злаків, наприклад, Пильщик хлібний звичайний (Cephus pygmeus). Родина Справжні пильщики - Tenthredinidae. Сюди відносяться великі комахи з роду Цимбекс, у тому числі Цимбекс березовий, Цимбекс вербовий, небезпечний шкідник соснових лісів Пильщик сосновий (Diprion pini), Пильщик ріпаковий (шкодить огороднім хрестоцвітим), Пильщик вишневий - шкідник плодових дерев, Пильщик яблуневий, Пильщик агрусовий, Пильщик зелений. Підряд ІІ. Паразитичні перетинчастокрилі – Parasitica Черевце відділене від грудей глибокою перетяжкою або стебельцем. Личинки червоподібні без ніг і очей. Переважно дрібні, рідше середні або великі комахи. Личинки екто- і ендопаразити комах, павуків, можуть утворювати гали на рослинах. Знайшли застосування в захисті рослин як агенти біометоду. Родина Їздці-iхневмоніди – Ichneumonidae. Найбільша родина їздців, яка нараховує більше 30 тисяч видів. Імаго живляться нектаром квітів. Личинки - зовнішні, рідше внутрішні паразити лялечок і личинок метеликів та інших комах. Деякі паразитують в яйцевих коконах павуків. Представники: Офіон жовтий, Риса, Єфіальт, Пімпла. Родина Їздці-браконіди - Braconidae. Дрібні їздці, внутрішні або зовнішні паразити метеликів, жуків, клопів, мух, павуків. Представники: Апантелес білановий. Родина Їздці-афідіїди - Aphydiidae. Личинки афідіїд - паразити попелиць. Родина Горіхотворки - Cynipidae. Частина представників цієї родини веде паразитичний спосіб життя на інших комахах, більшість їх відомі як рослиноїдні форми - галоутворювачі. Для багатьох характерна гетерогонія, тобто закономірна зміна двостатевого і партеногенетичного поколінь. Особливо численні види, що утворюють гали на дубі. Утворення галів зумовлене подразнюючою дією на тканини рослин речовин, які виділяються личинками. Представники: Горіхотворка дубова, Горіхотворка коренева, Горіхотворка розанна. Родина Хальциди - Chalcididae. Досить велика родина дрібних їздців, часто з металічним забарвленням і складною мікроструктурою хітинового покриву. Жилкування спрощене - залишилась одна жилка. Характерна поліембріонія - здатність яйця роздроблюватися в довгий ланцюжок з декількох вторинних яєць, з яких вилупляється по личинці (наприклад, у Litomastix з однієї зиготи розвивається 3 тисячі зародків). До цієї родини близькі родини птеромалід, афелінід, трихограматид і лимарид, які разом складають надродину хальцидових. Усі вони внутрішні або зовнішні паразити різних дрібних комах - попелиць, кокцид, двокрилих. Трихограма знищує яйця багатьох видів шкідників, зокрема яблуневої плодожерки. Інтродукований у США Афелінус використовується для боротьби з Попелицею кров’яною і т. д. Один із видів Лимарид (Allaptus sp.) є найдрібнішим із крилатих комах - 0,21 мм. Частина видів Насіннєїди шкодять культурним рослинам. Родина Проктотрупіди - Proctotrupidae. Дуже дрібні їздці чорного або бурого кольору, без металічного блиску. До них належить Теленомус, личинки якого паразитують в яйцях Клопа-шкідливої черепашки. Спеціально вирощуються в біолабораторіях. Комахи з середніми розмірами тіла та різноманітною біологією і поведінкою. Частина веде поодинокий спосіб життя, але більшість - “суспільні” комахи (бджоли, оси,мурашки). ІІІ.Ряд Жалкі перетинчастокрилі – Aculeata Родина Оси-блистянки, або Хризидіди - Chrysididae. Велика родина дрібних або середнього розміру ос, що мають яскраве металічне забарвлення. Дорослі оси живляться нектаром квітів. Мають втяжний яйцеклад. Потурбовані - згортаються в кульку. Їх личинки паразитують у гніздах різних бджіл, ос, деякі - паразити коконів метеликів і пильщиків. Родина Сколії - Scoliidae. Деякі з цих ос найбільші представники перетинчастокрилих. Личинки розвиваються на грунтових личинках хрущів. Самка сколії прокопує землю до личинки хруща і ударом жала паралізує її. Потім, спорудивши навколо личинки жука особливу камеру, відкладає на неї яйце. Корисні, бо знищують Хрущів мармурових, хлібних жуків. Родина Мурашки - Formicidae. Добре відомі своїм суспільним способом життя і складними формами поведінки комахи. Характерний поліморфізм. Так звані Мурашки руді лісові і близькі види важливі як знищувачі багатьох шкідників лісу. Близько 6 тисяч видів. У нас найбільш поширені види роду Мірміка, Мурашка дернова, Мессор, Мурашка фараонова, Доліходерус чотирикрапковий, Кампонотус, Лазіус, Мурашка блискуча, Бігунок, Мурашка руда лісова (Formica rufa), Мурашка кров’яно-червона, Мурашка амазонка (“рабовласник”). Корисні, бо знищують багатьох шкідників. Родина Оси справжні, або Складчастокрилі, - Vespidae. Відрізняються тим, що передні крила в стані спокою складаються вздовж у двоє. Більшість Ос справжніх ведуть суспільний спосіб життя, споруджуючи “паперові” соти, які виготовляються з наскубленої щелепами і просоченої слиною деревини. Личинок, що виховуються в сотах, оси годують спійманими і пережованими різними комахами. Сюди належать: Шершень, Оса звичайна, Оса паперова. Сюди відноситься як окрема підродина Ос євменових. В останніх гнізда з глини, часто у формі красивих глечиків. Родина Оси дорожні, або Помпіли - Psammocharidae. Відрізняються довгими ногами, стиснутим з боків тілом, довгими і тонкими, на кінці закрученими вусиками. Швидко бігають по землі, піску, розшукуючи павуків, котрих паралізують уколом жала для вигодовування личинок. Представник: Павуколов. Родина Риючі оси, або Сфекоїдні - Sphecidae. Велика родина поодиноких ос-полювальниць, що вигодовують своє потомство паралізованими комахами. Гніздо у вигляді кірки в землі, куди приноситься здобич; на неї відкладаються яйця. Мають струнке, голе тіло. Представники: Сфекс (живиться сарановими і кониками); Амофіла піщана (гусениці совок і п’ядунів), Бембек (двокрилі, в тому числі гедзі), Церцерис (жуки довгоносики і златки), Бджолиний вовк, або Філант (полює на медоносних бджіл). Спосіб життя і складні інстинкти риючих ос першим з учених вивчав Жан Анрі Фабр. Його спостереження описані в книгах “Инстинкт и нравы насекомых”, “Жизнь насекомых”. Родина Бджолині - Apoidea. Велика родина. Суспільні або поодинокі комахи. Личинок вигодовують медом та квітковим пилком. До власне родини Бджолиних близькі родини Колетид, Андрен, Галіктів та ін., які разом складають надродину Бджолоподібних. Добре відомими представниками бджолиних є Бджола медоносна (Apis mellifera), Бджола-тесляр (ксилокопа), різні види джмелів (рід Bombus). Багато бджолиних є незамінними запилювачами культурних рослин. Ряд Двокрилі – Diptera Ротовий апарат колючо-смоктального або лижучого типу. Одна пара перетинчастих крил. Задні крила редуковані. Від них залишились дрібні утворення - жужальця, які відіграють роль у регуляції польоту. Личинки безногі, часто безголові. Лялечка вільна, часто в справжньому коконі. Один із найбільших рядів. Описано більше 80 тисяч видів, у СНД - близько 20 тисяч. Багато - переносники інфекційних хвороб людини і тварин. Інші (Оводи) - паразити. Деякі двокрилі - небезпечні шкідники сільського господарства. Підряд І. Довговусі, або Комарі – Nematocera Вусики багаточленикові, у личинок голова і ротовий апарат добре розвинені. Лялечка покритого типу. Родина Комарі-довгоноги - Tipulidae. Великі комарі з довгими ногами, літають увечері у вологих місцях (на луках, біля водойм і т.ін.). Личинки розвиваються в грунті, деревині, що гниє, у водоймах. Личинки деяких видів можуть шкодити. Так, личинка Довгоніжки огородньої підгризає корені рослин. Родина Психодіди - Psychodidae. Дуже дрібні комахи. Сюди належить рід москітів. У СНД - на півдні України, в Криму, на Кавказі, в Середній Азії. Личинки - у норах, дуплах, грунті. Москіти - переносники лихоманки: папаточі і лейшманіозів. Родина Кровосисні комарі - Culicidae. Представники: Анофелес (Anopheles maculipennis та ін.), Кулекс, Аедес. Родина Мокреці - Ceratopogonidae. Дуже дрібні кровосисні комахи, яких звичайно приймають за мошок. Відрізняються пістрявими крилами, які у мошок безбарвні. Личинки у воді і в грунті. Родина Мошки - Simuliidae. Як і мокреці, настирливі кровососи. Личинки - у швидкотекучих ріках і струмках на підводних рослинах. У придунайських країнах від укусів Мошки колумбійської в окремі роки гинуло десятки тисяч голів худоби. Родина Дзвінці (Хірономіди) - Chironomidae. Велика родина. Личинки у воді. У любителів-акваріумістів відомі під назвою “мотиль”. Важливі кормові організми багатьох прісноводних риб. Родина Галиці - Cecidomyidae. Личинки багатьох видів у тканинах живих рослин, часто утворюють гали, шкодять. Деякі - хижаки, живляться попелицями, рослинними кліщиками. Представники: Галлиця малинова, Галлиця морквяна, Галлиця житня, Галлиця стеблова, Галлиця люцернова листова, Галлиця грушова. Галлиця гессенська (Mayeticia destructor) - серйозний шкідник. Личинки настільки пошкоджують стебла пшениці, жита, що вони ламаються. Підряд ІІ. Коротковусі прямошовні мухи – Orthorrhapha Родина Товстоніжки, або Бібіоніди - Bibionidae. Кремезні комахи з товстими ногами. Забарвлення тіла чорне, червоне або комбіноване з цих двох кольорів. Представники: Товстоніжка справжня, Товстоніжка фруктова, Товстоніжка булавонога. Родина Львинки - Stratiomyidae. Середнього розміру або великі мухи з широким плоским черевцем. Личинки - в мулі водойм, у грунті, навозі і т.ін. Родина Гедзі - Tabanidae. Великі кровосисні комахи. В побуті їх часто неправильно називають оводами. Переносники хвороб людини і тварин - туляремії, поліомієліту, сибірки. Турбуючи укусами на пасовищах, знижують удій корів. Представники: Сліпняк (Tabanus), Золотоочок (Chrysops), Дождівка (Chrysosone). Родина Ктирі - Asilidae. Середнього розміру або великі мухи з струнким видовженим тілом. Хижаки. Ловлять та висмоктують інших комах. Родина Дзижчала - Bombyliidae. Дорослі мухи відрізняються швидкістю і спритністю польоту. Живляться нектаром квітів. Личинки дзижчал паразитують на інших комахах - бджолах, саранових (у глечиках), метеликах. Представники: Дзижчало велике, Жалібниця чорна. Підряд ІІІ. Коротковусі круглошовні мухи – Cyclorrhapha Родина Дзюрчалки - Syrphidae. Пістрянозабарвлені дорослі мухи влітку зустрічаються на квітах зонтичних і складноцвітих. Деякі за кольором і формою тіла нагадують ос, джмелів, бджіл (мімікрія). Личинки живляться органічними речовинами, що гниють, або їдять попелиць (хижаки), деякі рослиноїдні. Представники: Бджоловидка, Джмелевидка. Родина Строкатокрилки – Trypetidae. Велика родина, частіше дрібних мух зі строкатими крилами. Дорослі мухи живляться нектаром квітів. Личинки в тканинах рослин, багато шкодять, деякі утворюють гали. Представник: Муха вишнева. Родина Мінуючі мушки - Agromyzidae. Личинки прогризають ходи в листках і стеблах трав’янистих рослин. Представник: Фітоміза - шкідник капусти. Родина Бджолині воші - Braulidae. Представник - безкрила, маленька, Мушка Браула паразитує на медоносній бджолі. Родина Плодові мушки - Drosophilidae. Види роду Дрозофіла широко використовуються в лабораторних дослідженнях по генетиці. Личинки - переважно в рослинних речовинах, що гниють і бродять. Родина Злакові мушки - Chloropidae. Личинки багатьох видів у стеблах злаків. Сюди відноситься такий небезпечний шкідник, як Шведська мушка (Oscinella), а також Зеленоочка. Родина Справжні мухи - Muscidae. Біологія дуже різноманітна. До них відносяться: Кімнатна муха (Musca domestica), розповсюджувач кишкових захворювань, Жигалка - кровосос, переносник сибірки, туляреміі, Муха “це-це” - переносник трипаносомозів в Африці, Бурякова муха, Озима муха, Ярова муха. Родина Шлункові оводи - Gasterophilidae. Тіло дорослих мух вкрито волосками (нагадують мініатюрних джмелів). Ротовий апарат редукований (не живляться). Личинки паразитують у кишечнику коней і носорогів. Представники: Овод шлунковий (у шлунку коней). Родина Кровососки - Hippoboscidae. Паразитують на птахах і ссавцях. Представники: Кровососка коняча, Кровососка верблюжа, Кровососка оленева, Кровососка собача, Рунець овечий. Родина Падальні мухи (Каліфориди) - Calliphoridae. Личинки звичайно на трупах. Представники: Сині падальні мухи (Калліфора), Зелені падальні мухи (Люцилія), у тому числі Зелена муха жабоїдка. Родина Сірі м’ясні мухи (Саркофагіди) - Sarcophagidae. Личинки в м’ясі, що гниє, в навозі. Представники: Звичайна м’ясна муха, Вольфартова муха, личинки якої паразитують у ранах, в очах, у ніздрях, у вухах різних тварин і людини. Родина Носоглоткові оводи - Oestiridae. Личинки паразитують у носовій порожнині, лобних пазухах та глотці у копитних. Самки живородячі, вибризкують личинок у ніздрі тварин. Представники: Овечий овод, Російський овод - паразит коней і віслюків. Родина Підшкірні оводи - Hypodermatidae. Личинки розвиваються під шкірою великої рогатої худоби, оленів та інших тварин. Не живородячі. Представники: Бичачий овод. Родина Тахіни - Larvivoridae. Паразит комах. Личинки цих мух найчастіше паразитують у гусеницях метеликів, а також в інших комахах. Деякі види корисні, так як обмежують чисельність деяких шкідників сільського господарства, наприклад, клопа-черепашки. Ряд Волохокрилі – Trichoptera Комахи середнього розміру, за формою тіла дуже подібні до метеликів. Мають довгі нитковидні вусики. Груди з двома парами складених дашком крил. Тіло і крила вкриті волосками, звідки походить і назва. В фауні України 100 видів. Личинки живуть у прісних водоймах. З рослинних і мінеральних решток будують пересувні чохлики. За чохликом можна визначити вид. Личинки рослиноїдні або хижаки. Є кормом для риб. Представники: Волохокрилець довговусий, Волохокрилець анаболія. ​ ​ СПИСОК ВИДІВ КОМАХ ХАРКІВЩИНИ, ЩО ЗАНЕСЕНІ ДО ЧЕРВОНОЇ КНИГИ УКРАЇНИ В залежності від стану та ступеня загрози для популяції видів тварин чи рослин, занесених до “Червоної книги України”(1994), вони поділяються на такі категорії: І – зниклі; ІІ – зникаючі; ІІІ – вразливі; ІV – рідкісні; V – невизначені; VІ – недостатньо відомі; VІІ – відновлені (статус вказано в дужках). До “Червоної книги України” (1994 р.) занесено 173 види комах, які належать до 14 рядів. Нижче наведений список рідкісних і зникаючих видів комах, занесених до Червоної книги України, які мешкають на території Харківської області (за Клімовим, 1996). Ряд Бабки – Odonata Дозорець-імператор (ІІІ) – Anax imperator Leach. Кордулегастер кільчастий (ІІІ) – Cordulegaster annulatus annulatus Latr. Ряд Прямокрилі – Orthoptera Дибка степова (ІІ) – Saga pedo Pall. Коник-товстун степовий (І) – Bradyporus multituberculatus F.-W. Ряд Рівнокрилі хоботні – Homoptera Кошеніль польська (ІV) – Porphyrophora polonica L. Ряд Твердокрилі , або жуки – Coleoptera Вусач великий дубовий західний (ІІ) – Cerambys cerdo cerdo L. Вусач земляний хрестоносець (І) – Dorcadion equestre Laxm. Вусач мускусний (ІІІ) – Aromia moschata Вусач-червонокрил Келлера (ІІІ) – Purpuricenus kaehleri L. Жук-самітник (ІІ) – Osmoderma eremita Scop. Красотіл пахучий (ІІ) – Calosoma sycophanta L. Рогач звичайний (ІІ) – Lucanus cervus L. Розалія альпійська (ІІІ) –Rosalia alpina L. Скарабей священний (ІІ) – Scarabaeus sacer L. Ряд Скорпіонові мухи –Meсoptera Бітак італійський (ІІ) – Bittacus italicus Mull. Ряд Лускокрилі , або метелики -Lepidoptera Бражник мертва голова (ІІІ) – Acherontia atropos L. Бражник дубовий (ІІІ) – Marumba quercus Schiff. Бражник скабіозовий (ІІІ) – Hemaris tityus L. Бражник прозерпіна (ІІІ) – Proserpinus proserpina Pall. Ванесса чорно-руда (ІІІ) – Nymphalis xanthomelas Esp. Ванесса L-біле (ІV) – Nymphalis L-album Esp. Ведмедиця велика (ІІ) – Pericallia matronuia L. Ведмедиця Гера (ІІ) – Callimorpha quadripunctaria Poda. Ведмедиця-хазяйка (ІІ) – Callimorpha domiinula L. Ведмедиця червонокрапкова (ІІІ) – Utetheisa pulchella L. Каптурниця пишна (ІІІ) – Cucullia magnifica Froger. Каптурниця блискуча (ІІІ) – Cucullia splendida Stoll. Каптурниця срібляста (ІІІ) – Cucullia argentina Fabr. Каптурниця срібна (ІІІ) – Cucullia argentea Hufn. Люцина (ІІ) – Hamearis lucina L. Махаон (ІІ) – Papilio machaon L. Мнемозина (ІІ) – Parnassius mnemosyne L. Подалірій (ІІ) – Iphiclides podalirius L. Поліксена (ІІ) – Zerynthia polyxena L. Райдужниця велика (ІІ) – Apatura iris L. Сатир залізний (ІІІ) – Hipparchia statilinus Hufn. Сатурнія мала (ІІІ) – Eudia pavonia L. Сатурнія середня (ІІІ) – Eudia spini Schiff. Сатурнія руда (ІV) – Aglia tau L. Синявець ероїдес (І) – Polyommatus eroides Friv. Синявець мелеагр (ІІ) – Polyommatus daphnis Esp. Синявець римнус (І) – Neolycaena rhymnus Ev. Совка розкішна (ІІІ) – Staurophora celsia L. Совка сокиркова (І) – Periphanes delphinii L. Строкатка весела (І) – Zygaena laeta Hub. Стрічкарка блакитна (ІІ) – Catocala fraxini L. Стрічкарка орденська малинова (ІІ) – Catocala sponsa L. Шовкопряд кульбабовий (ІІ) – Lemonia taraxaci Esp. Ряд Перетинчастокрилі – Hуmenoptera Аноплій самарський (ІV) – Anoplius samariensis Pallas. Апростема Карпентера (ІІ) – Aprosthema carpentieri Konov. Джміль моховий (ІІ) – Bombus muscorum F. Джміль пахучий (ІІ) – Bombus fragrans Pall. Джміль глинистий (ІІ) – Bombus argillaceus Scop. Джміль пластинчастозубий (ІІ) – Bombus serrisquama F.Mor. Джміль вірменський (ІІ) – Bombus armeniacus Skorikov. Джміль яскравий (ІІ) – Bombus pomorum Pz. Джміль лезус (ІІ) – Bombus laesus F.Mor. Джміль червонуватий (ІІ) –) Bombus ruderatus F. Джміль мінливий (ІІ) – Bombus proteus Gerst. Джміль незвичайний (ІІ) – Bombus paradoxus Dalla Torre. Сколія-гігант (ІІ) – Scolia maculata Drury. Сколія степова (ІІ) – Scolia hirta Schanck. Сфекс рудуватий (ІІ) – Sphex rufocinctus Brulle. Ксилокопа фіолетова (ІІ) – Xylocopa violaceae L. Ксилокопа звичайна (ІІ) – Xylocopa valga Gerst. Лaра анафемська (ІІІ) – Larra anachema Rossi. Ліометопум звичайний (ІІІ) – Liometopum microcephalum Pz. Мегахіла округла (ІІ) – Megachile rotundata F Мелітурга булавоуса (ІІ) – Melitturga clavicornis Latr. Рофітоїдес сірий (ІІ) – Rhophitoides canus Ev. Ряд Двокрилі – Dіptera Ктир гігантський (ІІ) – Satanas gigas Ev. Ктир шершнеподібний (ІІІ) – Asilius crabriformis L. СПИСОК ВИДІВ КОМАХ ХАРКІВЩИНИ, ЩО ЗАНЕСЕНІ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЧЕРВОНОГО СПИСКУ ​ Європейський Червоний список виходить з 1991 р. До нього занесені види тварин, які знаходяться під загрозою зникнення в масштабах Європи. Нижче наведені види комахи Харківщини, які занесені до цього списку (за Клімовим, 1996): Ряд Бабки – Odonata Дідок жовтоносий – Gomphus flavipes Charp. Коромисло лучне - Brachytron pratense Mull. Ряд Прямокрилі – Orthoptera Дибка степова - Saga pedo Pall. Коник-товстун степовий – Bradyporus multituberculatus F.-W. Ряд Твердокрилі, або Coleoptera Вусач великий дубовий – Cerambys cerdo L. Жук-самітник (ІІ) – Osmoderma eremita Scop. Красотіл пахучий (ІІ) – Calosoma sycophanta L. Онтофаг рогатий – Onthophagus furcatus F. Плавунець широкий – Dytiscus latissimus L. Плоскотілка червона – Cucujus cinnabarinus Scop. Розалія альпійська (ІІІ) –Rosalia alpina L. Ряд Сітчастокрилі - Neuroptera Мурашиний лев звичайний – Myrmeleon formicaries Мурашиний лев окцітанік – Acanthaclisis occitanica Ряд Лускокрилі , або метелики -Lepidoptera Алькон – Lycaena alkon Den et Schiff. Аріон- Lycaena arion Pall. Білозір – Paragre achine Scop. Бражник прозерпіна - Proserpinus proserpina Pall. Коконопряд золотавий – Eriogaster catax L. Коконопряд сірий виїмчастий – Phyllodesma ilicifolia L. Матурна (рябець великий) – Melitaea maturna L. Мнемозина - Parnassius mnemosyne L. Непарний червінець – Lycaena dispar rutilus Wern. Палемон - Pamphila palaemon Pall. Павичеочка грушева – Saturnia pyri Den et Schiff. Поліксена - Zerynthia polyxena L. Синявець аргірогномон – Lycaena argyrognomon Bergstr. Сінниця борова – Coenonympfa hero F. Ряд Перетинчастокрилі – Hymenoptera Джміль незвичайний – Bombus paradoxus Dalla Torre. Ліометопум звичайний – Liometopum microcephalum Pz. Мурашка руда лісова – Fornica rufa L. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Аверкиев И.С. Атлас вреднейших насекомых леса. М.: Лесн. пром-сть, 1973. Бей-Биенко Г.Я. Общая энтомология. М.: Высшая школа, 1980. Борхсениус Н.С. Практический определитель кокцид культурных растений и лесных пород СССР. Л.: Наука, 1973. Бродский А.К. и др. Краткий определитель отрядов и семейств наземных членистоногих европейской части СССР. Л.: Наука, 1974. Васильев В.П., Лившиц И.З. Вредители плодовых культур. М.: Колос, 1984. Горностаев Г.Н.,Левушкин С.И. Определитель пресноводных насекомых европейской части СССР. М.: АНСССР, 1973. Гроностаев Г.Н. Определитель отрядов насекомых средней полосы европейской части СССР. М.: Наука, 1986. Гусев В.И. Определитель повреждений лесных, декоративных и плодовых деревьев и кустарников. М.: Лесная пром-сть, 1984. Гусєв В.І., Єрмоленко В.М. та ін. Атлас комах України. К.: Радянська школа, 1962. Дорохова Г.И. и др. Полезная фауна плодового сада: Справочник. М.: Агропромиздат, 1989. Єрмоленко В.М., Ключко З.Ф. Визначник комах. К.: Радянська школа, 1962. Захаренко В.Б., Максимова Ю.П. Методические указания по проведению полевой практики. Харьков: ХГПИ, 1989. Захваткин Ю.А. Курс общей энтомологии. М.: Агропромиздат, 1986. Ильинский А.И. Определитель вредителей леса. М.: Сельхозиздат, 1962. Кириченко А.Н. Настоящие полужесткокрылые европейской части СССР. М.: АНСССР, 1951. Клімов О.І. (ред.) Природно-заповідний фонд Харківської області: Довідник. Харків: УкрНДІЕП, 1996. Козлов М.А., Олигер И.М. Школьный аталс-определитель беспозвоночных. М.: Просвещение, 1991. Копанева Л.П. (сост.). Определитель вредных и полезных насекомых и клещей однолетних и многолетних трав и зернобобовых культур в СССР. Л.: Колос, 1983. Копанева Л.П. (сост.). Определитель вредных и полезных насекомых и клещей плодовых и ягодных культур в СССР. Л.: Колос, 1984. Корнелио М.П. Школьный атлас – определитель бабочек. М.: Просвещение, 1986. Корчагин В.Н. Вредители и болезни плодовых и ягодных культур. М.: Колос, 1971. Литвинов Б.М. (ред.). Сельскохозяйственная энтомология. Харьков: ХГАУ им. В.В.Докучаева, 1997. Мазохин-Поршняков Г.А. (ред.). Руководство к большому практикуму по энтомологии: Систематика насекомых. М.: изд-во МГУ, 1978. Мамаев Б.М. Определитель насекомых по личинкам. М.: Просвещение, 1972. Мамаев Б.М., Медведев Л.М., Правдин Ф.Н. Определитель насекомых европейской части СССР. М.: Просвещение, 1976. Мирзоян С.А. (ред.). Редкие насекомые. М.: Лесн. пром-сть, 1982. Мовчан О.М. та ін. Карантинні шкідливі організми. К.: Світ, 2000. Негробов О.П. Краткий справочник по зоологической систематике. Воронеж: изд-во ВГУ, 1988. Негробов О.П., Черненко Ю.И. Определитель семейств насекомых. Воронеж: изд-во ВГУ, 1990. Нидон К. и др. Растения и животные: Руководство для натуралиста. М.: Мир, 1991. Плавильщиков Н.Н. Определитель насекомых. М.: Топикал, 1994. Положенцев П.А., Козлов Н.Ф. Малый атлас энтомофагов. М.: Лесн. пром-сть, 1971. Радченко О.Г. Визначення комах: Мурашки. Херсон: ХДПУ, 2001. Росс Г., Росс Ч., Росс Д. Энтомология. М.: Мир, 1985. Савковский П.П. Атлас вредителей плодовых и ягодных культур. К.: Урожай, 1983. Синадский Ю.В. (ред.). Вредители и болезни цветочно-декоративных растений. М.: Наука, 1982. Станек В.Я. Иллюстрированная энциклопедия насекомых. Прага: Артия, 1977. Тыщенко В.П. (ред.). Руководство по энтомологической практике. Л.: изд-во ЛГУ, 1983. Хейсин Е.М. Краткий определитель пресноводной фауны. М.: Учпедгиз, 1962. Холодковский Н.А. Курс теоретической и прикладной энтомологии. С.-Пб.: изд-во А.Ф.Девриена, 1912. Шарова И.Х. Зоология беспозвоночных. М.: Владос, 1999. Навчальне видання ​ СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД КЛАСУ КОМАХИ ​ Методичні рекомендації до навчально-польової практики з курсу ентомології БОЙЧУК Юрій Дмитрович ​ Підписчано до друку Тираж 100 прим. Формат 60х84 1/16. Папір друк. Замовл. № 2 Умовн.друк. арк.

Екологія – наука , яка досліджує функціонування систем і структур надорганізменного рівня (екосистем або біогеоценозів) в їх взаємодії один з одним сукупністю факторів навколишнього середовища. Екологія охоплює широке коло теоретичних і практичних питань: вивчення різних рівней біологічної організації – від окремих організмів через популяції й угруповання до екосистем, принципи й закономірності їх структури, функціонування, розвитку, регуляторні й адаптивні механізми; досліджує сутність процесів обміну і перетворення речовин та енергії; веде пошуки природних законів організації життя на нашій планеті. Термін “екологія” був запропонований Е.Геккелем в 1866 р. Розширення предмета екології привело до появи в літературі ряду нових її визначень, зокрема відомий еколог Ю.Одум дає таке трактування як – міждисциплінарна область знання про будову і функціонування багаторівневих систем в природі і суспільстві в їх взаємозв’язку. Це досить широке визначення, але воно більше інших відповідає сьогоднішньому розумінні екології. На сьогодні існує багато класифікаційних схем екології як науки. Найбільш вдалою нам здається класифікація основних напрямів сучасної екології, запропонована в 1995 р. відомими українськими екологами Г.О.Білявським і В.М.Бровдієм (схема 1). В ній збережено класичне тлумачення даної науки, в центрі якої є живі організми та їх природні системи всіх рівнів організації. Виходячи з кола питань, які вирішує екологія сьогодні, автори поділяють її на теоретичну (фундаментальну) і прикладну. Завдання теоретичної екології є вдосконалення й подальший розвиток фундаментальних досліджень на всіх рівнях організації живої матерії. Прикладна екологія охоплює своїми дослідженнями всі практичні аспекти діяльності людини, аналізує її результати, намічає шляхи, напрямки і методи запобігання шкоди, яку завдає господарська діяльність людини і суспільства в цілому навколишньому природному середовищу і самій людині. Класифікаційна схема узагальнена, вона охоплює практично всі аспекти сучасної екології. При необхідності її неважко доповнити можливими новими відгалуженнями теоретичних і прикладних напрямків екологічних досліджень. Сучасна екологія, дійсно, перетворилася в інтегровану багатодисциплінарну науку, набуває риси актуального світогляду, перетворюється у вчення про нову стратегію й тактику поведінки людини в біосфері. Сьогодні вирішення екологічних проблем стало одним з глобальних критеріїв гуманності суспільства, рівня його технічних і наукових розробок. Сучасна екологія, яка досліджує дію антропогенних факторів в біосфері, належить до того типу наук, які виникли на стиці багатьох наукових напрямів (особливий зв’язок вона має з науками, які орієнтовані на вивчення кризових ситуацій в біосфері). Вона відображає як глобальність сучасних задач, що стоять перед людством, так і різні форми інтеграції методів, напрямів і наукового пошуку. Перетворення екології з суто біологічної дисципліни в галузь знання, що включила також суспільні і технічні науки, в сферу діяльності, яка заснована на вирішенні ряду надзвичайно складних політичних, ідеологічних, економічних, етичних та інших питань, зумовило їй значне місце в сучасному житті, зробило її своєрідним вузлом, в якому об¢єднуються різні напрями науки і людської практики. Екологія все більше стає однією з наук про людину і в певному смислі цікавить багато наукових напрямів, в цій науці вони знаходять точки стикання між фундаментальними і прикладними дослідженнями, між теоретичними розробками і практичним їх застосовуванням. Ми вимушені визнати, що тривожна екологічна ситуація склалася в багатьох регіонах нашої країни в результаті некомпетентного господарювання, споживацького відношення до природних багатств, нещадної експлуатації природних ресурсів, а також превалювання технократичного мислення. Значення охорони навколишнього природного середовища як умови виживання людства і кожної людини зараз усвідомлюється нашим суспільством. Але, на жаль, воно мало готове для послідовної і безумовної реалізації природно-охоронних заходів, причому не тільки через нестачу необхідних для цього коштів, але в наслідок відсутності екологічної грамотності і екологічної культури та незформованості екологічного мислення у населення. Роль екології величезна у постановці екологічної освіти і вихованні людей нового покоління. Вони повинні мати чітке уявлення про те, що природні ресурси обмежені і технологія виробництва будь-якої продукції повинна задовольняти таку, з екологічної точки зору, вимогу, як мінімальне споживання матеріалів і енергії. Вони повинні добре знати закони природи, розуміти взаємозв¢язки природних явищ, уміти передбачати і оцінювати наслідки втручання в природний хід багатьох процесів. У них повинен бути вироблений ¢¢екологічний світогляд¢¢, тобто усвідомлення пріоритетного вирішення екологічних проблем при здійсненні будь-яких проектів, розробках сучасних технологій, створенні машин і механізмів, при всіх формах господарювання, а також тверда переконаність в тому, що без впевненості в нешкідливості для навколишнього середовища того чи іншого заходу, він не повинен реалізовуватися. Виробнича діяльність людей повинна поступово змінювати основу. Нова економічна модернізація буде орієнтуватися на створення виробництв, які не руйнують рівноважного стану біосфери і гармонійно вписуються в її біогеохімічні цикли. Подолання екологічної кризи тільки технічними засобами неможливе. Тим більше неможливе підтримання стану рівноваги, якщо суспільство не буде змінювати само себе, свою духовність, а буде опиратися тільки на технічні рішення. Людство чекає тривалий і дуже важкий процес сумісного перетворення природи і суспільства, причому вирішуюче значення в його тривалості буде мати формування цивілізації, яка відповідає новим потребам людини, погодженим з новими реаліями навколишньої природи.

Валеоло́гія (лат. valeo — здоров'я, бути здоровим) — сучасна інтегральна наука про фундаментальні закони духовного, психічного і фізичного здоров'я як окремої особи так і всього суспільства в цілому на новому етапі його духовно-творчої еволюції. Вперше цей термін запропонував професор І. І. Брехман у 1980 році. Завдання валеології: підвищення рівня здоров'я, поліпшення якості життя і соціальної адаптації індивіда шляхом корекції; вивчення закономірностей формування індивідуального здоров'я та умов його збереження та зміцнення; формування нового ненасильницького і духовно-творчого мислення; формування практично здорової, активної та творчої людини, здатної впродовж всього життя самостійно зберігати, розвивати і підтримувати своє здоров'я на належному рівні. Предмет медичної валеології — індивідуальне здоров'я людини, його механізми, можливості їх корекції, резерви здоров'я людини а також здоровий спосіб життя. Об'єкт валеології — людина, що знаходиться у всьому діапазоні здоров'я (здорова, «третій стан», хвора). Психосоматичний функціональний стан людини з урахуванням усієї складності і різноманіття біологічних, соціально-економічних, екологічних, морально-етичних, побутових, професійних, суспільно-політичних та інших умов життєдіяльності. Сучасна валеофілософія, що розглядає здоров’я як одну з ключових життєвих цінностей, долає вузькі рамки егоцентризму, адже пропонує принципово інший підхід: здоров’я як самоцінність і духовність не протистоять одне одному, а формують органічну єдність. Здоров’я – це стан повного фізичного, психологічного, соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або якихось вад (визначення ВООЗ). Валеологічне визначення: здоров’я – динамічний стан організму людини, який характеризується високим енергетичним потенціалом, оптимістичними адаптаційними реакціями на зміни умов довкілля, що забезпечує фізичний, духовний, соціальний розквіт, добре самопочуття, ефективну протидію захворюванням, повноцінне життя та активне довголіття. Здоров”я це такий стан організму, коли його функції врівноважені із довкіллям і відсутні будь-які хворобливі зміни. Здоровий організм характеризується широким діапазоном фізіологічних можливостей функціональних систем, високим рівнем фізіологічних резервів. Наявність значного обсягу фізіологічних резервів є основою продуктивної діяльності. Найбільш адекватними, природними агентами ( подразниками) зростання фізіологічних резервів є систематичне виконання фізичних вправ і загартувальних навантажень. Адже саме під впливом фізічної активності і коливань мікроклімату відбувалось формування і вдосконалення людини в процесі філогенетичного розвитку. Стан здоров’я Хвороба – короткочасне або тривале порушення життєдіяльності організму в результаті дії зовнішніх чи внутрішніх факторів: Біологічні: віруси, бактерії, гриби;Фізичні: температура, вологість, електромагнітні поля;Хімічні: хлор у воді;Соціальні: безробіття, економічна криза;Генетичні;Вплив негативних чинників під час вагітності. Між здоров'ям і хворобою існує перехідний стан. При цьому здоров'я розглядається як загальніша категорія порівняно з передхворобою. Передхвороба й хвороба - окремі випадки здоров'я, коли його рівень знижений або наявні його дефекти. ​ Вірусний гепатит А ГЕЛЬМІНТОЗИ ІНФЕКЦІЙНІ СОЦІАЛЬНІ ХВОРОБИ ПРОФІЛАКТИКА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ ВПЛИВ ФАКТОРІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ПЕРЕБІГ ІНФЕКЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ЗАХИСНІ ВЛАСТИВОСТІ МАКРООРГАНІЗМУ ПРОТИ ІНФЕКЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ ІНФЕКЦІЇ ДИХАЛЬНИХ ШЛЯХІВ

Червона книга України Червона книга України - основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання. До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, і знаходяться під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України. Організація збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, поліпшення середовища їх перебування чи зростання, створення належних умов для розмноження у природних умовах, розведення та розселення покладається в межах їх компетенції на Кабінет Міністрів України, Ради народних депутатів, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та інші державні органи, на які законодавством України та Республіки Крим покладено здійснення функцій у цій сфері. Історія. Перша Червона книга, присвячена українській флорі та фауні, була видана в 1980 році під назвою "Червона Книга Української РСР". Перше видання Червоної книги України (1980 р.) містило опис 85 видів (підвидів) тварин: 29 — ссавців, 28 — птахів, 6 — плазунів, 4 — земноводних, 18 — комах і 151 вид вищих рослин. Після набуття Україною незалежності у видавництві "Українська енциклопедія" було випущене друге видання Червоної книги України: в 1994 році - том "Тваринний світ" (наклад - 2400 примірників), в 1996 році - том "Рослинний світ" (наклад - 5000 примірників). З огляду на малий наклад ці два видання відразу стали раритетами. Структура. Залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів, занесених до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії: зниклі (0), зникаючі (I), вразливі (II), рідкісні (III), невизначені (IV), недостатньо відомі (V), відновлені (VI). Підтримайте сайт - http://redbook-ua.org Скачати червону книгу України - тваринний світ в ПДФ-форматі Скачати червону книгу України - рослинний світ в ПДФ-форматі Червона книга для Android Червона книга України на Вікіпедії